Володимир Дантес: «Шкодую, що моя програма не виходить на українському ТБ, а тільки на російському»

Останнім часом про Володимира Дантеса більше говорили як про чоловіка солістки групи «Время и Стекло» Наді Дорофеєвої. Він давно ніде не виступав у якості співака (його група «ДіО.фільми» розпалася кілька років тому), а про свою кар’єру телеведучого особливо не поширювався. Тим часом вона йде в гору.

Володимир веде тревел-шоу «Їжа, я люблю тебе!», з яким об’їздив 67 країн світу, куштуючи незвичайну їжу. До речі, незважаючи на те, що ця програма – повністю український продукт (створює київський продакшен Lucky Cat Production, вся команда проекту – теж українці), виходить вона на російському телеканалі «П’ятниця».

Вперше за три роки телеведучий дав велике інтерв’ю
.

В Україні виробляється офігенне шоу про їжу, – почав нашу розмову Володимир Дантес. – Може, у нас в країні так класно готують, що це шоу нам вже не цікаво? (Посміхається.) Я сподіваюся, що ми все-таки вийдемо і на українському ТБ.

Незважаючи на те, що саме шоу українське, показують його в Росії. Не було критики на твою адресу за участь у проекті?

Як не дивно, мене ніхто не критикував. Дуже радий. Я українець, живу в Києві, родом з Харкова. Я веду програму, яку знімає українська команда для російського каналу «П’ятниця». І повторюся, що дуже шкодую, що програма не виходить на українському ТБ
.

За час зйомок передачі ти вже побував у 67 країнах. Під час поїздок позиціонуєш себе як український ведучий?

Звичайно. Я скрізь говорю, що з України. Зараз за кордоном вже знають нашу країну. Жахливо тільки, що відразу говорять: «О, зараз у вас війна!
»

«Можу приїхати до Криму просто так – у мене там брат, дідусь і теща. Але виступати – ні!»

А як ти ставишся до артистів, які їздять виступати в Росію?

Абсолютно нормально. Є різні артисти і різні виступи. Там же живе і багато українців. Це у влади проблеми з владою, а люди всі різні. Ось чому ми запрошуємо російського артиста Басту, який говорить про дружбу України з Росією, і раді йому. Але якщо наш артист поїхав виступити туди для таких же людей, ми вже говоримо, що він продажний. Я не розумію такої логіки. А ось виступати на окупованих територіях – це неприйнятно. Я можу приїхати до Криму просто так – у мене там живуть брат, дідусь і теща. Але виступати – ні! Є закони, яких потрібно дотримуватися.

Це твоє перше інтерв’ю за три роки в якості телеведучого. Я так розумію, в музику повертатися не плануєш?

Три роки тому я ще був у групі «ДіО.фільми». Але роботи було мало: грошей я особливо не заробляв. І тут телепродюсер Тамара Тевзадзе, яка працювала на «1+1» і створила свій продакшен Lucky Cat Production, запропонувала мені попрацювати. Оскільки у мене було багато вільного часу, я вирішив спробувати себе в цьому проекті. Спочатку думав заробити, але потім він мене дуже затягнув. Так що сенсу повертатися на сцену поки не бачу. Це нерентабельно. Зрозуміло, що якщо буде потенційний хіт, то, звичайно, я запишу пісню. Але це не означає, що треба кидати телебачення
.

У п’ятому сезоні, який недавно вийшов, ви дуже багато подорожуєте по екзотичним країнам. Якщо ти їси в дорогому ресторані, то там ти навряд чи отруїшся. Але якщо це вулична їжа, можна здорово «попасти». Є якісь заходи безпеки? Наприклад, гід вам радить, яку їжу можна їсти, а яку – не варто.

Нам практично всі гіди в екзотичних країнах говорять схожі речі: «Хлопці, тут дуже небезпечно перебувати». Але найцікавіше, що там ніяких неприємностей не було. А ось коли ми приїхали в Америку, в Майамі, у нас обчистили машину, вкрали всю техніку та паспорти (у мене, на щастя, ні). У Сан-Франциско на парковці перед супермаркетом нам розбили скло мікроавтобуса і витягли рюкзак. Щодо їжі… я якраз люблю вуличну їжу. Це експеримент, виклик самому собі. Особливо в екзотичних країнах
.

