Монро просить перейти на українську мову Зеленського, Кондратюк – педагогів та чиновників, Жирков – російських класиків

Спочатку скандальні законопроекти, в яких пропонується зробити українську у всіх ЗМІ обов’язковою, потім – заборона ввезення в Україну книг з РФ на три місяці… Все це викликало бурхливий суспільний резонанс. І ми вирішили поцікавитися у наших зірок з різних сфер шоу-бізнесу, як, на їхню думку, правильно впроваджувати в маси українську мову: які кроки робити, а яких уникати.

Ігор Кондратюк

– По-перше, держслужбовці повинні спілкуватися виключно українською, починаючи з Авакова, – каже Кондратюк. – Якщо хочеш бути пілотом, з літальним апаратом у тебе має бути все в порядку. Ну а якщо хочеш працювати в держорганах, у тебе повинні бути хороші відносини з українською мовою. Другий важливий момент – педагогічна сфера. У багатьох наших школах дітей навчають українській (моя дитина вчиться в українській школі), але при цьому між вчителями та учнями допускається спілкування російською. Це не педагогічно.

– Природно, ніхто не зможе регулювати вживання української в побутовому спілкуванні. Змушувати тут неможливо, такого ніколи не буде. Наша культура дозволяє вільно спілкуватися двома мовами, але держслужба і педагогіка… В цих галузях українська обов’язкова – і тоді ефект буде відчутним.

Втім, я поділюся своїм спостереженням. Зараз ми знімаємо другий сезон дитячого шоу «Україна має талант», і, в порівнянні зі зйомками перших «Талантів», кількість дітей, які з нами спілкуються українською, дуже зросла. До нас приїхали з усіх регіонів України. Є діти з Донецька, є з Криму. Те ж саме з «Караоке на Майдані»: 18 років тому практично ніхто з людей не спілкувався українською мовою, а тепер, навпаки, майже не спілкуються російською.

«Я не пригадую, коли востаннє читав книги російських письменників»

– Ну а книги російських авторів… Чесно кажучи, я й не пригадаю, коли востаннє їх читав. Може, це мене не характеризує як інтелектуала, яким я, можливо, був, граючи в «Що? Де? Коли?» і займаючись наукою? (Сміється.) Я не шанувальник сучасних російських письменників, а класиків прочитав ще в школі, і мені цього достатньо. Взагалі останнє з прочитаного – це твори іноземних письменників (не українських і не російських) в перекладі українською. Книги українських авторів я теж, до речі, читав давно. По-моєму, в останній раз це була книга Люко Дашвар.

Олександр Ярмола

– Потрібно сприяти вживанню української мови на всіх рівнях, особливо на офіційному, на телебаченні, – вважає Олександр Ярмола. – Я маю на увазі серію проектів, які закріплюють українську на всіх офіційних і публічних рівнях. І не треба при цьому опитувати людей, тому що народ, як правило, мало замислюється про майбутнє. Ну і, звичайно, більше гарної української музики! (Сміється.) Що стосується російської літератури в нашій країні, то їй в Україні таке ж місце, як, наприклад, англійській та польській. Все це повинно бути в бібліотеках.

«Українську потрібно закріпити на всіх офіційних і публічних рівнях»

– Якщо комусь хочеться читати мовою оригіналу, він повинен мати можливість придбати таку книгу. І це не повинно бути заборонено. Я більше не за заборони, а за класні якісні переклади. Для наших перекладачів повинні бути відповідні програми, надихаючі їх добре працювати.

Стас Жирков

– Будь-яка заборона – це не дуже добре, – вважає Жирков. – І можуть знайтися люди, які скажуть: «Не треба нічого забороняти, у нас повинен бути відкритий ринок». Але проблема в наступному: ті кошти, які ми витрачаємо на свою культуру, і ті кошти, які витрачає держава-агресор, не можуть порівнюватися. Ми не в одній ваговій категорії. І тому, виходячи з усіх цих пунктів, заборона може бути правильним рішенням, і це можна зробити на певний час. Але мені здається, що українська книга перемагає без жодних заборон.

З точки зору п’єс я вважаю це абсолютно неправильно – грати в Києві російською мовою. Я нікого не звинувачую і не вважаю, що треба піти по театрах і змусити всіх перейти на українську мову. Нехай вони роблять, як вважають за потрібне. Свої вистави я буду ставити на українській мові. Але немає жодної п’єси, яку не можна перекласти. Для мене це кліше, банальність і трохи вульгарність. Ви ж переводите Байрона, Шекспіра. Це те ж саме, що прийшли б англійці і сказали б: «Ви Шекспіра перевели?» Але так не роблять.

