8 червня у рамках «Чілдрен Кінофесту» відбудеться показ фіналістів конкурсу дитячих фільмів, на якому минулого року дві нагороди отримав фільм випускників соціального проекту «Жовтий автобус». «ЖА» – це волонтерська ініціатива, учасники якої допомагають дітям з прифронтових територій осягнути основи кінопрофесій. Напередодні завтрашньої події «Телекритика» розпитала оператора, волонтера і засновника «Жовтого автобуса» Ярослава Пілунського про розвиток проекту.

У вашій офіційній програмі була задекларована необхідність співпраці з державними відомствами. З тих пір хтось із перелічених міністерств допоміг?

На жаль, наша модель погано вписується в традиційні методи освіти. Нагальна проблема середніх і вищих спеціальних навчальних закладів – це передусім дуже слабке технічне забезпечення. Студенти дуже мало контактують з сучасною технікою. Ще одна проблема – це довишівська підготовка абітурієнтів. Дуже часто студенти перших курсів погано розуміють, яку професію обрали. На ефективну профорієнтацію йде безліч часу і ресурсів. Третя ключова проблема – це відірваність викладацького складу від сучасних методів передавання інформації, що стрімко змінюються в сучасному світі. Швидко застаріває і система освіти в цілому.

З іншого боку, фахівці, що перебувають на вістрі прогресивних знань і володіння технікою, не мають змоги ефективно передавати свій досвід і знання наступному поколінню.

Наша мета – розробити ефективну програму отримання сучасних знань про медіапрофесії. Створити проміжну ланку практичної і теоретичної підготовки фахівців із застосуванням мережевих інструментів і нестандартних способів налагодження контакту між молодими людьми та професіоналами.

З державними відомствами ми теж регулярно проводимо переговори, однак у більшості випадків чиновники розводять руками. «Класний проект, але, на жаль, не знаємо, чим допомогти» – лунало не в одному кабінеті. Тільки Держкіно намагається допомогти всіма можливими засобами. Однак у них теж мало інструментів для ефективної допомоги нам.

Волонтерство часто асоціюється з номером банківської картки, опублікованим у Facebook. Чи зверталися ви коли-небудь до простих співгромадян за допомогою?

За допомогою звертаємося регулярно. В основному це допомога технічними та волонтерськими ресурсами. Фінансову допомогу намагаємося шукати серед великих меценатів. Однак іноді виникає потреба закрити ту чи ту статтю загальним збором коштів. У березні проводили інтерактив для дітей ветеранів АТО-ООС і волонтерів. Загального фінансування не було, і для забезпечення кейтерингу оголосили збір коштів через соцмережі.

Бачили у вас серед подяк студію «Квартал 95». Як ви почали співпрацю?

Зі студією «Квартал 95» ми знайомі давно, ще за комерційними спільними проектами. Взагалі нас підтримують найбільші компанії у сфері медіа в нашій країні. Вони як ніхто розуміють нагальну потребу в підготовці фахівців в умовах ринку, що розвивається.

Чи є перспектива створити локальні філії «Жовтого автобуса»?

У нас серед партнерів є творчі колективи, які існують незалежно, та з якими, проте, ми тісно співпрацюємо, обмінюємося інформацією і працюємо дистанційно над навчальними програмами. Це MEDI@NNA в місті Миколаївка. Це місто Попасна, є колектив у Маріуполі.

Як фахівці з медіа ми прекрасно усвідомлюємо інструменти, якими користуються і пропагандисти, і художники

Вважаємо, після кліпу KAZKA можна з упевненістю сказати, що ви – один із найзатребуваніших операторів у країні. Скільки часу при цьому вдається присвячувати «Жовтому автобусу» і як взагалі фізично вдається поєднувати волонтерство з роботою?

Дуже складно поєднується волонтерство та професійна діяльність. Можна сказати, що з початком війни волонтерська діяльність стала основною. Перша причина, чому я взявся за це, – це наслідки інформаційної війни, яку веде проти нас Росія. З цим впливом ми зіткнулися ще на Майдані, а потім у Криму побачили страшні наслідки. Розповісти про принципи роботи цього інструменту впливу – це найперше завдання. Потім – запропонувати випробувати цей інструмент для створення свого медіаконтенту в позитивному ключі. А особиста мета – зробити максимально те, що в моїх силах, щоб наша країна могла гідно і конкурентно представляти свій медіапродукт на світовому ринку.

Ви родом із Сімферополя. А серед інших учасників ініціативи багато людей з Криму та Донбасу?

Серед учасників нашого проекту є вихідці з Криму та Донбасу. Це в основному кінематографісти, які досить давно живуть і працюють у Києві, але прекрасно усвідомлюють потребу в нашій діяльності в регіонах, охоплених війною.

