Адаптація по-українськи: у чому різниця між нашими шоу та оригіналами

Щоб зрозуміти тонкощі адаптації форматів, «Телекритика» порівняла одні з найпопулярніших ток-шоу в Україні з їхніми оригіналами.

«Від пацанки до панянки» – Ladette to Lady

21 лютого на «Новому каналі» запускається третій сезон перевиховання по-українськи. Вони все так само плюють насіння, п’ють горілку з горла, б’ються і матюкаються не гірше ваших сусідів на районі. Тільки тепер керуватиме балаганом не Тетяна Терсенова-Заводовська, а відома глядачам за «Ревізором» Ольга Фреймут.

«Від пацанки до панянки» вперше з’явилося на українських екранах у 2016 році. Ток-шоу показувало високі рейтинги, а деякі з дівчат проекту стали справжніми інтернет-мемами.

Оригінальне шоу, за сюжетом якого знімали «Від пацанки до панянки», з’явилося значно раніше у Великій Британії. Реаліті-шоу Ladette to Lady вийшло в 2005 році та кардинально відрізнялося від українського аналога. Наприклад, якщо в українській версії проекту дівчат вчать елементарного – рівно ходити і жувати із закритим ротом, то вимоги до британських леді були суворішими, ніж до членів королівської сім’ї. Крім пристойної поведінки дівчат вчили ораторського мистецтва, рукоділля, чайної церемонії і навіть флористики.

При цьому британські пацанки українським точно не рівня. Якщо між уроками етикету в закритих пансіонатах українки переважно розпивали алкоголь і лізли в бійку, то британки, тихо збиралися й обговорювали минулий день. Теми навчання теж відрізнялися. Українські учасниці шоу далеко не завжди знали, в чому різниця між епіляцією і депіляцією, стрінгами та бікіні. Тоді як британських жінок вчили носити тренчкоти, черевики Челсі та Kinky Boots.

У результаті цілі проектів довелося переписати. Так, Ladette to Lady обернулося на гонитву за призом – грошовою сумою або дорогим автомобілем. А ось на проект «Від пацанки до панянки» брали переважно жінок, які бажали почати життя заново: знайти роботу, створити сім’ю і реалізувати себе. В українському шоу перемагала та дівчина, якій найшвидше вдавалося відмовитися від старих звичок.

«Зважені та щасливі» – The Biggest Loser

Питання схуднення – болюча тема для багатьох. Тому шоу, що розповідають про різні дієти, спортивні тренування і правильне харчування, завжди популярні. Саме так сталося і з The Biggest Loser – американським шоу, яке вперше вийшло на екрани в 2004 році. Вже за пару років права на адаптацію були придбані більш як у 25 країн світу. Так у 2011 році на телеканалі СТБ з’явилося шоу «Зважені та щасливі». До речі, сьомий і останній поки що сезон показав одні з найвищих рейтингів за всю історію проекту. Секрет успіху, запевняють творці шоу, саме в правильній адаптації.

За сімнадцять сезонів автори The Biggest Loser, здавалося, перепробували все: схуднення колективне, індивідуальне, сімейне, міжвікове. Акцент оригінального шоу завжди робився на тренуваннях у спортзалі, де тренерами учасників ставали відомі в країні спортсмени. Наприклад, у 12 сезоні американцям допомагала схуднути російська тенісистка Анна Курнікова. Водночас український аналог шоу більше схожий на «Останнього героя». Спеціально для проекту продакшн телеканалу СТБ створив цілі випробувальні майданчики, де, перестрибуючи трампліни або кружляючи у сферичних кулях, команди змагалися за втрату ваги.

Результат схуднення в The Biggest Loser і «Зважені та щасливі» досить очевидний. В американському шоу в середньому учасники втрачали близько 40-50% від маси тіла, в українському – близько 20-30%. І тільки переможці шоу «Зважені та щасливі» ледь досягали втрати половини маси тіла від початкової ваги.

Ще одна відмінність між оригіналом і адаптацією полягає у сценаріях. Якщо автори американського The Biggest Loser в основному будували сюжет шоу на жартах про товстунів, епізодах із голосуванням біля холодильника з улюбленою їжею учасників і незграбних ситуаціях, в які вони потрапляли, то «Зважені та щасливі» від такого гумору практично відмовилися. Не дарма в українській версії проекту герої не тільки «зважені» але й «щасливі». Так, більшу частину шоу, крім тренувань і лекцій про здорове харчування, з учасниками працюють психологи, які допомагають українцям прийняти, полюбити себе і, знову ж таки, почати нове життя.