Ну це може бути такий експеримент, що мало не здасться.

Може бути, я розумію ризики! Але є вірний спосіб: якщо ти розумієш, що ти з’їв щось не те – два пальця в рот де-небудь в кутку. Але таке буває рідко. Другий спосіб – це кока-кола, яка добре вимиває гидоту з організму. Ще можна з’їсти перець горошком: одна перчинка на 10 кілограмів ваги
.

Невже навіть ліків з собою не возите про всяк випадок?

Возимо, звичайно, але пігулок вживаємо дуже мало. На щастя, таких отруєнь, щоб мене відвозили під крапельницю, не було. Лише одного разу я отруївся в літаку і навіть втратив свідомість. Але це сталося не під час зйомок
.

У якійсь екзотичній країні?

Ні. Не повіриш, у Владивостоці. Ми звідти летіли рано вранці. Я в аеропорту купив печиво і воду. Не знаю, може, воно запліснявіло. Коли вже їв, зрозумів, що на смак печиво дивне. І вже через кілька годин я, мандрівник зі стажем, сидів і нікому не віддавав місце в туалеті. А в літаку стало ще гірше: я втратив свідомість. Але ввечері я випив сім перчинок – і наступного дня мені вже полегшало.

Взагалі, коли я почав зніматися в цій програмі, мені, звичайно, було складно. Шлунок виявився не пристосований до дивної їжі. Але зараз вже «по барабану», що я їм
.

«Тухле яйце прозоре і чорне, з сірим жовтком всередині. Смачно!»

А що найдивніше тобі доводилося їсти в подорожах?

Ну, наприклад, я їв кажана в Джакарті (столиця Індонезії. – Прим. ред.) в дуже страшному закладі. Оля Фреймут запитала б, що це за підвал, і втратила б свідомість (сміється). Мені винесли показати замороженого і обробленого кажана, а потім пішли його смажити. За смаком він нагадує ягнятину, тільки жорсткий, багато хрящів. Правда, апетиту у мене не було. Сидячи за столиком, я бачив, як в закладі по підлозі пробіг щур. А через два столика знаходилася комора, де ощенилася собака і верещали цуценята
.

Дійсно дуже «апетитно»!

Це ще не все. Трохи пізніше в цей же день я вперше спробував дуріан (один з найбільш незвичайних екзотичних фруктів, має огидний запах, але при цьому дуже смачний. – Прим. ред.). Дуже популярний фрукт в Азії, місцеві його обожнюють. У ньому багато вітамінів, але запах у нього, м’яко кажучи, специфічний. Як на мене, дуріан нагадує тухлі яйця, також його можна порівняти зі смердючими шкарпетками
.

Може, ти й тухлі яйця куштував?

Вгадала! У Гонконзі я їв дуже оригінальне блюдо під назвою «Тисячолітнє яйце». Це качине яйце, яке закопують в землю, воно лежить там, тухне, стає прозорим і чорним, з сірим жовтком всередині. При цьому смачно, мені сподобалося! Схоже на яйце, але кремової текстури, дуже незвично.

А ще я їв смажену медузу – в Шанхаї. Ось це було дійсно жахливо. Вона схожа на якийсь желейний хрящ, смаку я взагалі не відчув. Тільки не подумай, я не хочу говорити нічого поганого. Для тих, хто виріс в певному середовищі і їв такі страви з дитинства, це абсолютно нормально. Для жителів Малайзії дивно, наприклад, як можна їсти наш борщ
.

Ти пригощав їх борщем?

Ні, але там у мене є знайома дівчина, яка вийшла заміж за малайзійця. Вона готує чоловікові борщ. Він їсть його без сметани, зате додає гострий перець. І постійно дивується, як можна в одній тарілці змішувати стільки продуктів (посміхається).

«В Майамі у нас обчистили машину, вкрали всю техніку та паспорти»

Якими, цікаво, були твої стосунки з їжею в дитинстві? Мама добре готувала?

