Наприкінці минулого року Зураб Аласанія подав у відставку з посади керівника НТКУ. Таким чином, він хотів привернути увагу до проблем з бюджетом Євробачення і бюджетом майбутнього Суспільного. Проте вже в квітні 2017 року він переміг на конкурсі і став головою «Національної суспільної телекомпанії України» (НСТУ). Україна отримала першого в своїй історії керівника суспільного мовника.
13 травня Аласанія офіційно вступає на посаду. В інтерв’ю «Телекритиці» він розповів про перші кроки на посаді керівника НСТУ і головні завдання суспільного мовника..
Про відставку і вибори
Потім вдалося розслабитися і почати підготовку до конкурсу та добір команди правління. Це було не просто, спочатку відібрав 30 осіб. Багато бажаючих не було – надто велика відповідальність і дуже мало престижу. Потім справи пішли по наростаючій і ближче до конкурсу знову з’явилися контакти, які останнім часом перервалися, і ринули потоком – прийоми, зустрічі тощо.
Я відразу казав, що нікуди не тікаю та братиму участь у виборах глави НСТУ. Але практично ніхто не вірив, що я подам документи, і тим більше 99% не вірили, що виграю в конкурсі. Однак кидати справу на півдорозі я не збирався. Мою заяву про звільнення було спробою звернути увагу на проблему з фінансуванням, і все вийшло. Фінансування однаково недостатньо. Ми поновимо переговори з урядом, і багато шансів, що його збільшать.
«Я відразу казав, що нікуди не тікаю»
За два з половиною роки роботи багато разів хотів все кинути і піти. Спочатку був сильний підйом і величезні очікування, але я знав, що вони сильно завищені. Розумів, що хейт настане дуже швидко. Планка очікувань у країні – 3-4 місяці, а потім терпіння закінчується. Люди змінили владу в країні за три місяці і не розуміють, як це я не можу за такий же час поміняти НТКУ. Терпіння закінчується швидко, вони засмучуються і починаються звинувачення.
Про свій стиль управління
Про перші кроки на новій посаді
Шукаємо новий офіс і він буде не в «Олівці» і не на Хрещатику, потрібен простий коворкінг. У стратегії є поділ на адміністрацію і творчу команду.
Я серйозно обговорюю питання подання позову проти уряду. Хоча члени Наглядової ради кажуть мені, що не треба цього робити, адже це поганий прецедент. Покажу їм той продукт, який будемо робити, і буду намагатися отримати більше фінансування, якщо ні – то це один з варіантів, які розглядаю.
Про добір команди
«Передусім потрібно зібрати команду і знайти новий офіс»
Я б дуже хотів просвітницькі програми з геніальним Юрієм Макаровим, але я не впевнений, що він усе потягне. Саша відповідає за музичні і спортивні програми, тут ми спробуємо пограти з рейтингами. Однак ми думаємо, що треба поки що зосередитися на конкретному напрямку. Думаю, на суспільно-політичному і Ромі Щуру, всі разом допоможемо йому і підемо в цьому напрямку.
Про регіональні відділення
Зрештою залишиться 8-9 регіональних відділень. Місцева влада насилу буде їх відпускати. Це як колишню дружину побачити з іншим чоловіком. Він уже може її офіційний чоловік, а ти ревнуєш.
Більшість регіональних компаній сидять у приміщеннях, наданих місцевими радами, з орендою в одну гривню. Тільки-но вони зрозуміють, що це втікає з їхніх рук, договори не будуть продовжуватися. Вони вимагатимуть залишити в ефірі «найгеніальніші обласні ЗМІ». Таке вже кажуть Луцьк і Ужгород, наприклад. Нічого страшного в цьому не бачу, для цього у нас є юристи. Війна так війна. Від мене люди теж вимагають змінювати компанію. Тож я соромитися не буду.
