Чому ми називаємо сайти, що порушують права інтелектуальної власності, романтичним словом «піратські»? Адже «пірат» у наш час асоціюється з лихим і веселим кіногероєм Джеком Горобцем, та аж ніяк із людиною, яка буквально краде чиюсь власність і заробляє на ній, порушуючи закон.
Проте для злодіїв колись було придумано багато яскравих термінів. Наприклад, акробат – злодій, що спеціалізується на пролізанні в кватирки. Бабочник – кишеньковий злодюжка. Банщик – це злодій вокзальний, ліверщик – магазинний, а савка або шапошник – ринковий. Абротник – конокрад. Є й загальні терміни для злодійського люду – жох, маравіхер або жульман. Тож не виключено, що сьогодні «піратські» сайти ми могли б називати, наприклад, «маравіхерські».
Цей спецпроект присвячений відеоконтенту в мережі. Ми розглянемо, як влаштований цей бізнес зсередини, у двох контекстах: легального і нелегального поширення. Адже сайти, на яких ніколи ні за що не потрібно платити, – теж бізнес, який живе за своїми «злодійськими» законами.
Як працює «схема»
Кожного дня люди все більше дивляться відео: через інтернет або за послугою платного телебачення. Онлайн-кінотеатри, стрімінг-відео, у тому числі й трансляції телеканалів за послугою платного ТБ – це вигідний і перспективний бізнес. Яка інфраструктура під нього будується? Скільки людей працює, що вони роблять, звідки береться контент і скільки він коштує? І що загрожує тим, хто намагається вести цей бізнес нелегально?
Для початку пірати організовують інфраструктуру для «перепродажу краденого»: сервери, доменні імена, хостинг, підключення до інтернет-провайдера. Потім їм потрібно просувати «барахло»: пірати взаємодіють з пошуковими системами, платформами оголошень, соціальними мережами та іншими майданчиками для промо. Після чого необхідно знайти «скупника». Якщо йдеться про послугу платного телебачення, то скупником буде безпосередньо глядач, абонент. Якщо ми говоримо про сайт, то продуктом тут стануть вже не фільми і серіали, а глядачі, які їх дивляться. А скупником – рекламодавці.
І, нарешті, потрібно отримати гроші. Тут на допомогу приходять фінансові оператори: платіжні системи, банки, оператори прямих платежів.
Кожну з цих складових бізнесу ми розглянемо в окремому матеріалі: законний підхід і незаконний. А також – хто і як бореться з незаконним бізнесом із перепродажу краденого контенту.
Бізнес, пов’язаний з відео в онлайні і за послугою платного ТБ, поділяється на три великі напрями:
– VOD, video on demand: це коли у відео є конкретні початок і кінець – фільми, епізоди серіалів і сюжети, вирізані з телеефіру;
– трансляції: це власне ефір телеканалу, тільки в інтернеті або за послугою платного телебачення;
– стрімінг: це теж трансляції, але конкретної події, наприклад, боксерського матчу.
Останній вид відео в Україні практично не поширений, тому ми його в цій статті розглядати не будемо.
У чому переваги video on demand
Про те, як побудований бізнес, пов’язаний з відео онлайн і за послугою платного ТБ, розповідає StarLight Digital. Компанія монетизує в інтернеті те, що виробляють телеканали СТБ, «Новий канал», ICTV, M1 і M2. Ефірний контент, який створюють телеканали, завантажують (обробляють і описують) як самі канали, так і StarLight Digital, як домовляться.
Він монетизується на кількох майданчиках: це сайти телеканалів, сайт-агрегатор Teleportal.ua і YouTube. Деякі проекти StarLight Digital віддає іншим сайтам, але тільки в своєму плеєрі. Це дає змогу розміщувати всередині відео рекламу, дохід від якої йде телеканалам: тим, хто цей контент виробляє.
Якщо говорити про дохід, то в українському сегменті YouTube показники доходу виробника контенту невисокі, на сайтах телеканалів і на Тeleportal.ua – значно вищі. Тому StarLight Digital намагається переводити трафік туди. Як варіант, ставить ефірні сюжети спочатку на цих сайтах і тільки через 48 годин – на YouTube.