Шикарно. Але, за словами моїх батьків, мене легше було вбити, ніж нагодувати (сміється). Я був жахливою дитиною в усіх відношеннях. Дуже активною, говіркою, неслухняною. Погано їв, особливо в порівнянні з моїм старшим братом. Якось мене залишили з тарілкою макаронів по-флотськи, я сидів над нею годину, а потім сказав мамі: «Я так хочу їсти, але воно холодне!»

Мама тобі на голову тарілку не вивернула?

Ні (сміється). Стрималася і розігріла. Хоча мене в дитинстві лупцювали. І правильно. Я зараз розумію, що не знаю, як би виховував таку дитину, як я. Мені здається, я віддав би її в дитбудинок! Жартую, звісно
.

Ну а зараз, приїжджаючи до Києва зі зйомок, ти готуєш вдома?

Звичайно. В основному прості страви через брак часу, але буває, що заморочуюсь. Іноді телефоную, консультуюся зі своїм другом шеф-кухарем, він розповідає різні хитрощі. Мені подобається запікати м’ясо, курку під оригінальним соусом. А ще – робити вівсяні млинці, десерт з листкового тіста з шоколадом усередині. Ранок у нас з Надею (дружина Володимира Дантеса, солістка групи «Время и Стекло» Надя Дорофеєва. – Прим. ред.) завжди починається з вівсянки: я готую її з фруктами і ягодами
.

Так ти чудово готуєш!

Не знаю. Дружина каже, що добре
.

Надя, я так розумію, менше часу проводить на кухні?

Ні, вона теж готує. Все залежить від того, у кого є час. Надя вигадує якісь салати, любить запікати рибу.

Ти дуже часто в роз’їздах на зйомках, у Наді – теж гастролі. Напевно, важко не бачитися місяцями.

Бачитися буває складно, але ми викроюємо будь-яку вільну хвилину. Якщо у Наді концерт, а я в цей час у Києві, то їду разом з нею. Коли я по роботі був в Америці 37 днів, а вона якраз приїхала в Нью-Йорк зніматися для реклами, я взяв квиток на літак і прилетів до неї з Сіетла. Ми провели разом два дні. Одинадцять годин я витратив на дорогу! Але це ніщо в порівнянні з тими двома днями. Так набагато веселіше, романтичніше. І пристрасті більше, коли це ось такі не рутинні зустрічі. Можливо, хтось нас не зрозуміє, але ми так живемо
.

«Було б негарно по відношенню до Наді, якби вона зараз завагітніла»

Ви з Надею одружені майже два роки, а разом – шість. Психологи кажуть, що через шість-сім років спільного життя може настати криза в стосунках.

Так про трирічну кризу теж говорять. Але мені здається, оскільки ми довго не бачимося, у нас час йде по-іншому. Та й взагалі я вважаю, що криза може виникнути не від кількості років, а від ставлення один до одного і пізнання світу. Якщо один розвивається, а другий не змінюється, і при цьому перший не хоче його підтягувати, тоді стає не цікаво один з одним. Потрібно або щось міняти, або не треба тягнути кота за хвіст. В нас такого немає. У Наді зовсім інший світ. Вона мені розповідає цікаві історії, знайомить зі своїми друзями. І я так само ділюся з нею. У нас один величезний Всесвіт, в якому стільки всього цікавого
.

Ходять чутки, що Дорофеєва при надії. Ви замислюєтеся про дітей?

Коли? Це було б дуже жорстко і некрасиво по відношенню до Наді, якби вона зараз завагітніла на піку своєї популярності. Багато людей й досі вважають, що дівчині треба народити до тридцяти років. Я не прихильник такого. Потрібно пожити в кайф, встати на ноги. Дитина – це велика відповідальність, ти вже не будеш жити для себе. А ми з Надею дуже відповідальні люди. Не хочемо, щоб нашу дитину виховувала тільки бабуся або няня.

Ти в Києві пробудеш трохи більше тижня, а потім знову поїдеш на зйомки.

Так, попереду у нас – Великобританія, Японія, Корея, Азія. Шостий сезон програми «Їжа, я люблю тебе!» вийде цієї осені
.

А ти не думав створити своє авторське шоу? Про що б воно було?

Так я з задоволенням зробив би свій проект. Це було б інтерактивне народне шоу або народний конкурс за участю простих людей на вулицях. Шоу має веселити народ, давати йому надію
.