Відомий український телеведучий і шоумен Артем Гагарін розповів «Телекритиці» про концерт студії «Квартал 95» під Сумами, на який прийшли 150 000 осіб, про лекції з кібернетики Зеленського, а також про те, що робити з унікальністю українського народу і навіщо жартувати в складні часи.
Гумор як спосіб сприйняття світу
Щоб не прозвучати банально, скажу так: гумор – це і життя, і робота. Те, чим я займаюся, тісно переплітається з життям, і неможливо зрозуміти, коли я працюю, а коли відпочиваю. Вийти з цього стану неможливо. Це світовідчуття, яке робить життя легшим і цікавішим.
Все почалося з кібернетики
Мій факультет називався «Менеджмент і економічна кібернетика». Кібернетику у мене вів Зеленський, але не Вова, а його тато. Півроку він читав лекції, але у мене не виходило на них бувати. Це взагалі не моє. Коли я навчався на другому курсі, на заліку по своїй спеціальності я вперше побачив свою викладачку. Ну так вийшло, оскільки у мене вже неслися концерти і я не просто так прогулював, а займався, так би мовити, практикою. Виглядали мої заліки так: «У мене багато роботи, ви ж розумієте». Викладачка: «Так, ми ж з вами у виконкомі перетинаємося. Давайте заліковку». Я кажу: «А запитати?» Вона: «Добре, що таке менеджмент?» Я: «Спеціальність, на якій я вчуся». Вона: «Ну з вами не посперечаєшся, Артеме». На питання, чому вона так відразу поставила залік, відповіла: «Ти вже зараз займаєшся тим, у чому твої одногрупники, не факт, що зможуть себе реалізувати».
«Свої перші інтерв’ю я робив на Майдані. Мені кажуть: «Та ну, хіба це інтерв’ю». А ви спробуйте поспілкуватися з нашими людьми, витягнути з них гумор, починаючи від наших політиків і закінчуючи зірками»
Я тоді був організатором Криворізької ліги КВК, переїхав до Києва і шукав спонсорські гроші. Зараз я теж займаюся організацією заходів для івент-агентства «GB Event by Kvartal 95». Люди, які вміють робити багато різного, завжди в ціні. Часто на майданчику я і режисер, і інтерв’юер, тому прописую в голові всі можливі варіанти розвитку подій, адже іноді зірки поводяться не так, ну або техніка може підвести.
Авторитети в професії
Тут я чесно відповім: мій перший авторитет – Володимир Зеленський. Він був для мене прикладом з дитинства. У класі восьмому, коли я починав грати в КВК, він уже був кавекашником-зіркою. І я ось так от, потроху, навчався на його прикладі – як потрібно поводитися, як ставитися до команди, до своєї сім’ї.
Крім цього, як на мене, дуже крутий Ургант. Шалено люблю Дудя дивитися і Познера обожнюю. Вони круті інтерв’юери. Свої перші інтерв’ю я робив на Майдані. Мені кажуть: «Та ну, це хіба інтерв’ю». А ви спробуйте поспілкуватися з нашими людьми, витягнути з них гумор, починаючи від наших політиків і закінчуючи зірками. До речі, наприклад, з П’єром Рішаром у мене вийшло зробити досить цікаве інтерв’ю, причому випадково. У нього мені цікаво відстежувати інтонації, якісь кривляння. Іноді можна і потрібно не словами, а жестами і грою транслювати гумор.
Чого не вистачає нашій культурі
Гострослів’я, самоіронія, легка придурковатість – це те, чого не вистачає нашій культурі в цілому, і зараз ми цю нашу специфіку особливо відчуваємо. Я говорю не про шоу, які крутяться на каналах, а про ситуацію в цілому, про настрої і бажання жартувати. Коли у людей не все в житті добре, бажання посміятися або поіронізувати якось відпадає. Ще у нас звикли приймати все відразу ж в багнети, все де-факто сприймається як знущання або зло.
Але ж там, де гумор, там і доброта. І ось, до речі, вся ця ситуація, яка зараз відбувається в країні, зрубала жорсткі кути, принаймні в шоу-бізнесі всі стали більш дружелюбними.
Живі емоції
Історія з бекстейджами починалася ще на «Танцях з зірками». Під час кожного випуску ми окремо знімали за лаштунками учасників. Плюс спілкувалися з командою. Так народилася ідея виходити з бекстейдж-інтерв’ю в прямий ефір в соціальних мережах. І були хороші цифри, народ не йшов під час реклами на каву, а стежив в інтернеті за тим, що у нас відбувається.
У «Голосі країни» на «1+1» ми проводимо інтерв’ю з учасниками, наприклад, з Анею Трінчер, а також зі Златою Огнєвіч, Юрієм Ткачем, Камалією. Перше інтерв’ю відбулося з креативним продюсером проекту Володимиром Завадюком. Людям цікаво, оскільки я спілкуюся не тільки з зірками, ну і говоримо ми про те, що вони переживають тут і зараз.
