Є священик-педофіл, який поглумився над дітьми в таборі скаутів. Є архієпископ, що прикриває його злочини на догоду особистим стосункам і репутації церкви. І є ті самі жертви, вже дорослі чоловіки, обов’язок яких – уберегти майбутні покоління від сексуального насильства в католицьких закладах.
Це фабула нового фільму Франсуа Озона. Сюжет охоплює життя трьох постраждалих від французького священика Бернара Прейна, якого в 2014 році звинуватили в розбещенні 13 дітей у таборі скаутів із 1970 по 1991 рік. Режисер умовно поділив фільм на три частини, присвячені погляду на кожного з трьох персонажів під час боротьби за засудження Прейна. Александр (Мельвіль Пупо) запускає процес проти літнього священика, Франсуа (Дені Меноше) підхоплює прапор боротьби, а Еммануель (Сван Арло) зміцнює аргументи всіх трьох. Кожен із персонажів має реальний прототип, і кожен показує різні варіанти сприйняття світу після серйозного шоку, пережитого в дитинстві.
Озон дуже документально і розмірено показує стукання персонажів у двері архаїчного католицького світу, примушуючи глядача сидіти в коридорі та чекати, коли ці двері відчиняться. Чим далі заходить хронометраж, тим виразніше ми починаємо розуміти людей за масками жертв
Александр, батько п’ятьох дітей і цілком успішний банкір, стикається зі своїм дитячим страхом через тридцять років. У нього виникає почуття несправедливості, адже його кривдник не покараний, навіть більше, продовжує працювати з дітьми при церкві. Банкір відкриває вентиль і обурення починає капати, без можливості прорватися крізь заслін формальностей. Церква використовує підконтрольну їй службу для роботи з жертвами сексуального насильства, ухильно і чемно заспокоює його. Проте, боротьбу розпочато.
Франсуа, атеїст, який також відчув на собі «турботливу» руку святого отця, підхоплює естафету завдяки наполегливим поліцейським, які розкопали свідчення його батьків 20-річної давності. Франсуа наважується очолити рух, організувавши цілу асоціацію жертв насильства католицької церкви. Це набуває резонансу, починаються хвилювання у суспільстві, історія знаходить відгук у пресі. Франсуа стає лідером і ядром руху. Бракує останньої ланки.
Еммануель, хворобливий і слабкий духом молодий чоловік. Йому нічого не вдається в житті і, коли спливає історія з Прейна, він знаходить, винного в цьому. Безумовно, наруга в дитинстві вплинула на нього фізично і морально, а в новій боротьбі за справедливість Еммануель знаходить своє покликання. Він дає інтерв’ю і відчуває, як життя налагоджується. Термін давності злочину отця Прейна щодо нього коротший і юнак стає головним аргументом кампанії проти насильства в Церкві.
У фільмі Озона немає тирана-священика. Він старий, слабкий і немічний. Сильним і владним отець Прейна постає у спогадах жертв. Водночас священик сам виглядає жертвою на тлі змужнілих і вже дорослих хлопчиків. Прейна не стає антагоністом фільму, цю роль швидше виконує католицька церква, що за століття перетворилася з посередника між Богом і людиною на корпоративну організацію, всередині якої і виростають такі особистості, як Прейна.
У фільмі Озона є місце пошукам себе, найнагальнішому питанню картини. Боротьба з несправедливістю Церкви щодо злочинців – основний мотив героїв, крім помсти кривдникові. І в цій битві знаходять собі місце такі персонажі, як Еммануель. Він невдаха по життю і допомога іншим жертвам у обвинуваченні Прейна стає його першим вдалим досвідом. Що він робитиме після того, як Прейна і таких як він посадять? Чи зміниться його життя на краще, коли справедливість восторжествує? Чи він продовжить боротися, однак уже з вітряками?
Сьогодні боротьба з несправедливістю перетворюється на вакансію, адже тільки супергерої в коміксах не потребують даху над головою та їжі. Ця тенденція вже давно пустила коріння і негативно проявила себе в самому фільмі. Державна організація, яка займається справами жертв сексуального насильства в Церкві, втрачає самоціль і допомагає не стільки жертвам, як католицькій корпорації.
«З божої волі» дуже схожий на документальну картину і міг би виявитися нудним, якби не хороший візуальний ряд. Озон вміло використовує кіномову, щоб розповісти історію, а музика Євгена Гальперіна передає похмурий бекграунд. Адже це все ще фільм про жертв католицької педофілії, які вирішили боротися за справедливість і перемогти.
«З божої волі» у прокаті з 18 квітня.
Фото: Mars Films
