Жак Рансьєр
Фото: Олександр Коваленко / Центр візуальної культури
Від 1789-го до 1968-го
Коли в соціології конструювалося поняття сучасності, воно було визначене як час якоїсь кризи – кризи у стосунках між особистістю і суспільством. Однак те, як розгортається ця криза, було відомо задовго до подій 1968 року – ще з кінця XVIII століття і Французької революції. Під час знищення звичних форм організації суспільства окремі люди опиняються ізольовані перед обличчям соціальної тотальності – і тотальність стає уявним монстром. Сама по собі цz катастрофа, однак, не прийшла з нізвідки – вона вважалася наслідком «хвороби цивілізації» – індивідуалізму, який виник з появою в Європі протестантизму, усунув посередників між людиною і Богом.
Не просто сексуальна революція
Заведено вважати, що «уявна» революція 1968 року вершилася поколінням бебі-бумерів, які вимагали сексуального розкріпачення і можливості насолоджуватися красою суспільства споживання. Свідчення того, що суспільство рухається до так званих гедоністичних цінностей, спостерігалися ще з 1965 року – взяти хоча б появу оголених жінок у журналах і успіх молодіжного ідола 60-х – довговолосого співака Антуана, який в одній зі своїх пісень вимагав вільного продажу гормональних контрацептивів . Однак це трактування подій 68-го як якогось молодіжного карнавалу є спрощеним і відволікає нас від того, яку роль відігравала в них університетська система і її залежність від капіталістичних практик.
5 причин посетить «Киевский Интернационал»
У 1999 році вийшла книжка Люка Болтанські та Ев Кьяпелло «Новий дух капіталізму». Її автори визначають два типи критики: соціальну і художню. По суті, соціальна критика – це те, чим займаються профспілкові організації, а художня – те, як представники богеми власним прикладом утверджують альтернативний спосіб життя. У поширених трактуваннях події травня 1968 року були позбавлені політичних конотацій і представлені виключно як карнавал.
Але свіжий погляд на ці події дає змогу побачити, що мотивація і дії тих, хто окупував університети, відрізнялися від образів, якими оперують соціологи: ніяких довговолосих хіпі з гітарами, ніяких противників сімейних цінностей і тих, хто асоціюється з творчою богемою, там не було. Це були люди, стурбовані в першу чергу тим, що університети роблять зі студентів гвинтики для машини капіталістичного домінування.
Геть іспити, геть капіталізм
_
_
Уявна наївність студентів, які скандували «Будь реалістом – вимагай неможливого!» і, керуючись цим гаслом, вимагали одночасно скасування іспитів і скасування капіталізму, насправді дає поштовх емансипуючій політиці. Згідно з її логікою («усе міститься в усьому»), іспити – це не просто частина навчального процесу, а інструмент, в якому закладена вся система освіти, а з нею і вся капіталістична система.
«Наївно вимагаючи «Геть іспити, геть капіталізм!», студенти намагалися змінити саму функцію університету, а з нею і всю ієрархію соціальних установ»
Сама ідея «окупації» факультетів (наприклад, у паризькому університеті Сорбонна) була натхненна діями робітників – наприклад, Великим французьким страйком 1936 року. Але саме значення такого захоплення території змінювалося: окупація факультетів була, по суті, відкритою: студенти не перешкоджали входу, а навпаки, запрошували робітників й інших співчуваючих приєднатися до них. Тим самим вони намагалися змінити суть і функцію університету, а з нею і саму ієрархію соціальних установ.
Завдяки цьому сучасна практика руху Occupy стала синонімом глобального протесту проти панівного порядку. Але сучасні протестувальники більше не захоплюють свої університети і фабрики (місце яких зайняли всюдисущі торгові центри). Усе частіше захоплюється простір поза будівлями, як було у випадку з рухом 2011 року «Захопіть Волл-стріт» – це символ того, що спільноті рівних людей більше просто ніде комунікувати.
Нагадаємо, що «Київський Інтернаціонал – ’68 СЬОГОДНІ» триває. Які заходи ми рекомендуємо відвідати наступного тижня, можна прочитати за посиланням, а повний список подій опублікований на сайті «Центру візуальної культури».
