«Хто він? І на що схожий його гумор? – цікавиться колумніст The Guardian Вів Гроскоп. – В українському телесеріалі “Слуга народу” персонаж Зеленського, вчитель на ім’я Василь Петрович Голобородько, випадково обирається в президенти, коли відео з його тирадою про політику стає вірусним. Як і персонаж у серіалі, в реальному житті Зеленський справляє враження привітної, харизматичної і товариської людини».
«Картковий будинок» чи «Монті Пайтон»
«“Слуга народу” схожий на суміш “Гущі подій” (серіал BBC4, створений Армандо Януччі, який згодом зняв “Смерть Сталіна”. – Ред.) і “Агента Джонні Інгліш”, – продовжує видання. – У ньому навіть є невеликий натяк на оригінальний британський “Картковий будинок”, але з натовпами українських олігархів, що змагаються за роль пострадянської версії сера Uамфрі Епплбі (герой британських сатиричних серіалів 80-х “Так, пане міністре” і “Так, пане прем’єр-міністре”. – Ред.). У ньому є автомобільні аварії, п’яні політики, які падають обличчям e салат на державних банкетах, і численні можливості для акторів вбиратися в національний костюм і видавати себе за учасників Євробачення від України».
А ось як британське видання бачить гумор «Кварталу 95»: «Їхні жарти можна описати як щось середнє між провокаційними і олдскульними. Зеленський нещодавно розповів у інтерв’ю BBC News про свою любов до “Монті Пайтон”. (У статті BBC, на яку посилається матеріал, уточнюється, що Зеленського засмучує любов його аудиторії до слепстік-гумору в дусі «Шоу Бенні Хілла». – Ред.) Типовий різдвяний спецвипуск шоу з 2,8 млн переглядів на YouTube вміщує скетч, у якому Ромео та Джульєтта обговорюють долю України в римованих куплетах, поки Джульєтта вирішує, чи варто їй отруїтися».
Спецкорреспондент The Telegraph у Дніпрі передавав 31 березня: «У будівлі радянського цирку за кілька днів до президентських виборів кандидат у президенти приводив публіку в захват сумішшю жартів про груди і смутно-патріотичними піснями. “Яка моя улюблена поза в сексі?” – запитує він свого “двійника”, щоб зрозуміти, чи вдасться тому імперсонація. “Місіонерська. Тому що ви любите допомагати людям”, – відповідає той».
Buzzfeed написав про кандидата статтю в своєму стилі. «Якщо ви хочете зрозуміти, що відбувається, то на YouTube є перші дві серії [“Слуги народу”] з англійськими субтитрами, а якщо ви в США, то весь перший сезон є на Netflix. Синопсис у Вікіпедії точно описує серіал як “шоу про шкільного вчителя історії, якому за 30, і який обирається на посаду президента після того, як ролик з його промовою про корупцію в уряді стає вірусним”». Автор додає, що аналогічне відео з вимогою поважати історію країни і зупинити потік корумпованих ноунеймів у політиці «точно стало б вірусним у реальній Україні. І, щиро кажучи, воно здається пророчим, враховуючи, що серіал вийшов у 2015 році, за рік до того, як справжня зірка реаліті-шоу стала президентом США».
Аарон Соркін чи Раян Сікрест
Коли Зеленський оголосив про своє висунення на посаду глави держави, ізраїльський журнал The Tablet випустив текст під заголовком «Єврейський комік, який грав президента на ТБ, балотується в президенти України». «Політична комедія Зеленського “Слуга народу” злегка нагадує українську версію “Західного крила” (серіал Аарона Соркіна про адміністрацію президента США з Мартіном Шином у головній ролі. – Ред.). Він втілює популярну фантазію про непрофесійного політика з великим серцем, який не зіпсований системою і дотримується цінностей свого народу. У шоу Зеленський зображає морально чистого рятівника, який приходить у прогнилу систему з потойбіччя мейнстрімної політики і намагається погасити найгірші імпульси своєї країни».
«У сценарії дотепність межує з фарсом. Чесний президент з народу, який не бере хабарів, опиняється в абсурдних ситуаціях, які тим смішніші, чим краще ви знайомі з реальним станом справ в українській політиці. Двигуном серіалу є наростаюча абсурдистська сюжетна лінія, що відгукується на справжні схеми і скандали в Україні. Голобородько представлений як людина, що абсолютно не піддається на умовляння олігархічного тріо (до нього входять ляльководи Немчук, який пародіює мільярдера Віктора Пінчука, і Ройзман – дотепна суміш олігархів Ігоря Коломойського і Вадима Рабіновича). Головний антагоніст шоу – Маматов, пародія на донецького промисловця татарського походження Ріната Ахметова».