«Міняю жінку» – Wife Swap

Wife Swap вперше з’явилося на екранах Британії в 2003 році. Буквально за рік навколо реаліті-шоу закрутилися скандали і судові позови. Усе почалося з адаптації формату в США, коли за порушення авторських прав RDF Media подали в суд на американський канал FOX. Потім на шоу стали скаржитися представники ЛГБТ-організацій, оскільки в програмі Wife Swap обмін подружжям відбувався тільки в гетеросексуальних парах. Епопею скандалів продовжила американська учасниця шоу Алісія Гуастаферро, яка заявила, що Wife Swap завдав непоправної шкоди її репутації.

Незважаючи на світові скандали навколо реаліті-шоу, адаптація британського формату вийшла в Україні у 2010 році на телеканалі «1+1».

Формально сюжет шоу залишився без змін. У день обміну дружини збирають свої речі, прощаються з сім’ями і наступні три дні живуть за правилами іншої сім’ї. Так, дружини в нових сім’ях повинні ділити між собою все, крім інтимних стосунків. Також протягом трьох днів сім’ї живуть за правилами нової мами. А через місяць сім’ї обговорюють свій досвід обміну і діляться враженнями.

Різниця, яка відразу впадає у вічі між Wife Swap і «Міняю жінку» полягає в поданні та акцентах, що розставляються авторами шоу від серії до серії. Так, у британському форматі мета проекту – дати можливість жінкам оцінити життя іншої сім’ї, набратися досвіду і переосмислити себе в ролі матері та дружини. В українській версії мета проекту особливо не зачіпає досвід жінок. «Міняю жінку» стало таким собі розважальним шоу для чоловіків, які не проти тимчасово отримати нову дружину. Правила шоу під час адаптації формату теж дещо змінилися. В оригінальній версії обмінюватися можна не лише дружинами, а й чоловіками (незважаючи на назву проекту), також чималу популярність отримали випуски з обмінами подружжям з гомосексуальних пар, які вийшли у Великій Британії вже після скандалів у 2007 році.

В Україні шоу досить тісно вписується в рамки «традиційних цінностей», і тут, ясна річ, навіть і мови немає про гомосексуальні союзи та обмін чоловіками. Єдиний випуск «Міняю жінку», в якому брала участь транссексуал Сабріна Абдуллаєва з Торонто, закінчився тим, що дівчина, не витримавши критики, пішла з проекту.

«Х-фактор» – The X Factor

«Х-фактор» він і в Африці «Х-фактор» – у цьому разі навіть без перебільшень. Сьогодні це пісенне шоу одне з найпопулярніших у світі. Його адаптували більш як у сорока країнах світу. Ідея «Х-фактора» народилася у Великій Британії в 2004 році завдяки продюсеру Саймону Ковеллу. Через шість років шоу адаптували і в Україні на телеканалі СТБ.

Примітно, що практично кожна країна намагалася привнести в пісенний конкурс щось своє. В Італії «Х-фактор» перетворили на маскарад, при цьому там не шкодували бюджету на виступи таких зірок як Ріанна, Кеті Перрі, Тейлор Свіфт, Боб Сінклер, Take That, Вітні Х’юстон, Мерая Кері та 50 Cent. Французький «Х-фактор» до італійського зіркового набору не дотягнув. Зі знаменитостей на паризькій сцені можна згадати Бейонсе, Енріке Іглесіаса та несподіване явище – письменник Пауло Коельйо в кріслі журі. У США, звичайно ж, не обійшлося без Брітні Спірс, Хлої Кардашян і актора Маріо Лопеса.

В Україні із зірковим складом вийшло не дуже: Сергій Сосєдов, Ірина Дубцова, Серьога, Йолка та ще кілька зірок, які вже особливо зали не збирають. Незмінна ведуча Оксана Марченко ідеально доповнює солянку української версії «Х-фактора». Так, замість зіркового шоу і ексклюзивних виступів світових співаків на українських екранах ось уже вісім сезонів триває нескінченна драма, де Оксана Марченко в ролі матері сміється і плаче разом із героями програми.