«Поки у нас буде телеканал “Інтер” і телеканал “Україна” в тому форматі, в якому вони зараз існують, нам буде важко»

– Щодо мови. Тут дуже важливо уникнути «шароварщини», тому що на півдні дуже болісно сприймають це. Мені здається, що вихід з цієї ситуації – це кіно, література, телебачення та театр. Адже з’явився якісний український переклад фільмів. Хоча всі спочатку говорили: «Що це буде?» А тепер я знаю багато людей і в Одесі, які говорять: «Давай підемо в кіно, тому що там такий класний переклад». Звичайно, і цей закон про російську літературу може допомогти людям зрозуміти, що читати українською можливо і нормально. Щодо телебачення… Поки у нас буде телеканал «Інтер» і телеканал «Україна» в тому форматі, в якому вони зараз існують, нам буде важко. Найбільша аудиторія цих каналів на півдні, їм легше сприймати це. І якщо ми нічого не зробимо з політикою цих каналів, у нас нічого не вийде, тому що ми не зможемо переманити їх на україномовні канали.

Ну і щодо театрів. Найбільшу користь може принести культурний обмін, якого у нас зараз немає. Рік тому театр з Івано-Франківська поїхав з гастролями до Одеси. Якщо я не помиляюся, це було вперше за 50 років. Фактично раніше все робилося для того, щоб цього обміну не відбувалося. Поки все так і буде, у нас нічого не вийде з точки зору мови. Ми повинні розуміти, що розмовляти російською – це нормально, і українською – нормально, а ще – вірменською, англійською, французькою, німецькою і так далі. Ми дуже мало приділяємо уваги мистецтву. Думаємо: «Та що там воно може?» А може! Велика сила мистецтва, вона є!

Травесті-діва Монро

– Якби в 1991 році, коли Україна отримала незалежність, прийняли суворий мовний закон, повірте, ми жили б набагато краще і в світі! – вважає Монро. – Тому що тільки обрізавши пуповину, можна реально досягти чогось у плані державотворення, в плані збереження національного фонду. Я не розмовляю вільно українською – я росла в російськомовному середовищі. І ті, хто в Києві говорив українською, вважався просто селом. І навіть ті, хто думав українською, швидко переходили на російську. І в оточенні моєї сім’ї на початку дев’яностих побоювалися, що нас всіх змусять говорити українською. Особливо кримчан: моя бабуся жила в Криму, і я чула ці розмови.

Я пам’ятаю, як в 11 класі директор школи, який викладав українську, оголосив, що буде ставити двійки тим, хто говорить не українською на перервах. Ясний перець, підлітків це обурило! Нам просто ніхто не пояснив, що знання мов – це путівка в життя, це гідність. Нам дуже дивно прищеплювали любов до цієї мови: в грубій і категоричній формі, загалом, через *опу. Але я вивчила новий мовний закон, який вже начебто внесли на обговорення до Верховної Ради, і якщо б я була депутатом ВР України, я проголосувала б «за», інакше – «русский мир». І поки ми всі говоримо російською, ми є його адептами!

«Якщо Потап або Оля Полякова, або Володимир Зеленський перейдуть на українську мову – це буде чудовий приклад»

– Для того щоб щось зробити популярним, треба розпочати грамотну піар-кампанію по суті «продукту», – відповідаючи на питання про популяризацію української мови, Монро раптово переходить на українську. – На телебаченні, серед популярних співаків, діячів культури, спорту!

Якщо Потап або ж Оля Полякова, або Зеленський перейдуть на мову, нехай кострубато, але постійно та повсякчасно, – це буде прикладом!!!

Телебачення, ЗМІ та всі, хто там миготять, формують світогляд більшості українців. Вони повинні взяти на себе обов’язок формувати загальне враження про мову і про її значимість!

Інакше – все до ср*ки!

Віталій Малахов

– Я взагалі вважаю, що погано йти на руйнування і заборону, – говорить Малахов. – Краще йти на заохочення. Якби сьогодні держава давала дотацію українським виданням і ці книги стали б досить дешевими, це був би правильний хід для того, щоб їх купували. Потрібно придумати пільги для української мови – тоді всі будуть зацікавлені. Чому зараз вчать англійську? Тому що вона відкриває певні перспективи. А заборонами нічого не домогтися. Я навіть по театрах вважаю: якщо тобі кажуть: «Ставиш українською мовою – отримуєш на 30 відсотків більше дотації або гранти». В Англії, наприклад, розроблені системи грантів. Не покарань, а грантів. Ставиш українською – чудово, допоможемо, ставиш російською – будь ласка, але тільки за свій рахунок.

