У 2019 році Український культурний фонд оголосив програму грантової підтримки «Підсилення потужності українського аудіовізуального сектору». Вже з назви було зрозуміло, що вона охопить максимально широке коло продуктів сектору: від сценаріїв, освітніх проєктів до постпродакшену. На підтримку кінорозмаїття було надано 400 млн грн. Найбільше заявок на програму надійшло з Києва, Львівської та Одеської областей. Найбільшу цікавість у грантоотримувачів викликала можливість здобути підтримку сценарної розробки та предпродакшену (укладено 69 угод з УКФ) чи здійснити продакшен і постпродакшен ігрових, неігрових та анімаційних фільмів (укладено 41 угоду). Втім, за рішенням профільного міністерства, у 2020 році позиціювання програми змінилося, як і її бюджет. Відтепер вона має назву «Аудіовізуальне мистецтво» і бюджет у 70 млн грн. Чому так сталося, про передумови змін і багато іншого розказали менеджерки програми Яніна Алєєва, Богдана Андросюк та Ольга Логвиновська.
Як ви оцінюєте цей грантовий 2019 рік у вашому секторі? Чи задоволені результатами?
Яніна Алєєва
Яніна Алєєва: Якщо казати про враження, то це схоже на снігову лавину, перед якою ти просто біжиш, не встигаючи нічого відчути. Наразі я тільки починаю оцінювати і розуміти масштаби того, що ми зробили минулого року. Коли завершилася стадія фінального звітування, ми побачили результати всього грантового року. Глядач ще не побачив всіх здобутків, бо кінопродукт, на якому ми були зосереджені 2019 року, має довгий виробничий період і передпрокатну історію. Думаю, час покаже справжню вагу внеску УКФ у розвиток українського аудіовізуального сектору. На мою думку, був зроблений великий прорив. Чимало митців і проєктів отримали свій шанс. Особливо я пишаюся тим, що ми дали сектору можливість здійснити сценарну розробку та девелопмент, що давно було потребою ринку. Завдяки цим напрацюванням режисери отримали можливість з більшою ефективністю шукати фінансування для фільмування.
Які саме культурні продукти аудіовізуального сектору у 2019 році отримали фінансування?
Я.А.: Дуже різні, але так чи інакше дотичні до кіно- та телепродуктів. Це були ігрові та документальні фільми, анімаційні фільми – повний та короткий метр на стадії продакшену та постпродакшену. Кілька стрічок ми очікуємо в прокаті вже 2020 року. Найбільше проєктів були реалізовані на стадії сценарної розробки та девелопменту – це 69 потенційних картин, готових до презентації українським та іноземним продюсерам. Проєкти, пов’язані зі сценарною та кінематографічною освітою, а також промокампанії, якими активно скористалися українські кінофестивалі (зокрема, «Відкрита ніч», «ОМКФ»). Також пройшли конкурсний відбір зі створення власного телепродукту регіональні телеканали.
Між іншим, стосовно телепродукту, який УКФ підтримав минулого року. У чому була його специфіка?
Я.А.: Цей лот дійсно мав попит в регіональних каналів та авторів, які мали змогу втілити власне бачення актуального телепродукту. Наприклад, рівненська телекомпанія виграла грант на написання сценарію мінісеріалу «Фермери» – телепродукту для мешканців села про власників сімейної молочної ферми на Рівненщині.
2020 року цей лот орієнтований не тільки на розвиток регіонального та авторського контенту. Зокрема, актуальною є тема інформаційної безпеки, протидії фейкам та донесення об’єктивної інформації про Україну у світі. Тому проєкти такого спрямування винесені окремим пріоритетом.
Який культурний продукт сектору був найпопулярнішим у вашій програмі 2019 року?
Я.А: Найбільш популярними були лот №1 (сценарна розробка + девелопмент) та лот №4 (продакшен/постпродакшен). По першому лоту реалізовано 67 проєктів, а по четвертому – 41. Думаю, що лоти з освітніх програм (16 – реалізованих) та промокампаній (8 – реалізованих проєктів), які цього року нараховували менше заявок, з часом стали би значно популярнішими, бо вони орієнтовані на перспективу, на наступний крок в розвитку українського кіноринку.
Скільки анімаційних проєктів отримали гранти? Які теми зараз хвилюють виробників анімації?
