З повним списком претендентів на премію, яка буде вручатися 19 квітня, можна ознайомитися за посиланням. «А судді хто?» – запитаєте ви. Цього року – 355 українських професіоналів у галузі кіно. Як повідомила на прес-конференції ініціатор створення Української кіноакадемії і безпосередньо премії «Золота дзиґа» Вікторія Тігіпко, це на 15% більше, ніж роком раніше. А виконавчий директор Української кіноакадемії Анна Мачух порадувала звісткою про те, що до лав головних кіноекспертів країни тепер приймають не тільки представників тих професій, які номінуються на премію.
Фото: прес-служба Одеського міжнародного кінофестивалю
Кіноакадемія зростає і за гендерним балансом: у 2019 році в ній налічується 124 жінки. «У нас спостерігається правильна гендерна тенденція: думаю, років через два-три жінок буде щонайменше 50%», – зазначила Тігіпко. З її слів, українська кіноакадемія навіть лідирує в світі за кількістю жінок – хоча президент Одеського кінофестивалю і визнає, що для абсолютної впевненості потрібно уточнити дані з невеликих країн. Щодо ведучих, то тут 50/50 дотримуються завжди: цього року вестимуть церемонію повелитель «Подій тижня» Олег Панюта і Дар’я Трегубова («Цієї миті рік потому»).
Дар’я тим часом скромно слухала анонс у залі. Фото: Анна Федорук
Фото: прес-служба Одеського міжнародного кінофестивалю
Щодо довгоочікуваного проекту під робочою назвою DzygaMDb – вітчизняного агрегатора кіноінформації, анонсованого минулого року, то Вікторія Тігіпко лише запевнила, що розробка йде за планом. Що ж, якщо раніше ми вважали такий сайт надмірністю і закликали приділити більше уваги українським фільмам на оригінальному майданчику IMDb, то в світлі зростання необхідності фільтрувати «гібридні» проекти, зняті в РФ з прицілом на український ринок, і навпаки, ДзиґаMDb багатьом Кіножурналісти стане в пригоді.
Фото: прес-служба Одеського міжнародного кінофестивалю
У номінації на приз глядацьких симпатій можна побачити й аутсайдерів прокату
За фільми, що претендують на приз глядацьких симпатій, можна проголосувати вже сьогодні на сайті «Сегодня». Як заведено, у цій категорії змагаються фільми, на які протягом 2018 року сходило найбільше глядачів, але через те, що правовласники проектів FILM.ua знову не подавали на премію свої фільми (які найчастіше лідирують у бокс-офісах серед вітчизняних стрічок), у номінації можна побачити й аутсайдерів прокату.
Фото: Анна Федорук
У жанровому плані теж спостерігається солянка: глядачам пропонують голосувати за комедійні проекти («11 дітей з Моршина», «Пригоди S Миколая», «Свінгери», «Сотка», «Секс і нічого особистого», «DZIDZIO Перший раз») нарівні з патріотичним кіно («Позивний “Бандерас”», «Таємний щоденник Симона Петлюри»), істерном «Дике поле» та фестивальним «Донбасом».
Основні та технічні номінації премії теж виглядають строкато. Іноді це дивує: наприклад, серед лише трьох номінантів на титул найкращого актора другого плану (обирали, нагадаємо, з-поміж 27 повнометражних фільмів!) затесався Сергій Притула у фільмі «Секс і нічого особистого», де він, щиро кажучи, просто вчергове увімкнув звичного шоумена.
Залишається відкритим питання: оцінили кіноакадеміки якісний жанровий кінематограф чи ж просто не мали достатнього вибору серед драм?
Однак деякі прориви відверто порадували: наприклад, кіноакадеміки не забули містичний фільм «Брама», зарубіжний аналог якого просто не долетів би до короткого списку BAFTA або «Оскара» на догоду драмам і до решти high-brow. Тут же він представлений у таких серйозних категоріях, як «Найкращий фільм», «Найкраща режисерська робота» (Володимир Тихий), «Найкраща чоловіча роль» (Ярослав Федорчук), «Найкраща жіноча роль» (Ірма Вітовська), «Найкращий сценарій» – і взагалі лідирує за кількістю номінацій. Втім, знову залишається відкритим питання, оцінили судді якісний жанровий кінематограф чи ж просто не мали достатнього вибору якісних драм – злободенних та історичних.
Голова Держкіно Пилип Іллєнко та голова правління Української кіноакадемії Володимир Войтенко. Фото: Анна Федорук
Як ви пам’ятаєте, цього року до списку номінацій додалися дні нові – «Найкраща пісня» і «Найкращий монтаж». І обидві знову ж викликають запитання: на першу номінована, наприклад, народна пісня з фільму «Гірська жінка на війні» і «Не метелиця лугом стелиться» на музику Владислава Толмачова, що пролунала в «Брамі» та у виконанні Ніни Матвієнко, здається, відома кожному українцю. Звичайно, нове виконання, нові аранжування і загальне потрапляння в атмосферу фільму теж важливі, однак усе-таки дивно було б почути серед номінантів на «Оскара», скажімо, суцільні
Auld Lang Syne і Danny Boy.
Найрадіснішим трендом можна вважати те, що молоді таланти отримують практично миттєве визнання
Щодо монтажу, то в цій категорії, як і в номінаціях «Найкращий звук», «Найкращий грим» і «Найкращий костюм», діячів кіно знову нагороджують за загальні заслуги. Тобто художницю з костюмів Олену Гресь пропонується оцінювати за роботою і над «Брамою», і над «Сексом…», а монтажера Івана Баннікова – за тим, що він начаклував із «Коли падають дерева» Марисі Нікітюк і «Позивним “Бандерасом”». Ситуація, можливо, і приємна для фахівців, що добре попрацювали, однак дещо абсурдна. Хоча з технічного боку (на відміну від «загальнохудожнього»), такої вже величезної прірви між різними фільмами немає, в одному випадку робота номінанта може бути прикрасою проекту, а в іншому – просто ще одним рядком у послужному списку. Той же Артем Мостовий чудово попрацював над звуком «Бобота», однак хто, крім інших творців багатостраждального «фільму про фільм», зараз згадає, яким був звук у «Зраднику»?
Мабуть, найрадіснішим трендом за підсумками прес-конференції можна вважати те, що молоді таланти отримують практично миттєве визнання. Доказ цього – режисерський дебют Ярослава Лодигіна, чиє «Дике поле» лідирує за кількістю номінацій. І тут вже точно не можна сказати, що академікам просто ні з кого обирати: підтвердження шукайте в рецензії «Телекритики». А імена переможців ми дізнаємося вже за місяць.