У пресі вашу діяльність часто характеризують як «інформаційну гуманітарну допомогу», тому що в команді «Жовтого автобуса» є журналісти та політологи. Яке їхнє завдання? Ви часом працюєте на територіях, де немає українського ТБ, – доводиться брати на себе «політінформацію»?

Наше завдання – це розробка індивідуального захисту від агресивного впливу сучасними інформаційними технологіями. Як фахівці з медіа ми прекрасно усвідомлюємо інструменти та способи, якими користуються і пропагандисти, і художники. Ми в змозі перенаправити увагу підлітків від руйнівного впливу до застосування цих інструментів для творення. Ми експериментуємо передусім над собою. Розробляємо ефективні методи передавання знань і намагаємося розглядати проблематику з різних боків. Тому запрошуємо до наших проектів фахівців різних напрямів, що розглядають цю проблематику в різних сферах інформаційного простору.

Ми перебуваємо на стадії розробки повноцінного курсу підготовки фахівців у сфері медіа, із залученням вищих навчальних закладів та бізнес-партнерів до нашої програми

Яке запитання ви найчастіше чуєте від дітей? У вас є курси з основ усіх кіноспеціальностей, від режисури до гриму: який напрям найзатребуваніший?

Основне запитання, яке ми чуємо від дітей, які пройшли з нами проекти: «Що робити далі?» Куди йти вчитися і як розвиватися в обраному напрямку? Ми працюємо над цим питанням і перебуваємо на стадії розробки повноцінного курсу підготовки фахівців у сфері медіа, із залученням вищих навчальних закладів та бізнес-партнерів до нашої програми. Ми подаємо інформацію про професії в популярній формі, і після наших майстер-класів діти обирають собі професію відповідно до свого темпераменту та здібностей. Не буває так, що переважна більшість хочуть стати акторами або режисерами. Кожен обирає роль, яка ближча з точки зору характеру і уподобань. Дуже багато залежить від особистості майстра, який представляє свою професію. Хоча у нас усі майстри – це круті фахівці, тому діти з легкістю і цікавістю беруться за різні спеціальності.

Зрозуміло, що у команди не повинно бути улюбленців серед дітей. Та напевно є улюблені реалізовані проекти/фільми?

Деякі з наших вихованців уже навчаються у вищих навчальних закладах. Звичайно, є «улюбленці», які самостійно «гризуть граніт науки» і активно прогресують. Як можемо допомагаємо. І, звичайно, завжди недостатньо. Поки немає стабільного фінансування, мало часу і людського ресурсу для регулярної роботи. Тим більше, у нас у команді всі – професіонали-практики і поєднують волонтерство з основною професійною діяльністю.

Іноді батьки скептично ставляться до нашого проекту, проте тільки до першого дня нашого спілкування з дітьми

Фільми улюблені теж є. Наприклад, діти з Авдіївки створили фантастичний фільм про сучасну Авдіївку, в якій йде війна, однак у фіналі фільму вони запропонували філософське рішення завершення війни. Називається фільм «Вірус А».

Завжди було цікаво, яку роль відіграють вчителі та батьки. Напевно є ті, хто вважає, що творчі майстер-класи дають дітям марні надії.

Іноді батьки скептично ставляться до нашого проекту, проте тільки до першого дня нашого спілкування з дітьми. На прем’єру фільму, створеного руками своїх дітей, батьки приходять у повному захваті. «Ми ніколи не бачили своїх дітей такими щасливими», – такі коментарі ми чуємо часто. Вчителі завжди дуже відкриті до наших проектів і допомагають усім, чим можуть. А часто й самі ходять на наші майстер-класи, особливо з гриму та макіяжу. Здебільшого дорослі по-хорошому заздрять такій незвичайній можливості отримати незвичні знання.

Майстри теж отримують свій заряд позитивної енергії і натхнення. Діти своєю енергією і запалом дають майстрам новий поштовх для творчої реалізації.

Нам не доводилося чути про такі проекти у світі – це або разові заходи, або розраховані на найменших, як наприклад поїздки «Вулиці Сезам» у Косово. Вам доводилося обмінюватися досвідом з іноземцями?

Саме в такому форматі, як пропонуємо ми, проектів у світі не зустрічали. Річ у тім, що ми пропонуємо комплексне рішення – від першого контакту до отримання професії та виходу на професійну майданчик. Не всі елементи нами ще відпрацьовані, та в основних ми вже впевнені. Звичайно, в наших планах тісна співпраця із закордонними партнерами та фахівцями. І наш проект уже запрошують до Грузії та Канади.

Фото: «Жовтий автобус»