З технічної точки зору «Брандашмиг» не був таким аж новим словом у індустрії розваг. Комп’ютерні ігри із закрученим «реграбельним» сюжетом і розкішно зробленими кат-сценами часом можуть похвалитися сюжетом, гідним Премії гільдії сценаристів. А перший інтерактивний фільм, якщо вірити голлівудській міфології, випустив легендарний Вільям Касл ще в 1961 році: глядачам у кінотеатрі пропонувалося проголосувати за «жорстоку» або «поблажливу» кінцівку стрічки «Містер Сардонікус».
Однак спецвипуск «Чорного дзеркала» ознаменував нову еру для веб-серіалів, а прийдешнє інтерактивне шоу з Беаром Гріллзом від Netflix, мабуть, закріпить успіх. Незважаючи на те, що у такого формату є свої противники (наприклад, ті, хто боїться збору даних про рішення глядачів), ми вирішили все ж приміряти його на українські реалії.
Отже, чотири причини для вітчизняних серіалів стати інтерактивними – не зовсім серйозні, але з дещицею правди.
Зафоловити «кріпосну» можна вже зараз
Якої б думки ви не були про серіал «Кріпосна» на СТБ, важко посперечатися з тим, що на його промо керівництво каналу не поскупилося. Однією зі сторін масштабної кампанії було «створення доповненої реальності». На спеціальному лендінзі, куди потрапляв глядач, що відсканував QR-код, можна було подивитися трейлер серіалу та кілька уривків з «Кріпосної» з елементами «50 відтінків сірого» (в останньому ролику глядачеві, який, мабуть, дивиться на події очима головної героїні, навіть плескають водою в обличчя з відра).
А ще у кріпачки Катерини Вербицької з XIX століття з’явився… Instagram, в якому вона тегає свою господиню Лідію Шефер.
І хоча підписатися на обидва акаунти ризикнули загалом лише 4 тисячі осіб, у коментарях у обох героїнь – справжній «інтерактив»: глядачі радять Катерині, як їй краще вчинити, і бажають Лідії якнайшвидшої насильницької смерті.
Ми не помітили, щоб SMM серіалу відповідав на коментарі (ще не вистачало, щоб невинна промокампанія зламала просторово-часовий континуум або навіть гірше – відійшла від «канону» першоджерела), однак певним кроком у інтерактивність цей досвід вважати все-таки можна.
Зірки серіалу «Школа» будуть завжди на зв’язку
Не секрет, що спілкування з акторами серіалу «Школа» на «1+1» стало невід’ємною частиною глядацького досвіду його аудиторії. Минулого року зірки проекту зривали аншлаги в турі Україною і ділилися з «Телекритикою» секретами невтомності після численних зустрічей з фанатами. Крім того, їхню активність у соцмережах вдало доповнює user experience, а книжка «Щоденник Лоли», за формою теж щоденник, стала одним із форматів взаємодії «серіал-глядач».
На жаль, навіть такі трудяжки, як Ліза Василенко та Анна Трінчер не навчилися поки, як Фігаро, бути одночасно відразу в кількох місцях. І якщо в національних масштабах популярність «Школи» вже порівнянна з популярністю зірок K-pop, чому б «школярам» не наслідувати приклад корейця Кіма Джеджуна, замість якого дає концерти його голограма? Спочатку можна відправляти віртуальних зірок у тури, а пізніше – матеріалізувати їх за допомогою доповненої реальності вдома у шанувальників.
«Марк+Наталка» самі не перевиховаються
В Україні, як і за кордоном, часом трапляються ребути популярних у минулому серіалів. Однак поки в США прогресивний Джордан Піл переосмислює «Сутінкову зону», приватний детектив Магнум стає латиноамериканцем, а «Всі жінки відьми» отримують ліволіберальну версію, у наших краях герої залишаються породженням минулої епохи, навіть якщо повертаються під новими іменами.
Інтерактивний елемент дасть змогу у вирішальний момент обрати за інфантильного Марка – почати йому стосунки з жінкою чи завести собаку. Останній варіант ощасливить не тільки екранну героїню, а й багатьох глядачів
Так сталося із серіалом «Леся+Рома», воскреслим під назвою «Марк+Наталка». «Варто визнати, рівень сексизму та прославляння патріархальних стосунків у серіалі просто зашкалює. При цьому героїня, яку зіграла Наталія Кобізька, здається, взагалі за сценарієм не наділена вмінням мислити, а єдиний функціонал Наталі – ревнувати, бажати дітей і спілкуватися з Марком, як з дитиною», – писала наша оглядачка в матеріалі «Що не так із серіалом “Марк+Наталка”».
Схоже, пояснювати цю «нетаковість» творцям марно: простіше запровадити в черговій ітерації ситкому ICTV інтерактивний елемент, який дасть змогу у вирішальний момент обрати за інфантильного Марка – почати йому стосунки з жінкою чи завести собаку. Останній варіант ощасливить не тільки екранну героїню, а й багатьох глядачів.
Для деяких серіалів гірше вже не буде
Не те щоб ми мали щось проти 100-серійних мелодрам телеканалу «Україна», але часом здається, що написання сценарію нейромережею в реальному часі (саме таке майбутнє пророкують серіалам після настання технологічної сингулярності та досконального вивчення смаків окремих глядачів) буде й ощадливішим, і розумнішим варіантом. Якщо кліки глядача випадково створять у сценарії зациклену петлю довжиною в десяток серій, цього може ніхто й не помітити. А накладки трапляються навіть за ретельної роботи людини: наприклад, творець «Брандашмига» зізнався, що у фільмі з необережності опинився потайний уривок, який не можна побачити.
Однак, можливо, звичайно, що рівень українських серіалів зробить якісний стрибок швидше, ніж рівень digital-технологій, і незабаром ми побачимо не вітчизняну «Рабиню Ізауру 2049», а продукт рівня міжнародних ТВ-ринків. (Деякі виробники вже навчилися брати у західних натхненників найкраще: наприклад, «Схованки» від FILM.ua знятий за канонами «скандинавського нуара»). Але це настільки світле майбутнє, що не хочеться його ненароком зурочити.