Богдана Андросюк
Богдана Андросюк: Цього року УКФ підтримав близько 10 анімаційних фільмів. Я була приємно вражена якістю та глибиною їх тематики. Тут і сімейні цінності, і анімаційні колискові, і війна, розказана у формі чарівної історії, а також суспільно-психологічний аспект. Дуже порадував проєкт «Чому плачуть діти» Луцької анімаційної студії «ІМАГО», який втілив в життя вічну історію про пошуки себе на прикладі маленького тарганчика.
Які проєкти вам найбільше запам’яталися?
Б.А.: Важко вибрати улюбленців серед проєктів ‒ всі стали рідними. Проте деякі дійсно запали в душу. Наприклад, телевізійний проєкт «Бойові родини», який розповідає про традиції та культуру українських військових бригад. У невеликих за хронометражем серіях авторам вдалося показати життя наших військових зсередини, їхні життєві історії, поразки та перемоги. Хотілося б, щоб наше телебачення поповнювалося саме такими проєктами. Також варто згадати художній фільм «Наші Котики», творці якого взялися за неабиякий челендж ‒ відзняти комедію про війну в Україні, і на мою думку, їм це вдалося.
Яких фільмів було підтримано більше: документальних чи ігрових?
Б.А.: Цікавий факт, що документальні фільми за кількістю були підтримані майже на рівні з ігровими. Переважну більшість відзнятих документалок подано на фестивалі, тому сподіваюсь, що у найближчому майбутньому будемо чути про перемоги та нагороди наших кінематографістів.
Які типові помилки заявників 2019 року?
Ольга Логвиновська
Ольга Логвиновська: В розрізі конкурсного року існує кілька хвиль відбору. Кожен з етапів має на меті перевірку правильності оформлення аплікаційного пакета та якості його оформлення. Перша хвиля – це технічна перевірка, коли кожен аплікаційний пакет перевіряється на правильність оформлення та наявність кожного необхідного пакету документів. Успішне подолання цього етапу гарантує перехід на наступний – експертний відбір, коли оцінюється вже зміст проєкту. Цілком очевидно, що кожен з етапів відсіює якусь частину проєктних пропозицій.
Давайте детальніше зупинимось на цих етапах та проаналізуємо типові помилки.
1 етап – технічний відбір.
Щодо технічної частини варто зрозуміти: на цьому етапі зміст та якість проекту не оцінюються. Натомість, метою етапу є саме перевірка наявності повного аплікаційного пакету та коректності його заповнення, відповідність умовам конкурсу. Тому природно, перша поширена помилка – неповний аплікаційний пакет. Коли відсутній якийсь обов’язковий документ або замість необхідного документу був поданий інший.
Друга поширена ситуація – не повністю заповнений аплікаційний пакет. Тут маються на увазі такі ситуації, коли подана заявка містить пусті розділи, відсутній додаток до проєктної заявки, не заповнена дохідна частина кошторису тощо. Варто розуміти, що всі частини заявки мають бути заповненими лише українською мовою.
Третя поширена помилка – невідповідність умовам конкурсу. Якщо, наприклад, вимогою є 2 роки з реєстрації, то заявники, що не мають 2 років з моменту реєстрації, просто за умовами конкурсу не можуть взяти в ньому участь. Якщо вимогою до національних або міжнародних проєктів є конкретний відсоток щодо співфінансування, то недотримання цього відсотку також буде перепоною до успішного проходження етапу.
2 етап – експертне оцінювання
Для ґрунтовної розмови про це, я би підійшла з іншого боку проблеми, яка фактично і віддзеркалює саму суть ситуації. При чому це поширюється далеко за межі конкурсних програм УКФ, це виклик, з яким необхідно працювати. Скажімо, автор певного проєкту має актуальну, оригінальну ідею, яка може бути необхідною суспільству. Проте, якщо цей автор не донесе свою ідею, не зацікавить нею, та, що ще важливіше, – не покаже, що спроможний втілити проєкт – він не знайде відгуку ані в експертного середовища, ані в суспільства. І це дуже серйозний виклик: навчитись чітко артикулювати свою ідею, доносити. Відповідно, часто дійсно хороші ідеї не знаходять підтримки просто через те, що автори повністю не розкрили їх.
