Політизовані мюзикли проти оскарівського болота

«Ми приїхали не для того, щоб справляти враження на стареньку Європу – ми приїхали відпочивати», – нібито говорять зірки Венеційського кінофестивалю. Що ж, цього разу стареньку Європу дійсно ніхто не здивував – ні вбранням, ні фільмом. Не було скандалів з нагородженням, як на минулому Берлінале, де «Золотого ведмедя» отримала стрічка, яку негативно оцінила більшість критиків. Не було і тріумфально-скандальних повернень, як з «блудним Ларсом» в Каннах. А що ж було?

«Токсична маскулінність»

Здається, навіть найбільш простодушні ліберальні ЗМІ вже не використовують цей вислів, але важко по-іншому охарактеризувати те, що відбувалося у Венеції. Ще не замовкли гасла руху #MeToo, як настала реакція: крім хороших голлівудських хлопчиків на фестиваль з’їхалися менш імениті гості, чиїм завданням, мабуть, було отруїти перебування на ньому інших людей, особливо жінок. Останньою краплею стала поява на червоному хіднику італійського телережисера Лучано Гараньяні в футболці «Вайнштейн невинний».

Italian filmmaker Luciano Silighini Garagnani wore a shirt that read “Weinstein is innocent” to the Venice Film Festival. https://t.co/PsoKCGo9k3

— Twitter Moments (@TwitterMoments) September 5, 2018

До того ж цього року серед 21 режисера, які претендували на «Золотого лева», була лише одна жінка – Дженніфер Кент («Бабадук») з фільмом «Соловей». Але навіть її прем’єра на фестивалі була зіпсована: під час показу, коли на екрані з’явилося ім’я режисера, італійський журналіст викрикнув: «Повія!» Пізніше він вибачився, пояснивши, що це був «необдуманий вчинок» (як ніби те, чи варто адресувати режисерам сексистські заяви, взагалі потребує обдумування).

Фрагмент фільму Дженніфер Кент «Соловей»

Венеційський фестиваль останній з престижних кінозаходів підписав угоду про гендерний баланс (це було зроблено 29 серпня, в день його старту) всупереч обіцянкам директора фестивалю Альберто Барбери, який погрожував піти, якщо буде введено «гендерну квоту». Організація European Women’s Audiovisual Network обурилася у відповідь на його слова: «Таким чином [Барбера] підтримує думку, що відбір фільмів, знятих жінками, означає зниження планки якості». Дійсно, це поширена думка: мовляв, щоб взяти в програму Гарного Режисера-жінку X, потрібно буде посунути Великого Режисера Y, а що робити з братами Коен, і зовсім неясно. Але чи так гарно виглядали цього року фільми від заслужених учасників?

Сезон нудних оскарівських фільмів відкрито

Ми вже цитували хвалебні відгуки на «Першу людину» Дем’єна Шазелла – байопіка про Ніла Армстронга, в якому показують довгу технічну і душевну підготовку героя до неминучого американському тріумфу. Те, про що не ризикнули сказати венеційські критики, виголосив оглядач фестивалю Telluride, де також показали «Першу людину». «Це сліпучий з точки зору техніки і сумовитий з точки зору драми фільм», – резюмував він.

Ще менше ентузіазму викликала «Гора» Ріка Елверсона, в якій Джефф Голдблюм грає лікаря, що вірить в цілющу силу лоботомії (і ні, піддослідними виступають не динозаври). За словами критика Гленна Кенні, цього разу незалежний режисер твердо вирішив не приховувати, що він зневажає як кінематограф, так і життя, яке той покликаний зображати.

Здавалося б, в цей котел повинна була підсипати перцю «Суспірія» Луки Гуаданьїно, але і фільм цінителі підняли на сміх, назвавши «затягнутим, прісним» (Sight and Sound), «одноманітним, кепським, нудним і дурним» (TIME) ремейком. Особливо глядачі поглумилися над політичним контекстом стрічки, дію якої перенесено в бурхливу «Німецьку осінь» 77-го. Схоже, що мюзикл (!) Бреді Корбета Vox Lux з Наталі Портман став єдиною венеційською стрічкою, яка всерйоз взяла в оборот політичні теми. Але кому це цікаво, коли поза конкурсом відбулася прем’єра іншого мюзиклу – «Зірка народилася» – з Бредлі Купером і Леді Гагою?

Тиша, гладь да божа благодать

Мостра була аполітичною не тільки в плані програми, але й сама по собі. Поки один з найвеселіших режисерів Європи Армандо Іануччі («Смерть Сталіна») тролив у своєму Twitter Дональда Трампа, обіцяючи зняти про нього комедію і замінюючи на світлинах президента США пінгвіном, у Венеції зірки зберігали незворушність. І це незважаючи на те, що один із найскандальніших екс-сподвижників Трампа, відомий консерватор і натхненник руху альт-райт Стівен Беннон, приїхав на фестиваль власною персоною. Він без особливого галасу відвідав прем’єру документального фільму про себе коханого «Американська дхарма», в той час як зірки New Yorker Festival, включаючи Джима Керрі і Джадда Апатоу, домоглися того, щоб Беннон став на ньому персоною нон грата, в Європі на його візит закрили очі.

На щастя, нудьгуюче журі та зірки фестивалю все ж знайшли час на те, щоб звернутися до Кремля з вимогою звільнити Олега Сенцова.

Перший фестивальний тріумф Netflix

Венеційська свобода вдач зіграла на руку не тільки правим пропагандистам. У той час як до Канн Netflix і зовсім не поїхала, вважаючи політику по відношенню до своїх фільмів дискримінаційною, у Венеції картина «Рома» Альфонсо Куарона, дистрибуцією якої займається стрімінговий гігант, отримала головний приз – «Золотого лева». (Крім того, ще один фільм Netflix – «Балада про Бастера Скраггса» братів Коен, – отримав приз за найкращий сценарій. Netflix також володіє правами на переможця Берлінале-2017 «Про тіло і душу», але вони були куплені вже після фестивалю.)

Чорно-білий фільм про дорослішання в Мексиці 70-х називають особистою стрічкою Куарона і одним з головних потенційних претендентів на «Оскар» в прийдешньому сезоні. Картині пророкують номінації в категоріях «Найкращий фільм», «Найкращий режисер», «Найкращий сценарій» (його написав сам Куарон), «Найкраща актриса» (Яліца Апарісіо) і «Найкраща операторська робота» (Куарон у співпраці з Гало Оліваресом). Номінантів оголосять лише в січні, але «Рома» однозначно буде в числі фігурантів – поряд з хваленою «Фавориткою» Лантімоса, – так що в 2019 році у Netflix є всі шанси записати на свій рахунок ще й «Оскар».

Для колажу були використані фото Getty Images.