Любомир Левицький: «Ми – продавці історій»

«Телекритика» публікує основні тези лекції режисера про деякі правила і закони Голлівуду, а також – декілька порад кінематографістам-початківцям.

Режисери і продюсери

Я не тільки режисер, а й підприємець, беру участь у продюсуванні своїх фільмів, і мені це подобається. Тому що ти бачиш, як працює ця машина, бачиш весь механізм зсередини. Бути просто режисером на проекті – це й добре, і погано. Добре, тому що тебе більше нічого не хвилює, ти займаєшся чистою творчістю і можеш висловлювати свої побажання безкомпромісно. Але це буде тільки тоді, коли у тебе вже є ім’я, бюджети, коли тобі вже не потрібно втручатися в комерційні процеси.

На початку кар’єри все-таки краще бути режисером, який розбирається у всіх процесах. Тому що тоді ти можеш оцінити час, оцінити ресурси, скільки потрібно коштів, тебе дуже складно обдурити.

Правило №1

Основне правило для фільммейкера будь-якого жанру – розуміти той факт, що ми – продавці історій. Потрібно розуміти, що ми торгуємо історіями. Усе інше – це допоміжні матеріали і фактори, які допомагають нам створити історію. Але основний наш фокус – це створення історії. І ця історія має бути створена правильно, починаючи від кон’юнктури в країні, від цільової аудиторії і так далі.

Розуміння цільової аудиторії – це мало не найголовніше. Наприклад, якщо ви хочете знімати історичне кіно, то ви повинні розуміти, хто ходить на історичне кіно в кінотеатри, яка аудиторія. І ви маєте розуміти, що саме ви продаєте цієї аудиторії. Якщо ви хочете знімати трилери, то слід розуміти, що це буде вже кардинально інша аудиторія, ніж для історичного кіно.

«Якщо ви ставитеся до свого проекту як до підприємства, ви шукаєте інноваційні підходи, підключаєте енергію і ресурси з інших сфер»

Якщо ви продаєте історичне кіно, то повинні розуміти, що вам потрібні зірки, вам потрібна видовищність. Якщо ви не дасте видовищності, то кіно буде провальним. А ось аудиторії трилерів однаково, хто грає в кіно, їм зірки не потрібні. Це стабільна аудиторія, яка регулярно ходить на свій улюблений жанр. У цьому жанрі важливіший концепт.

Тому вам необхідно розуміти, які ви історії продаєте, якими інструментами користуєтеся і хто ті люди, яким ви це продаєте. Помилка на цьому етапі вартуватиме всього проекту.

Правило №2

Отже, перший крок – це ідея. Другий крок – це сценарій. В Україні зараз проблема зі сценаристами. І за майже 15 років ситуація змінилася незначно. Так, зараз з’явилися хороші сценаристи, але у них усе ще є одна проблема. Вони вміють писати, але у них немає розуміння маркетингу, вони не адаптовані. Їм не вистачає сценарної освіти не в плані драматургії, а в плані розуміння картинки в цілому. Потрібно приділяти багато уваги аналітиці ринку.

Українське кіно зараз на підйомі, у глядачів до нього нарешті з’явилася довіра. Ми рухаємося наосліп, без стратегії. Ми робимо багато контенту, але неякісний контент може цю довіру нівелювати. Я б зараз почав розділяти прокатне кіно і цифрове. Якщо кіно дійсно хороше, його можна пускати в прокат. Якщо слабеньке – не варто.

Якщо ви знімаєте локальний український фільм, то у вас є певна планка бюджету. Навіть якщо у вас буде ідеальний сценарій, чудова історія, просто Marvel, але для локальної аудиторії, про локальних героїв і проблеми, то він буде занадто дорогим для виробництва. Жоден продюсер його просто у вас не купить. Це буде нераціонально.

Сценарій – це ваш скарб. Йому варто приділяти максимум часу. Кіно знімається дуже швидко, а ось підготовка до нього – процес тривалий. У Голлівуді ніхто нікуди не поспішає на цьому етапі, а от зйомки вже йдуть, як на фабриці, одним хлопанням. Тому тут ніхто не буде вас слухати, поки у вас немає готового закінченого сценарію. І тільки потім починається процес розробки структури проекту, як він буде зніматися.

Стратегія малобюджетного кіно

У Голлівуді є один продюсер з блискучою стратегією. Це Джейсон Блум. Ви його знаєте за «Паранормальним явищем», наприклад. Він запустив виробництво малобюджетних хорорів, коли зрозумів, що для них не потрібні зірки, взяв за основу придбання недорогих сценаріїв і проектів, які можна реалізувати з бюджетом до 4 млн доларів. А в підсумку деякі з цих проектів у прокаті збирають по дві сотні мільйонів.

