Про організацію самого офісу – місця, серверів, комп’ютерів і працівників – ми писали тут.
Після того, як матеріальна частина забезпечена, бізнесу потрібен сайт – місце, звідки споживач буде отримувати те, навіщо прийшов.
Створення самого сайту – справа внутрішня, і тут відмінностей в легальному і нелегальному бізнесі особливо немає. Хоча, навіть якщо замовник не уточнив, дизайнери і кодери можуть зрозуміти, роблять вони піратський сайт чи легальний, за специфічним зовнішнім виглядом піратських сайтів і «зоопарком» рекламних місць на ньому.
Наступний крок – реєстрація доменного імені.
Реєстратори
Реєстратори доменних імен не люблять втручатися в боротьбу з сайтами, що крадуть контент.
Однак правовласники регулярно хочуть їх залучити. У 2013 Universal Music отримала судове рішення з німецького реєстратора Key-Systems, який зареєстрував домен H33t.com. На цьому домені нелегально поширювалася музика, що належить правовласнику. У доменів, звичайно, є своя специфіка. Після перших юридичних проблем сайт переїхав на H33T.eu, а потім на H33t.to. Те ж саме в Україні здійснював сайт fs.ua, який після блокування кіберполіцією переїхав спочатку на домен FS.to, а потім на brb.to.
З 2016 Американська асоціація MPAA, яка захищає кінематографістів, зажадала від реєстру Donuts зупинити чинність трьох доменних імен сайтів-піратів. «Ми дійшли висновку, що на перших двох доменах розташовувалися дзеркала піратських сайтів, за якими велися судові розслідування і які незаконно розміщували фільми, зокрема й прокатні. Третій домен містив сайт для нелегального перегляду телесеріалів», – погодився Donuts і призупинив роботу доменних адрес. У 2018 році МРАА підписала історичну угоду з реєстрами Donuts і Radix, згідно з якими MPAA стає «довіреним повідомником» піратських доменів. А асоціація доменних імен, яка об’єднує великих реєстраторів і реєстри, представила ініціативу «Здорові домени», схему саморегулювання для боротьби з усіма видами зловживань в інтернеті. Нарешті, в 2018 році був створений судовий прецедент, коли правовласник, отримуючи в суді постанову на блокування сайту, що піратить його, автоматично може блокувати всі його дзеркала на різних доменах.
Катерина Олейник, представник ICANN, говорить, що використання доменних імен не моніториться реєстраторами доменних імен. У той же час, у відповідності з правилами будь-якої доменної зони, реєстратори можуть бути зобов’язані допомагати правозахисникам захищати інтелектуальну власність. «Реєстратори можуть надавати інформацію про власників доменного імені. Виконати рішення про розділ доменного імені. У тих доменах, в яких застосовується альтернативна процедура вирішення спорів (УДПР), реєстратори також виконують визначені дії, дозволяючи встановлювати особу власника доменного імені, встановлювати контакт, заблокувати доменне ім’я, виконувати рішення. С 19 марта цього року в домені .UA запущено пілот GDPR, буде тестуватись.»
Катерина повідомила, що з боку ICANN ведеться робота по вдосконаленню сервісу WHOIS. Саме він зараз служить основним джерелом інформації про те, кому належить домен. І раніше вона містила доволі скромні відомості про реєстрантів, а після вступу в ЄС в базу даних GDPR база WHOIS ведеться за принципом мінімізації даних у відкритому просторі.
У той же час ICANN запустила пилот нового каталога доменних імен RDAP, який буде регламентувати, а також інформація про це в публічному доступі, а також – до закритої частини каталога і надаватиметься лише перевіреним користувачам для певних цілей.
Для цієї статті ми надіслали запит на коментар десятку українських реєстраторів доменних імен: «Чи перевіряєте ви сайти, для яких реєструєте домени і які хостите, на предмет порушення ними українського законодавства?» Запити до imena.ua, Ukrnames, Freehost, Хостинг «Україна», UH та інших залишилися без відповіді. Щиро кажучи, у нас склалося враження, що це – не ті компанії, які прагнуть спілкування з пресою. Рідко де є контакт для запитів ЗМІ, частіше ми писали на пошту служби підтримки або на мейли boss@ (це не жарт, у двох компаній були саме такі адреси).
Відповів нам, незважаючи на проживання у Флориді та поточну занятість багатьма проектами та фрідайвінгом, Андрій Хветкевич, засновник реєстратора і хостера NIC.UA. «Ми перевіряємо сайти тільки після звернення правовласника, – сказав він. – Перевірити всі сайти на вході технічно неможливо. Та й як ми зрозуміємо, хто з них порушує права інтелектуальної власності, навіть якщо на сайті розміщено аудіовізуальний контент».