Колумніст проводить паралелі між сюжетом «Слуги народу» і реальними українськими виборами, із захопленням стверджуючи, що «український симулякр політики в дусі реаліті-шоу осоромив навіть Дональда Трампа», відзначаючи постмодерністський присмак «телешоу про телешоу про телешоу, яке раптом перетворюється на дикувату реальність», і роблячи висновок про те, що ситуація перейшла з рівня ситкому «Сайнфелд» до масштабів Умберто Еко.
«”Слугу народу” можна було б списати з рахунків як зворушливе ліберальне видавання бажаного за дійсне – але його сюжет тепер може стати реальністю»
Американський Spectator теж упізнає в «Слузі народу» нотки Соркіна: «Як і “Західне крило”, “Слугу народу” можна було б списати з рахунків як зворушливе ліберальне видавання бажаного за дійсне – але його сюжет тепер може стати реальністю», – пише видання в матеріалі під заголовком «На українських виборах життя імітує Netflix».
Vice News зняли відео за лаштунками «Ліги сміху». Поки Зеленський з колегами танцює, «як на дискотеці у Вінницькій області», ведуча коментує: «Володимир Зеленський – це український Раян Сікрест і Джулія Луї-Дрейфус в одній особі». Сікрест – популярний ведучий, інтерв’юер і обличчя шоу American Idol. Джулія Луї-Дрейфус – актриса і продюсер, відома за вище згаданим ситкомом «Сайнфелд» і серіалом «Віце-президент» (Veep), який, своєю чергою, задумувався як адаптація вже відомої нам «Гущі подій».
Чеховські рушниці та українські страуси
Кінокритики писали про «Слугу народу» задовго до того, як життя стала імітувати Netflix. У 2017 році один із авторів мультинаціонального видання про кіно Cinema Escapist, що базується в США, зізнався, що подивився серіал завдяки статті Foreign Policy («Як вигаданий президент допомагає українцям переосмислювати політичний абсурд їхньої країни») з машинним перекладом субтитрів – і однаково отримав задоволення. «З точки зору іноземця, “Слуга народу” – чудовий спосіб більше дізнатися про Україну. […] Саме масштаб того, наскільки найсміховинніші сюжети серіалу базуються на реальності, робить серіал сильнішим за будь-яку західну комедію. Наприклад, Голобородько готується до інавгурації в надто розкішному маєтку, де є навіть тренер страусів. З’ясовується, що ця сцена була знята в Межигір’ї, резиденції площею 340 акрів, де дійсно є страуси, і яка була побудована колишнім президентом Віктором Януковичем за державні кошти».
«З точки зору іноземця, “Слуга народу” – чдовий спосіб більше дізнатися про Україну»
Про «Слугу народу» навіть є стаття на сайті TV Tropes, який розбирає розхожі сюжетні ходи і поп-культурні коди: в українському серіалі укладачі виявили «стежки» «Чеховська рушниця», «Злий радник» (в особі прем’єр-міністра Юрія Чуйко), «Герої без обличчя» (олігархи Немчук, Ройзман і Маматов довгий час не з’являлися на екранах особисто) і «Реальність атакує» (Голобородько ініціює штрафи для таксистів без ліцензій; пізніше з’ясовується, що у його батька-«грача» ліцензії якраз немає). Мовою тропів сайт описує серіал так: «За один сезон він еволюціонував із ситкому про Василя в ситуації а-ля риба без води до ворк-кому (ситком про роботу в офісі. – Ред.) Без центрального протагоніста».
Інакше кажучи, якщо українська реальність часом незрозуміла іноземним мас-медіа, то шоубізнесовий бік Зеленського їм цілком зрозумілий – як і гумор його численних проектів. А поки культурні оглядачі порівнюють «Слугу народу» з «Сайнфелд», політичні кореспонденти – наприклад, автор Le Parisien, – порівнюють реальні виборчі перегони з «Чорним дзеркалом» і «Грою престолів». Які поп-культурні паралелі спадуть їм на думку після 21 квітня – покаже час.
Обкладинка: kvartal95.com