«Я не проти співпрацювати з місцевою владою, але без тупих матеріалів, джинси і дивних прес-конференцій»
Керуватиме менеджер, який не відповідає за творчу частину. До того ж з’являться дві незалежних людини – головний редактор та генпродюсер. Ці люди будуть безпосередньо контактувати зі своїми колегами по всіх регіонах і в центрі, бачитимуть одну велику картину і робитимуть контент, який цікавий суспільному мовцеві, а не губернатору.
Я не проти співпрацювати з місцевою владою, але без тупих матеріалів, джинси і дивних прес-конференцій. Будемо моніторити їхню роботу, якщо вона не підходитиме під наші вимоги – змінимо керівника.
Про нові програми
Буде новий спорт, який дуже популярний в країні, та його давно не було. Який саме, поки що сказати не можу.
«Ми три місяці звертаємося до Адміністрації президента, нам не відмовляють, але поки що бояться йти»
Будуть дебати і, я сподіваюся, що ми будемо проводити їх за темами, а не тільки під час виборів. Новини теж хотілося б тематичні, а не подієві. Дебати обходяться досить дорого, щоб вони були видовищними, потрібно робити велику студію, а у нас поки що не вистачає техніки. Після Євробачення залишається багато техніки, у тому числі екрани, оренда яких дуже дорога.
Раніше на кожні дебати ми повинні були шукати донорів та орендувати все, що було потрібно. Тепер дещо зможемо зробити самі. Ще один момент – пішов канал UBR (холдинг «Вести»), вони сиділи у нас, і я ніяк не міг розірвати з ними договір, його постійно продовжував Держкоммайна. Вони раніше робили для НТКУ економічні програми, джинса одна. Це вдалося прибрати, а їх самих ні. Їх уже не існує, але у них залишилися перед нами борги і чудово обладнана студія величезного розміру. Ми спробуємо переїхати туди, запустити поточні програми. Як тільки це вийде, у нас відразу оновиться картинка. Ми також поставимо там HD-камери, які залишаться після Євробачення. Це найперше, що буде видно наочно.
Про музику та спорт
«Я б хотів запустити спортивний канал»
У питанні з Олімпіадою я, наприклад, не можу працювати з комерційними каналами. Вони кажуть, що це взагалі збитковий захід, і я навіть просити не можу їх. Проте тепер однаково інші правила. Передусім – EBU не виграло право на трансляцію. Вони раніше торгували з власниками прав серед інших компаній. Це був аукціон, на якому вони купували права на Олімпіаду. Кожен з нас вносив гроші. Але, наприклад, Німеччина відправляла туди своїх людей, а ми не могли, адже потрібен був «чорний кеш». Тепер наступні Олімпіади будуть продавати Discovery. Ми з ними вже говорили, обговорювали ціни, я намагаюся їх збити, а вони намагаються поки продати їх комерційним каналам, та я знаю, що ті в цьому не зацікавлені. Ми зобов’язані транслювати її. Тепер у нас хоч є варіант планувати гроші заздалегідь.
У питанні трансляції Чемпіонату світу-2018 в Росії я буду орієнтуватися на країну. Якщо збірна туди пройде і країна вирішить, що може їхати в РФ і брати участь там, я як голова каналу, навіть ризикуючи відставкою, скажу: “Ми цього показувати не будемо”. Я питав у футбольних великих ієрархів про це, вони кривляться і кажуть: “Дай бог, Україна не потрапить”.
Я хотів би запустити відразу ще третій канал – спортивний, а четвертим, можливо, буде дитячий.
Про Євробачення
Євробачення робила команда людей, вона змінювалася, але я в цьому участі не брав і з’являтися на заключному етапі на білому коні не хочу. Це їхня робота, їхня слава. Не збираюся ламати цю структуру.
З Євробаченням усе вийшло, однак, як саме? Це питання виникне трохи пізніше, але це наші українські проблеми. Проведення Євробачення зараз важливіше, ніж те, як його провели. У світі Україна повинна показати цей конкурс. Іноземці вивалюють щелепу і кажуть: “А що, в Києві немає війни?” Саме показати це і було важливою метою.
