Однак навіть у таких газетах, як The New York Times, траплялися несумлінні журналісти. Вони вигадували не тільки коментарі, а й власне історії. Ми зібрали кілька найгучніших прикладів афер.
Джейсон Блер, The New York Times
Репортер The New York Times Джейсон Блер (Jayson Blair) пропрацював у газеті чотири роки. У травні 2003 року редакція звільнила 27-річного Блера, викривши його в плагіаті та фабрикуванні фактіву матеріалах. Виявилося, що журналіст сфабрикував факти та коментарі більш ніж у половині з 73 матеріалів (починаючи з жовтня 2002 року) та писав репортажі з місця подій (наприклад, з Іраку), перебуваючи в своїй нью-йоркській квартирі.
Розслідування щодо журналіста почалося після того, як на Блера поскаржилася нікому не відома техаська газета San Antonio Express-News: журналіст скопіював частину тексту з випуску цієї газети і вставив у свій матеріал для NYT. Звісно, Блера вигнали з професії. А редакція створила величезну комісію, яка перевіряла кожен факт у роботах журналіста за останні півроку (всього за чотири роки роботи Блер написав для NYT 600 матеріалів).
Випадок із Блером у NYT назвали «найприкрішим епізодом у 152-річній історії газети» і звільнили після журналіста керівного редактора і ще кілька його колег. “Одного разу я дещо вийшов за межі, щоб виконати не таке вже й серйозне завдання. Але щойно я перетнув цю межу, я вже не міг зупинитися», – пояснив пізніше свій вчинок журналіст у коментарях виданню BBC.
Після скандалу Джейсон Блер намагався уникати тих місць роботи, де можна було б шахраювати. Одна з його останніх робіт – консультант із персонального зростання.
Джейсон Блер. Video, The Huffington Post
Стівен Гласс, The New Republic
Молодий журналіст три роки пропрацював в американському виданні The New Republic (Вашингтон), перш ніж з’ясувалося, що більшість його матеріалів сфабриковано. Якось 1998-го репортер Forbes абсолютно випадково вирішив перевірити деякі факти, викладені в одній зі статей Стівена Гласса. З’ясувалося, що персонажі розслідування, як і сама історія, були вигаданими.
Скандал спричинив до тотальної перевірки й решти текстів журналіста. В результаті з’ясувалося, що Гласс, якого всі вважали новою зіркою журналістики 90-х, вигадував цитати, джерела, ба навіть події в 27-ми з 41 матеріалу в The New Republic. А від його фейкових історій постраждали й інші великі видання, з якими співпрацював Гласс.
Пізніше журналіст здобув юридичну освіту, проте минуле не дозволило йому стати адвокатом: комісія відмовила Глассу в ліцензії на юридичну практику. У 2015 році Стівен Гласс заявив про плани повернути видавцям всі свої гонорари і надіслав у Harper’s Magazine перший чек на $10 тис. «Я розумію, що виплата не скасовує мого проступку і не загладжує провини. Я не заслуговую на ті гроші, які були мені заплачені, та я повинен їх повернути», – написав Гласс своїм колегам.
У 2003 році за мотивами історії журналіста був знятий фільм «Афера Стівена Гласса» (Shattered Glass). Того ж року журналіст випустив книгу The Fabulist. Прочитати про історію Гласса більше можна в матеріалі від New Republic: ‘Hello, My Name Is Stephen Glass, and I’m Sorry‘.
Стівен Гласс. talkingpointsmemo.com
Джек Келлі, USA Today
Журналіст-міжнародник Джек Келлі був справжньою зіркою журналістики, він писав для USA Today і з 1980-х побував чи не в усіх гарячих точках світу, висвітлюючи військові конфлікти. Його п’ять разів номінували на Пулітцерівську премію (останнього разу – в 2002 році). У USA Today журналіст пропрацював з 1993 року по 2004 рік.
Журналіста впіймали в 2004 році на помилці в матеріалі про загибель кубинських біженців. Він використав для ілюстрації знімок кубинської жінки, зроблений ним же в готелі на Кубі в 2000 році. Однак з’ясувалося, що жінка з фотографії була не тільки жива, але і не тікала на човні з Куби. Цей інцидент спричинив до масштабної перевірки фактів у решті матеріалів Келлі.
7-тижневе розслідування довело, що 43-річний Джек Келлі так чи інакше сфабрикував факти або порушив журналістську етику як мінімум у сотні з 720 своїх матеріалів. Так, з’ясувалося, що журналіст ніколи не був в таємному притулку єгипетських терористів, про який він писав 1997 року, не інтерв’ював дочку іракського генерала в 2003-му, не брав участі в операції із затримання Усами бен Ладена тощо.
Джек Келлі. Скрін із відео, Free the Children
«Я шкодую, що ми не викрили Джека раніше», – заявила під час розслідування головний редактор USA Today Карен Юргенсен. Однак гучний скандал з Келлі позбавив роботи і її. Келлі пізніше заявив, що шкодує про власну «серію помилок, які порушили найважливіші» для нього цінності. За кілька років після скандалу Келлі був помічений як волонтер організації Free the Children.