І з такою стратегією дуже складно тримати себе в рамках цієї концепції. Якщо ти заробив 200 млн, то тобі хочеться наступний проект вже зняти не за 4, а за 50, зняти блокбастер. І від цього складно втриматися. Але якщо дотримуватися цієї стратегії, то можна отримувати стабільний дохід. Компанія Джейсона Блума зараз мало не основний дохід студії Universal за прямими контрактами. Це приклад того, як можна маючи чітку стратегію, математичний розрахунок і хороші ідеї, заробляти дуже хороші гроші.

Зміна епох

Зараз ми переживаємо еру зміни формату дистрибуції. Компанія Netflix стає величезним монстром, і в Голлівуді всі відчувають великий пресинг через це. Студії перебувають на етапі сильної задишки. Великі студії, від Paramount до Warner, насилу заробляють зараз, тільки щоб прожити, це правда. У них неймовірні витрати, а їх потрібно якось покривати. Тому їм доводиться знімати все більше і більше фільмів. Чому ми зараз спостерігаємо таку велику кількість сиквелів, екранізацій коміксів і так далі? Криза сценаріїв? Ні, сценаристів тут дуже багато й сценаріїв крутих багато. Студії просто не хочуть ризикувати. Не хочуть ризикувати зарплатами людей і всім іншим.

Можемо навіть порахувати. Виробництво фільму коштує 100 млн, 50 млн коштують зірки і ще 50 – промокампанія. Ось 200 млн бюджету заклали, 600 млн вони зібрали. Заплатили податки, заплатили гонорари і зарплати, на інше студія може жити. І так вони тримаються на плаву і сподіваються протримати до кінця холодної війни з Netflix, які тільки за останній рік заробили 152 млрд доларів. Це прибуток Disney за кілька років.

Крім того, Netflix зараз бореться за скорочення дистриб’юторського вікна. Тобто, щоб фільм дня три йшов у кінотеатрах, а потім відразу опинявся на Netflix. Для кінотеатрів це буде катастрофою. А кінотеатри, своєю чергою, є єдиним важелем впливу кіностудій, яким вони заробляють гроші. Якщо Netflix зараз прибере вікно, то люди вже завтра зможуть вирішувати, чи варто їм іти в кінотеатри, якщо вони зможуть подивитися фільм у себе вдома. Половина глядачів, особливо в США, будуть дивитися кіно вдома. І прибуток буде не від кінотеатрів, а від цифрової дистрибуції.

Фільм – це підприємство

Уявіть, що кожен ваш фільм – це окреме підприємства, компанія. Зі штатом працівників, зарплатами і всім, що потріьбно. І кожен проект відрізняється від іншого, немає для них єдиного рецепта, як відбитки пальців, які начебто схожі, але все різні.

І вам над кожним проектом потрібно думати, хто у вас буде за що відповідати. Іноді цей процес потрібно оптимізувати, скоротити команду до мінімуму. Тут вам можуть допомогти різноманітні програми й інтернет. Менеджмент потрібно спрощувати, економити гроші, але без втрати ефективності. Навіть сценарії зараз можна писати дистанційно, наприклад.

«У Голлівуді ніхто не поспішає на етапі підготовки, а ось зйомки вже відбуваються, як на фабриці, одним хлопанням»

Важливо бути креативними. Коли ми знімали «Штольню», у нас не залишилося грошей на рекламну кампанію. Просто тому, що ми її і не планували, нас переконали запустити фільм у кінотеатри. А тоді якраз з’явилися в Україні білборди всюди. А ще саме в той момент у країні були парламентські вибори, вся країна була в політичній рекламі. І я тоді думав, що нам ніколи не перебороти зі своїм фільмом цей медіашум.

А потім мені прийшла в голову нестандартна ідея. Згідно із законом за три дні до виборів всю політичну рекламу на білбордах заклеюють білими аркушами, агітація заборонена. І ми вирішили піти в рекламну компанію і запропонувати їм заклеїти не просто аркушами, а постерами нашого фільму. А рекламники погодилися. Але на всю Україну нам потрібні були постери на 5 тисяч доларів. Грошей у нас не було.

І ми знайшли партнера, одну алкогольну компанію, продали їм чверть постера на їхню рекламу, вони дали грошей. І в результаті ми за 0 гривень 0 копійок обліпили всю країну білбордами. А рекламні площі були оплачені перед виборами із запасом часу, тобто вони висіли ще близько тижня або двох.

Тому, коли ви ставитеся до свого проекту як до підприємства, ви шукаєте інноваційні підходи, підключаєте енергію і ресурси з інших сфер. І це спрацьовує.

Фото: Facebook-сторінка Любомира Левицького