Гаразд, реєстратори не розміщують крадений контент. А ось хостери його… не те щоб розміщують, але тримають на своїх серверах. Це як тримати в квартирі (за гроші) чиїсь сумки, не питаючи, що в них.
Хостери
До хостерів претензій більше, і вони прописані в законах різних країн.
Закон «Про державну підтримку кінематографії в Україні» містить процедуру захисту аудіовізуальної інтелектуальної власності, в якій ключова роль відведена постачальникам послуг хостингу.
Стаття 164 вимагає від хостерів «дій із запобігання доступу користувачів мережі Інтернет до об’єктів авторського права і (або) суміжних прав», зокрема, якщо сайт-пірат не відповідає на вимоги правовласника зняти його контент, то спрямувати цю вимогу власника сайту за контактами, зазначеними під час придбання хостингу. Якщо сайт-крадій не реагує 24 години, то «постачальник послуг хостингу обмежує доступ до електронної інформації, зазначеної в заяві про припинення порушення».
За цим законом в 2018 році хостинг-провайдер «Воля» заблокував, на вимогу правовласника, доступ до піратського сайту.
Андрій Хветкевич каже, що коли в NIC.UA надходять такі скарги, компанія звертається до клієнта, до якого висунуто претензію, з вимогою або зняти контент, або довести право на його використання, при цьому сайт блокують тільки за рішенням суду. Досудове блокування Андрій вважає методом, яким можуть скористатися для конкурентної боротьби. «Наприклад, компанія Lego ретельно стежить за тим, щоб ніхто не продавав підробки її конструкторів. Однак якщо ми отримаємо скаргу на інтернет-магазин, який хостимо, де гарантія, що це не конкурент, який його просто хоче закрити?»
Кінематографісти при цьому скаржаться, що доки суд буде розбирати справу про їхні фільмі, всі давно подивляться його на піратах, а продюсер замість заробітку отримає величезний «недоотриманий дохід». Тобто збиток.
Так чи так, це стосується тільки сайтів, які хостяться в Україні.
Катерина Федорова, керівник Ініціативи «Чисте небо»: «Звичайно, чим активніші ми в Україні, тим більше піратських сайтів переїжджають хоститися за кордон. Тому що там їх можна дістати тільки через міжнародне партнерство, а це складніше. Однак таким чином крадії контенту опиняються в більш невигідних умовах порівняно з тими, хто хоститься в Україні: трафік у них виходить дорожчий і повільніший».
У світі є хостери, які принципово не цікавляться, що роблять їхні клієнти. Вони розміщують сервери в країнах, де, як вони вважають, їх не дістануть (наприклад, Нігерії), і спокійно ігнорують вимоги правовласників.
Інтернет-провайдери
Інтернет-провайдери, які не надають послугу хостингу, ставляться до перевірок клієнтів на законослухняність так само байдуже, як реєстратори. «Сайти, які офіційно заборонені, ми звичайно блокуємо, але з’ясуванням, який сайт, можливо, порушує законодавство, не займаємося», – пояснив Вадим Сидоренко, генеральний директор великого інтернет-провайдера «Тріолан».
Такої ж позиції дотримується Людмила Кокоровець, представник кількох провідних одеських провайдерів інтернету: «Ми працюємо в рамках чинного законодавства і самі сайти на предмет порушення ними українського законодавства не перевіряємо, оскільки це не належить до нашої компетенції. У разі надходження запитів від компетентних органів або рішень судів ми блокуємо доступ до вказаних у рішеннях судів сайтів згідно з чинним законодавством».
Потрібно сказати, що в світі інтернет-провайдери більш-менш співпрацюють з правовласниками в боротьбі з онлайн-махавіхерами. Вони отримують дані від різних антипіратських організацій і можуть обмежити доступ до цих сайтів. У деяких випадках – добровільно, іноді – коли цього вимагає закон.
Станом на початок лютого 2019 року інтернет-провайдери заблокували близько 4000 сайтів-крадіїв у 31 країні. МРАА зазначає, що блокування сайтів провайдерами, хоч і не ідеальний, але ефективний інструмент захисту авторських прав.
Правовласники і вся антипіратська громадськість усе більше вважають, що «технарям» – реєстраторам доменних імен, хостерам, інтернет-провайдерам, – які зараз позиціонують себе як «нейтральні посередники», потрібно більше залучатися до боротьби з крадіями.
Ольга Ваганова, спеціально для «Телекритики»