З цього виникає ще один кут зору на проблему: реакція на критику. Не рідкість, коли автор сприймає критику як пряму оцінку своєї ідеї. Тоді як корінь ситуації був в тому, що автор не зумів донести зміст. І варто сприймати критику також у розрізі спроможності описати проєкт. Якісних проєктів та хороших ідей вистачає. А от вміння влучно донести їх – поле для розвитку. Я завжди раджу перед початком заповнення заявки спершу навчитись бездоганно та чітко розповідати про проєкт. Ви маєте дуже точно розуміти, чому ваш проєкт актуальний і вартий підтримки, які проблеми він вирішуватиме, який матиме вплив на суспільство, в чому суть ідеї, яка мета та місія, як саме буде реалізовано цей проєкт, що вже зроблено?
Спершу необхідно отримати зворотний зв’язок, добудувати ідею, навчитись «продавати» її. Коли все структуровано, проблем з заповненням заявок не має виникнути. Якщо ж десь є пробіли, і автор не може визначити, на кого розрахований проєкт, яка його актуальність чи з якою метою його робити – варто ще допрацювати ідею, зробити з неї проєкт. І лише потім шукати шляхи фінансування.
Які зміни сталися в програмі у 2020 році?
О.Л.: В цьому конкурсному році ми зосередились довкола підтримки тих продуктів сектору, які не мають на меті створення кіно. Програмою не підтримується створення документальних, ігрових, анімаційних фільмів. Не підтримується також і промоція. Проте, освітні проєкти можуть подаватись, щоправда, на програму “Навчання. Обміни. Резиденції. Дебюти”. Що стосується програми, то в цьому конкурсному році ми підтримуємо проєкти в наступних ЛОТах.
Телепродукт. Передбачається створення телепродукту, але не телевізійних фільмів чи серіалів, а саме телевізійних програм, соціальної реклами. Мета цього лоту полягає у створенні якісного українського телевізійного контенту.
Радіопродукт. Очікуємо на проєкти радіопередач, радіоп’єс, подкастів.
Мультимедійні технології. Напевне, найбільш мультисекторальний ЛОТ, у якому очікувані проєкти створені за допомогою новітніх імерсивних, аудіовізуальних технологій, таких як VR, AR, віджеїнг, відео 360, сферичне або купольне відео тощо. Водночас, сам продукт, створений в рамках проєкту, може відповідати у своїй суті іншому сектору. До прикладу, перформанс, що створений за допомогою аудіовізуальних чи імерсивних технологій; виставка картин, яка створена саме аудіовізуальними технологіями. Звісно, що існує досить тонка грань між такими програмами як “Інноваційний культурний продукт” чи “Знакові події”.
Пропонуємо для орієнтира простий спосіб визначення: якщо продукт створений саме аудіовізуальними технологіями, і він по суті є аудіовізуальним, то це програма «Аудіовізуальне мистецтво». Якщо ж це вистава чи фестиваль в більш класичному розумінні, але в ній залучена, скажімо, проєкція, це більше стосується програми «Інноваційний культурний продукт». Але ми пропонуємо заявникам самостійно визначати програму та ЛОТи: просто необхідно зіставити цілі та пріоритети програми зі своїм проєктом.
Відеоконтент для альтернативних медіаплатформ. Напрямок фокусується довкола підтримки проєктів для альтернативних медіа. Це такі медіа, що передбачають інтерактивність, залучення та комбінування подачі інформації. Ключовою відмінністю від масових медіа є взаємодія з читачем, інтерактивність, можливість впливати на контент, створювати чи редагувати його. Принципом комунікації є «від багатьох до багатьох». Проєкт може мати на меті як створення власне такої платформи, так і створення контенту для вже дійсних платформ. Прикладом контенту може бути відеоролик, серія роликів чи пізнавальних відео.
Анімаційні та відеоігри. Мобільні додатки. У цьому ЛОТі підтримується створення як мобільних додатків, так і ігор на різних стадіях створення. Таким чином, кінцевим продуктом може бути альфа-версія гри, її реліз, мобільний додаток.
Про реалізовані проєкти УКФ 2019 року можна почитати тут.
Фото, текст: Український культурний фонд
Підписуйтесь на «Телекритику» у Telegram та Facebook!