«Це смішно – перекладати Купріна на українську мову. Це буде просто незграбно»

– У нас в репертуарі Театру на Подолі 60 відсотків російської мови і десь 40 відсотків – української. Але зараз, протягом року-двох, ми розробляємо проекти тільки українською мовою. Чапека будемо перекладати. Орієнтуватися на класиків і взагалі на добру українську літературу. Чому? У зв’язку з війною! Але це наше внутрішнє розуміння.

Ми ще розглядаємо постановку «Ями» Купріна. У мене є і російський, і український варіанти. Але це смішно – перекладати Купріна на українську мову. Це буде просто незграбно. Є основний принцип: бути, а не здаватися.

І я вам скажу, я дуже радий, що на сьогоднішній день молодь пропагує українську мову. Мені це імпонує.

Ігор Посипайко

– Мені здається, тут все просто: повинен бути жорсткий силовий диктат, – пояснює Посипайко. – По-перше, в освіті. По-друге, в держорганах. Треба миттєво гнати втришия тих чиновників, які навіть на перекурі співають пісні російською. Миттю позбавлятися вчителів, які в побуті не говорять солов’їною мовою. Зрозуміло, що нам нікуди не дітися від кампанії української мови. Ш досі, на жаль, нічого стильного в цьому напрямку так і не зроблено. Особливо ніякої державної політики мови не було.

Крім того, у нас все ще немає розуміння того, що мова – вирішальна річ для ментальності. Може, коли ми зрозуміємо, що 300 років були московською колонією і що нас всіляко утискали, у нас з’явиться більше мотивації. Але… українська мова вже не така нам і рідна, тому що ми – русифіковані рагулі!

«Заборона ввезення російських книг на територію України – це фігня»

– Щодо недавнього законопроекту, який стосується роботи ЗМІ, – вони дебіли, що не прийняли його ще 25 років тому. Треба було приймати це відразу: силою, батогом і твердим пряником вибивати з колоніальної ментальності українського народу російську мову.

А ось заборона ввезення російських книг на територію України – це фігня. Взагалі заперечення вільної торгівлі і ліберальних ринкових відносин – пережиток Радянського Союзу. Замість того щоб забороняти, краще зробити безподаткові умови видання української літератури. У нас тоді було б до фіга українських книжок і не виникло б такої проблеми. Така ж історія і з кіновиробництвом: не треба забороняти російське, створіть тут нормальні умови для розвитку українського!

Олексій Кужельний

– Я не знаю російської літератури, яку не можна було б перекласти на українську мову, – розповідає Олексій Кужельний. – У нас йде спектакль «Вогні» за Чеховим українськоюю. Ця дискусія «А навіщо ставити Чехова українськоюю?» Була ще в радянські часи. І Сергій Данченко ставив «Дядю Ваню» українською, і цей спектакль зібрав всі театральні нагороди, які тільки можливо.

Інша справа, що я проти будь-якого насильства в мовних питаннях. Звичайно, був сильний протекторат для російськомовної літератури, і зараз це викликає опір – це теж нормальне явище. Війна йде! І, вибачте, це абсолютно нетактовне порівняння, але після Другої світової війни люди не могли чути німецьку мову. Викладання німецької мови було істотно зменшено! Це частина історії.

«Може, є сенс зробити київське есперанто»

– Але я вважаю, що з мовною проблемою потрібно боротися інакше. Давайте зробимо польський театр. Багато хто в Києві розмовляє і добре розуміє польську мову. Правильно, що ставлять англомовні спектаклі. Роками б’юся за проект «Київська мова». Це мова Київської Русі, звідки всі слов’янські народи взяли собі мови. І ми розуміємо і словаків, і болгар, і чехів – тільки потрібно трохи вухо «налаштувати». Може, є сенс зробити київське есперанто – і це зробило б привабливим відвідування нашого міста. Київ – колиска слов’янських народів. Це унікальне місто, яке зберегло своє призначення: об’єднувати в чистоті дитинства всіх людей світу. І Київ мав би стати не просто столицею України, а столицею всесвітнього слов’янства. О, який масштаб! А в цій київській мові були б і українські, і російські, і польські, і білоруські слова.