Мабуть, особливо виділяється серед них портрет українського поета-дисидента Василя Стуса, який за свої переконання відсидів в місцях позбавлення волі 12 років.
Короткометражка режисера Антона Щербакова «День незалежності. Василь Стус» (керівник проекту і креативний продюсер Тала Прістаецкая) розповідає про останні дні життя поета, про те, як його намагалася знищити радянська влада, але, як показав час, їй це не вдалося.
Василя Стуса зіграв український актор і режисер Ахтем Сеїтаблаєв, а майора КДБ, який його допитує, – народний артист України Станіслав Боклан. Ми побували на зйомках під Києвом – в імпровізованій тюремній камері.
У схожій камері сидів український поет-дисидент Василь Стус
(Всі фото – Максим Лісовий)
страшна реалістичність_
А ось кримінальна справа № 47
Останнє, що написав Василь Стус, були ось ці вірші і переклади (як відомо, Стус перекладав українською Редьярда Кіплінга, Йоганна Гете та інших). Автор назвав їх «Птахом душі»
– Так кого душить? – Зі зущанням цікавиться у Стуса майор КДБ, допитуючи поета в камері…
Станіслав Боклан вживається в роль кадебістів. Зараз його герой буде допитувати поета – за сюжетом фільму це вже 11-й раз! Майор підкріплюється краківською ковбасою (під час допиту жує і облизує пальці, пропонуючи шматочок оголосившому голодування арештанту), бутербродами, цибулею, яблуками
До речі, настрій перед зйомками у Боклана і Сеїтаблаєва – двох, без сумніву, талановитих акторів і друзів по життю – виявився абсолютно протилежним. Боклан був говіркий і багато жартував.
Станіслав Боклан та режисер картини Антон Щербаков
Сеїтаблаєв ж, навпаки, уникав спілкування. Після того як актора загримували, від його виду (мертвотно-бліда шкіра, хворобливе почервоніння під очима) ставало не по собі.
Перевтілившись у Василя Стуса, Ахтем повністю занурився в себе. Здавалося, він знаходиться в якомусь іншому вимірі, не бачить нічого навколо. Тільки ледь чутно ворушачи губами, повторює слова свого героя. На фото – Ахтем Сеїтаблаєв готується до ролі
Ахтем перед зйомками найскладнішого, кульмінаційного епізоду короткометражки – допиту поета в камері
І ось почався допит Василя Стуса майором КДБ…
Майор запитує арештованого: «Заради чого все це? Заради чого вмирати?»
Василь Стус відповідає: «Вам просто страшно навіть думати про це. Вам страшно допустити, що хтось думає інакше… Товариш майор, вам самому не набридло? Це вже наша одинадцята зустріч. Могли б щось нове вигадати. Не витрачайте часу…»
Якийсь час герой Станіслава Боклана намагається вмовляти арештанта і іноді здається, ніби в ньому з’являється навіть жалість до поета…
Але через кілька хвилин майор втратить самовладання. «Я тебе згною, я тебе знищу, – загрожує він. – Кожне твоє слово, кожну букву. Будь-яка згадка про Стуса буде вважатися зрадою».
І яблука, що лежать на столі, розлетяться по тюремній підлозі…
«Птах душі» так і не передали рідним після смерті Василя Стуса, який оголосив голодування в кінці серпня 1985 року й помер на початку вересня. Однак ім’я поета ніхто знищити не зможе.
P. S. Короткометражний фільм «День незалежності. Василь Стус» покажуть на телеканалі СТБ 24 серпня.
Після зйомок мені вдалося поспілкуватися з виконавцями головних ролей Ахтемом Сеїтаблаєва і Станіславом Бокланом, а також з режисером фільму «День незалежності. Василь Стус» Антоном Щербаковим.
Ахтем СЕЇТАБЛАЄВ (Василь Стус): «Треба буде запропонувати Боклану разом випити»
Ахтем Сеїтаблаєв
Фото Максим Лісовий
– Ахтем, у вас є улюблений вірш Василя Стуса?
– Так – це «Мов жертва щирості – життя». Саме цей вірш читав одного разу мій приятель, покійний Віталій Лінецький, з яким ми працювали в одному театрі. Воно про смерть, про те, що чекає за тим порогом…
– Особисто вам близька така поезія?
– В останні три роки, напевно, так, з огляду на події в країні, в моєму рідному Криму.
– А як ви готувалися до зйомок в короткометражці?
– Читав архівні матеріали про Стуса. Переважна більшість з тих, хто його знав, відгукуються про поета приблизно однаково: він був досить жорсткою, безкомпромісною людиною. Його взаємини з тією системою могли привести тільки до загибелі.
