Частотне питання
Питання покриття території мобільного мережею – це передусім питання частот. В Україні відбулися два тендери, в яких взяли участь три мобільних оператори. Їм пропонували частоти в діапазоні 2600 МГц і 1800 МГц. На сьогодні й Vodafone Україна, і «Київстар», і lifecell запустили 4G тільки в діапазоні 2600 МГц, тому покриття таке обмежене.
Річ у тім, що чим вищий діапазон, тим менший радіус покриття, але краща місткість. Тобто на високих діапазонах більше користувачів можуть підключитися до мережі, не забиваючи її, але на меншій площі. Саме тому запуск будь-якої технології в діапазоні 2600 МГц – технічно дорога справа, що потребує дуже багато базових станцій (БС), і покривати 100% території України в цьому діапазоні ніхто не буде, адже БС доведеться ставити на кожному пагорбі. Оцінити різницю в кількості необхідних станцій для різних діапазонів можна за графіками Нацкомісії з регулювання зв’язку та інформації (НКРЗІ).
_
_
Тому в діапазоні 2600 МГц має сенс забезпечувати зв’язок тільки в центрах великих міст, місцях скупчення людей. Має значення і щільність забудови. Якщо в передмісті одна БС може забезпечити зв’язок до 1,5 км, то в густо забудованому районі – лише до 500 м. Починаючи з літа і протягом року всі три оператора планують запускати 4G в другому доступному діапазоні 1800 МГц, і тільки тоді вони зможуть покрити мережею всі більш-менш великі міста та обласні центри.
Ось тільки проблему покриття всієї країни це не вирішить.
«Щодо віддалених сіл, доріг – у всьому світі такі зони покривають у “низькочастотних” діапазонах 800 МГц (для LТЕ) і 900 (для 3G). За рахунок більшого радіусу дії оператор може забезпечити більший радіус покриття меншою кількістю базових станцій. Якщо цим шляхом йде Європа, йде весь світ, логічно, що й ми повинні розвивати ці діапазони, щоб мережі були окупні. Ми дуже розраховуємо, що після запуску в діапазоні 1800 МГц нам будуть доступні більш низькочастотні спектри», – відверто повідомляє прес-служба Vodafone Україна.
У чому ж проблема з покриттям на низьких частотах?
Технологічна нейтральність
У всьому світі поступово нормою стає принцип технологічної нейтральності. Якщо говорити простою мовою, це можливість оператора купити частоти і запускати на них будь-яку технологію. В Україні наразі все навпаки. Ліцензії на частотний ресурс видають операторам тільки під конкретні технології. Купили частоти в діапазоні 1800 МГц по 4G? Тільки мережу 4G на них і можна буде запускати, для новіших технологій доведеться отримувати ліцензію заново.
Звісно, такий принцип розподілу значно гальмує розвиток технологій в цілому. Законодавство завжди відстає від технічного прогресу. Те ж саме вже було з мережею 3G, яка існує в Україні в діапазоні 2100 МГц і покриває лише великі міста. Якби операторам дали можливість запустити 3G додатково в діапазоні, наприклад, 900 МГц, то це вирішило б проблеми покриття сільських районів, доріг, трас і всіх інших територій. Але за законом вони цього зробити не можуть.
Втім, у різних мобільних операторів різні точки зору на впровадження принципу технологічної нейтральності. «Київстар» вже неодноразово і на найвищому рівні висловлювався про необхідність термінового ухвалення цього принципу. Тоді як lifecell вважає інакше.
«Упровадження технологічної нейтральності без урахування нинішнього рівня розвитку ринку (неефективності конкуренції), нерівномірного розподілу і концентрації радіочастотного ресурсу (РЧР) може призвести до його монополізації (на сьогодні близько 60% спектра в діапазоні 900 МГц зосереджено в одного оператора). Тому технологічна нейтральність і запуск нових технологій в діапазоні 900 МГц будуть ефективні тільки у разі забезпеченні операторам рівних можливостей шляхом надання їм рівних обсягів спектра», – повідомила «Телекритиці» прес-служба lifecell.
У цьому разі все просто. Оператор, у якого вже є солідний шматок частот у низьких діапазонах, готовий почати використовувати їх для нових технологій хоч завтра. А інші оператори вважають, що для початку потрібно перерозподілити пиріг частот, провести рефармінг, нові аукціони і тендери, щоб не опинитися в програші.
Завдання непросте, але цілком вирішуване. Саме для вирішення таких конфліктів інтересів ринкових гравців і існує зокрема держава в особі Кабміну і НКРЗІ. Але держава займається чимось іншим.
Копійка до копієчки
Держава рахує гроші. Якщо порівняти ціни, за якими українські мобільні оператори купували 4G-частоти, з цінами інших країн Європи, то можна дуже сильно здивуватися. За частоти в діапазоні 1800 МГц наші оператори заплатили за цілком середньоєвропейськими цінами, на рівні Чехії, Румунії та Словаччини. І навіть дешевше, ніж поляки.
А ось за частоти в діапазоні 2600 МГц держава взяла по повній. Більше платили тільки шведи, а майже всі європейські оператори отримували ці частоти вдвічі-утричі дешевше.
_
_
Звісно, будь-яка держава прагне отримувати максимум доходів до бюджету, зокрема й від продажу ліцензій. Але в нашому випадку вийшов цікавий парадокс, коли держава в особі президента Петра Порошенка каже, що основним завданням впровадження 4G є максимальний доступ українців до мереж. А потім вона ж в особі НКРЗІ проводить тендери, керуючись принципом максимальних доходів у бюджет.
Кореляція між вартістю частот і загальним рівнем розвитку бездротових технологій, до речі, питання не нове і цілком вивчене. Якщо вірити доповіді Effective Spectrum Pricing in Europe: Policies to support better quality and more affordable mobile services, то, грубо кажучи, чим більше держава бере з операторів грошей за частоти, тим гірший загальний рівень зв’язку в країні.
_
_
Забезпечити громадян доступним і стабільним доступом до мережі, водночас заробивши на цьому максимум грошей, неможливо, доводиться вибирати щось одне.
Що далі?
Головна проблема з покриттям території мобільними мережами полягає в тому, що мобільні оператори не мають можливості запускати нові технології на низьких частотах. Втім, навіть проведення чергового тендеру на частоти, наприклад, у діапазоні 900 МГц до кінця проблему не вирішить. Частотний ресурс обмежений, і різати цей пиріг нескінченно для кожної нової технології навряд чи вийде.
Залишається сподіватися, що держава замість підрахунку бюджетних доходів запропонує мобільним операторам чіткий і ясний план поступового покриття мережею всієї України. Не треба винаходити велосипед, цей шлях уже проходили багато країн Європи. У них чомусь вийшло.