Микола Фаєнгольд, комерційний директор StarLight Digital: «Ми розробляємо стратегію розміщення контенту в digital, контролюємо весь процес монетизації від моменту завантаження і аж до аналітики з доходів. У нашій команді працюють фахівці, які пройшли навчання за програмою YouTube Certified і отримали сертифікати за різними напрямками: керування контентом, digital rights, розширення аудиторії».
Тут є свої хитрощі. У результаті правильної стратегії просування і подання додатковий контент може принести дохід вищий, ніж під час прем’єр на ТБ. Тому StarLight Digital з однієї одиниці ефірного матеріалу готує 2–3 одиниці digital-контенту.
Бізнес-система ретрансляції
StarLight Digital продає права на ретрансляцію каналів StarLightMedia своїм партнерам. З ними укладено договори, і вони платять виробникові контенту за трансляцію, по суті, «авторські відрахування». У компанії 450 партнерів: це провайдери кабельного телебачення, IPTV і ОТТ провайдери. Загалом вони доставляють контент телеканалів 3 100 000 сімей в Україні.
Провайдери платного телебачення є частиною цієї бізнес-системи. Якщо говорити про проблеми, то перша проблема зростання ринку платного телебачення – це те, що українці не звикли платити за контент. Про це свідчать результати дворічної роботи StarLight Digital над тим, щоб змінити це «в головах» співвітчизників.
Ось як змінювалася вартість ТВ-послуги у одного з провідних ТВ-провайдерів:
| 2016 | 2017 | 2018 | 2019 |
| 0 грн | 15 грн | 50 грн | 70 грн |
Ось як зростав ринок за кількістю абонентів ОТТ-провайдерів:
| 2015 | 2016 | 2017 | 2018 |
| 63 644 | 82 516 | 195 719 | 271 998 |
Інша проблема зростання ринку платного ТБ – так званий андеррепортинг, коли провайдер приховує реальну кількість своїх абонентів, занижує її. До завдань StarLight Digital входить знаходити такі заниження. А також знаходити тих, хто транслює телеканали без їхнього дозволу. Це третя проблема.
Дмитро Левін, керівник Центру моніторингу контенту StarLight Digital: «Для нас дуже важливо захищати свій контент, оскільки його виробництво – це складний і дорогий процес. За останні три роки ми змогли значно зменшити викрадання нашого VOD-контенту. 96% його тепер показують у легальному плеєрі. Користувач, який шукає контент нашої групи за допомогою Google, обов’язково подивиться його в легальному плеєрі. І ми цим пишаємося».
Заступник генерального директора з правових питань «1+1 медіа» В’ячеслав Мієнко зазначає, що помітна активізація спільної боротьби проти нелегального використання медіаконтенту в Україні почалася понад 2 роки тому. Тоді між представниками медіаіндустрії та Національною поліцією України був підписаний Меморандум про взаєморозуміння. Завдяки цьому зусилля правовласників та правоохоронних органів об’єдналися. «Ми отримали можливість обміну досвідом і методологічними напрацюваннями з виявлення, розкриття та розслідування злочинів. Було проведено низку тренінгів та навчальних семінарів для працівників кіберполіції», – каже В’ячеслав.
Кіберполіція та її пріоритети
Якщо легальні онлайн-кінотеатри і провайдери платного телебачення купують контент, то у крадіїв такої статті витрат немає, за контент вони не платять.
Однак є і мінус: якщо бізнес нелегальний, то «малину» рано чи пізно прикриють. Зробить це офіційний правоохоронний орган України – кіберполіція – на підставі частини 3 статті 176 (порушення авторських і суміжних прав) Кримінального кодексу України, за заявою правовласника.
Дмитро Левін: «Зараз у нас подано 29 заяв, усі вони перебувають на різних стадіях розгляду. Здійснено близько 10 обшуків, вручено кілька підозр».
