«Я – маніяк кіно, трудоголік і кіноголік, – заявив Сергій Лозниця в інтерв’ю Mubi. – Я не можу зупинитися, я повинен робити щось далі. Поки я чекаю грошей на наступну ігрову картину, я знімаю документальний фільм».
Лозниця також пояснив, чому «Донбас» був створений в жанрі мок’юментарі.
«Я хотів, щоб емоція, яку отримав глядач, була досить сильною. А глядач завжди сильні емоції отримує, коли дивиться матеріал, який документальний або наближений до цього. Я думаю, що картина, пережита таким чином, має лікувальні властивості. Не дай бог, потрапивши в таку ситуацію в житті, глядач, можливо, згадає свої переживання і роздуми над схожою ситуацією в фільмі. І, можливо, йому пощастить і він ухвалить правильне рішення».
_
_
«Наприклад, у фільмі є жорстока сцена, в якій полоненого українського воїна прив’язали до стовпа, і потім починається його побиття людьми. Коли ви її дивитеся, ви ставите себе на місце людей, які стоять навколо, і запитуєте: “А що б я робив у цій ситуації? Брав би участь у побитті, дивився б байдуже, втік би? Чи захищав би?” Якщо ви живете в суспільстві, яке вже настільки здичавіло, що такі речі можливі, то така рефлексія якоюсь мірою допоможе вам вирішити», – пояснив режисер.
Нагадаємо, 9 травня «Донбас» Сергія Лозниці відкрив конкурсну програму в секції «Особливий погляд» 71-го Каннського фестивалю. «Телекритика» зібрала перші відгуки канських критиків на фільм українського режисера.