Організація чого завгодно в нашій країні вимагає почуття гумору
Я це називаю «синдром кавекашника»: ми це ніколи не робили, ми це не вміємо робити, але ми все зможемо. Це виклик, вміння все підготувати на вчорашній день. В КВК як було? Я процитую Кернеса: «Міша, все х*рня, переписуємо заново». Ось у нас так само було. І ти повинен за ніч все переписати, поставити на ноги і показати людям. Такий ось темп. І коли ти зараз говориш про нову зйомку, тобі відповідають: «Почекай». Сідають за стіл, запалюють сигарету і кажуть: «Розповідай». І я думаю: слава богу, що ти не лікар, а то було б «у нас тут людина вмирає, а ми сідаємо покурити і поміркувати».
Найбільш несподіваний проект
Більше десяти років зі студією «Квартал 95» ми їздили в Сумську область, в місто Лебедин, і виступали там з концертами. Ці концерти відвідували від трьох до п’яти тисяч осіб. І ось три роки тому ми вирішили спробувати вивести все це на новий рівень і провести фестиваль ближче до Сум. Для себе намітили цифру в 10–15 тисяч відвідувачів заходу: якщо буде стільки, то буде круто. Коли на перший фестиваль прийшло 100 000 осіб, ми трошки «сіли». Цього року було вже 150 тисяч. Глава місцевого колгоспу заїздив одне поле, щоб зробити парковку площею в 80 гектарів. Скажу чесно, на сцені було страшно, емоції зашкалювали.
Люди добрі, вони кайфують, це дуже вдячна публіка. Завдяки цьому фестивалю ми придумали гасло для івент-агентства: «Ми робимо різні заходи – як романтичну вечерю для двох людей, так і заходи для ста п’ятдесяти тисяч осіб».
Українці занадто унікальні
Ми не так давно були в Парижі, Дубліні, Лондоні – і там були аншлаги, бо там багато наших.
Ми теж їздимо, але завжди повертаємося. Можливо, боїмося, що там нам буде нудно. Я не уявляю, як можна жити в спокої, ми так не вміємо. І, напевно, менталітет наш, щось внутрішнє не дасть нам там спокою. Ми ж унікальні, нас не зрозуміти. У нас на цю тему була ціла добірка смішних штук. Ось, наприклад, такі: тільки наші люди, побачивши щось божественно красиве, починають міцно висловлюватися; тільки в наших поліклініках тобі при постановці діагнозу можуть сказати: «А ви на скільки розраховуєте?»
Жартувати за будь-яких обставин
Ми намагаємося заповнити баланс. Дуже багато негативу навколо, всім не вистачає позитивних емоцій, навіть в жартах люди примудряються шукати підступ. Але це ж гумор, він створений для того, щоб знімати момент пікової напруги.
Часто зустрічав таку думку серед фейсбук-аудиторії і серед «розумних» людей, мовляв, в країні такі часи, а ви жартуєте, це не смішно. Якось ми поїхали до наших атошників виступати, і там нам сказали, що жартувати потрібно за будь-яких обставин. Ми знаємо, заради чого нам жити, і не все так погано. Думка цих людей дорожча за мільйон ботів і тих, хто пише гидоти. Ну і для гидоти багато розуму не треба, а от сказати якийсь тонкий жарт потрібно ще вміти.
Чому піджак в тональному кремі
На майданчику шоу «Голос країни» я ще й психолог. Коли комусь потрібна підтримка, коли комусь погано, всі плачуть в мій синій піджак, тому він завжди в тональному кремі. Так, я всіх втішаю своїми жартами та підколками, знижую градус напруги. Ти приходиш на наступну зйомку – і вже всі ближче один одному. Кожен проект – велика-велика родина.
Є і свої конфлікти, тому що всі хочуть, щоб було круто, і на цьому грунті весь час сперечаються. Ну і цифри говорять, що людям подобається.
Рок і поп
Моя музика – це рок-н-рол і рокабілі. Я дружив з хлопцями з групи OT VINTA, вони грали у нас в КВК. Їх драйв мені близький. Хочеться, щоб такі люди в Україні не припиняли займатися улюбленою справою.
Звичайно, я стежу за модними напрямками. Я слухав MONATIK до того, як він став мейнстрімом, він роботяга. Поважаю те, що Потап робить. Спочатку це була не моя музика, але Потап працює якісно і не стоїть на місці. Тепер його музика в моєму топ-списку відтворення. Також вважаю, що Джастін Тімберлейк робить круті шоу. В машині у мене звучить дивна музика. Можу слухати гурт «Хліб», наприклад. Вони кепкують над російським репом, вони – колишні кавекашники.
Потік новин
Я люблю футбол і стежу за сайтом football.ua. Новини читаю на «Кореспонденті» – я до нього звик і мені подобається структура сайту. Обов’язково дивлюся «Дусю» і «МедіаНяню».
Facebook став якимось дуже важким, одностороннім інструментом. Навчилися люди управляти нами за допомогою постів, тому я і телик дивлюся, щоб жартувати. Потрібно стежити за новинами і бути обізнаним, тобто озброєним. Ну і сарафанне радіо ніхто не відміняв.
Фото: Ната Боровик