Стус не йшов на поступки перед власним сумлінням. І перемогти його було неможливо – тільки знищити. До того ж у Василя Семеновича була сім’я – дружина, син, і його шантажували їх життями…
Дуже хочеться, щоб у мене вийшов живий Стус! І щоб його біль, страхи, переживання в образі теж прочитувалися. Мені було страшно погоджуватися на цю роль. І навіть зараз ще страшно.
– Як у вас склалися стосунки на майданчику зі Станіславом Бокланом?
– Ми міцно дружимо (посміхається). Я його надзвичайно поважаю як людину і актора. Мав честь знімати його поки в одному своєму фільмі – в «Чемпіон підворіття» (2012). А грати з ним разом дуже зручно: Боклан один з тих нечисленних акторів на майданчику, які чудово слухають і чують. Та й людина він хороша! З ним весело. Але веселість робоча, звичайно.
– А поза зйомками ви спілкуєтеся?
– Не так уже й багато, тому що він дуже зайнятий актор. Але ми іноді…
– Випиваєте разом?
– Ні, жодного разу не випивали. За стільки років у нас чомусь не склалося навіть 50 грамів випити разом. Він мало п’є, а я взагалі практично не п’ю. (З посмішкою.) А до речі, гарна порада, треба буде йому запропонувати випити разом! Може, нарешті «розв’яжемо»…
Станіслав БОКЛАН (майор КДБ): «В казематах я в своєму житті не був, на допитах – теж»
Станіслав БОКЛАН
Фото Максим Лісовий
– Станіслав, ви граєте кадебіста, який допитує Василя Стуса. Можливо, готуючись до ролі, ви орієнтувалися на образи якихось відомих історичних діячів?
– Не орієнтувався я ні на яких діячів, але з людьми подібного роду в своєму житті зустрічався. Так що їх психологічний портрет мені знайомий. Ну і багато читав про Стуса і його арешт.
– А як ви спілкувалися з такими людьми, як ваш персонаж майор КДБ, за яких обставин?
– Давайте не будемо про це! Скажу одне: в казематах я не був, на допитах – теж. Просто доводилося перетинатися по життю з людьми подібних професій.
– Наскільки вам близька поезія Василя Стуса?
– Мені цікава поезія в принципі, і Стуса в тому числі. Але особливо його я не виділяю. Особистість він, безумовно, приголомшлива, і від його поезії для мене вона невіддільна. Людина, яка вирішила, що ідея найважливіша за все, навіть за життя. Тому нічого, крім захоплення.
– Як ви познайомилися з Ахтемом?
– Він мене запросив зніматися в своєму фільмі – так і познайомилися. До цього знав його просто як артиста Театру драми і комедії, дивився його спектакль «Ромео і Джульєтта», але не знав, що він режисер. Сподіваюся, що ми з знову зустрінемося на знімальному майданчику.
Антон ЩЕРБАКОВ (режисер фільму «День незалежності. Василь Стус»): «Ми хочемо, щоб глядачам стало не по собі»
Антон ЩЕРБАКОВ
Фото Максим Лісовий
– Антон, який епізод у фільмі став для вас найскладнішим?
– Сцена допиту, в якій головні герої картини стикаються в останній раз. Це остання спроба переконати, змінити один одного… Боротьба в самій крайній стадії, коли всі аргументи і навіть застосування сили не приносять користі. Остання спроба з передбачуваним результатом.
В кінці сцени майор КДБ, який звик до влади не тільки над іншими людьми, але і над власними емоціями, втрачає самовладання. Ось цей момент для мене й акторів і став найскладнішим. Важлива органічність: щоб не вийшло, що людина, завжди контролює свої емоції, раптом ні з того ні з сього перетворюється на істеричку.
– Я спостерігала, як ви знімали цей епізод, мені стало не по собі…
– Ось такого ефекту ми і добивалися!
– Ну а ви самі під час зйомок які емоції відчували?
– Звичайно, реагував більш відсторонено, ніж глядач. Це як феномен репортерів, які часто потрапляють в небезпечні ситуації і іноді навіть гинуть, тому що дивляться на події, що розвиваються перед їх очима, через видошукач камери. Твоє головне завдання в цей момент – передати емоції глядачеві. А про свої почуття забуваєш. Адже коли ти знімаєш, то як би опиняєшся по ту сторону процесу. Але якщо у вас ця сцена викликала мороз по шкірі, чудово!
– Герой Ахтема Сеїтаблаєва – людина, яка пожертвувала всім…
– Фільм про жертву і про те, що людина відчуває, жертвуючи не тільки своїм життям, а й майбутнім близьких.
– Я розумію, що питання складне… Але ви могли б собі уявити на його місці?
– Якби не міг, я б, напевно, не взявся б за цей фільм. Не можна нічого створити, якщо не пропускаєш це через себе. Неможливо виїхати тільки на професіоналізмі, досвіді або таланті.