Група «1+1 медіа» також активна в боротьбі з піратством, зазначає Олександр Папуця, керуючий партнер адвокатського об’єднання Smartsolutions Law Group: «За останні півтора року за заявами «1+1 медіа» відкрито понад 30 кримінальних проваджень. Протягом 2018 року «1+1 медіа» продовжувала активну співпрацю з кіберполіцією та слідчими відділами Національної поліції України по всій території України. Так, за заявами «11 медіа» було розпочато 17 кримінальних проваджень, успішно реалізовано 6 санкціонованих обшуків і 3 особам були оголошені підозри в скоєнні кримінальних злочинів, передбачених ст. 176 КК України. За окремими справами вже завершене досудове слідство, а справи спрямовані на розгляд суду».
У 2018 році кіберполіція закрила 40 піратських сайтів
Юлія Квітко, прес-офіцер кіберполіції, каже, що боротьба з порушенням права інтелектуальної власності в інтернеті – один із пріоритетних напрямків роботи. У 2018 році кіберполіція закрила 40 піратських сайтів, і робота триває. «Раніше піратські сервера розташовувалися на території України, але після того, як ми почали активно боротися з цим явищем, зловмисники стали переміщатися за кордон. Це ускладнює документування, і часу на розслідування таких випадків потрібно більше, оскільки доводиться вдаватися до міжнародної співпраці», – роз’яснює вона. Але кіберполіції однаково вдається і фіксувати злочини, і відкривати розслідування.
В’ячеслав Мієнко підтверджує: «Окремо варто відзначити професійну та оперативну роботу кіберполіцейських спільно зі слідчими підрозділами Закарпатської, Хмельницької, Львівської, Кіровоградської та Київської областей, які, незважаючи на «винахідливість» злочинців, змогли зрушити розслідування деяких справ з мертвої точки». Проте паралельно В’ячеслав з прикрістю відзначає неоднозначну позицію прокуратури і слідчих суддів, які не завжди вважають порушення у сфері інтелектуальної власності реальним злочином.
Злочин і кара
Що ж бачать поліцейські, коли потрапляють до «притону» крадія контенту. «Порушнику не потрібно знімати спеціальне приміщення, щоб організувати цей бізнес, – каже Юлія Квітко. – Потрібні комп’ютер і вихід у інтернет». Ну й, звісно, певні вміння і мотивація для ведення такого бізнесу.
Під час обшуків правоохоронці вилучають ці комп’ютери, системні блоки, жорсткі диски і навіть банківські картки, на які зараховувалися гроші від розміщення реклами на краденому «барахлі». Вилучену техніку спрямовують на експертизу. Підозрюваним загрожує до шести років позбавлення волі.
Штат зазвичай теж дуже маленький. У 2017 році кіберполіція викрила миколаївського «баригу». Він один підтримував сайт із краденим контентом. Діяльність ресурсу була припинена, зловмисникові загрожує покарання у вигляді великого штрафу або позбавлення волі строком до двох років. Наприкінці 2018 року схожа історія сталася у Львові – там працювали троє. Як і продавці крадійської приставки ForkPlayer у Кропивницькому, викриті кіберполіцією приблизно в той же час.
Таке враження, що більшість адміністраторів нелегальних сайтів водночас є їх власниками: з таким ентузіазмом вести нелегальну діяльність може або дуже фінансово мотивована, або дуже нерозумна людина
«Таке враження, що більшість адміністраторів нелегальних сайтів водночас є їх власниками: з таким ентузіазмом вести нелегальну діяльність може або дуже фінансово мотивована, або дуже нерозумна людина, – вважає Катерина Федорова, керівник антипіратської асоціації «Чисте небо». – Окрему категорію можуть становити фанатики, які щиро вірять у «робінгудські» наміри таких сайтів. Однак їх, швидше, треба зарахувати до дурнів, бо піратські сайти – це суто бізнес, побудований на крадіжці чужої власності, який нічого спільного з благородними намірами подарувати бідним доступ до культурної спадщини не має».
Існування крадіжок контенту завдає відчутної шкоди креативній індустрії. Та й робить чималий внесок у репутацію України в світі. Тому і правовласники, і кіберполіція мають намір продовжувати переслідувати крадіїв.
У наступній статті спецпроекту ми продовжимо розглядати інфраструктуру бізнесу та подивимося на такі її складові, як реєстратори доменів, хостери та інтернет-провайдери.
Ольга Ваганова, спеціально для «Телекритики»
