Netflix підтвердила, що в фільмі «Пташиний короб» як «постапокаліптичні» кадри були використані стокові зйомки реальної катастрофи 2013 року – вибух складу з нафтою у канадському місті Лак-Мегантік, що забрав життя 42 людей. The Independent пише, що компанія нібито не планує прибирати цей уривок із фільму, який доступний на стримінговому сервісі.
Наслідки катастрофи в Лак-Мегантік. Фото: Getty Images
Не вперше
BBC повідомляла, що Netflix вже використовувала кадри цієї ж катастрофи в другому сезоні серіалу «Мандрівники», зобразивши таким чином ядерний удар по Лондону. Мабуть, палаючі цистерни, що перетворили канадське містечко на цілком реальне пекло (багато місцевих жителів спочатку подумали, що почався землетрус), виглядали для Netflix настільки кінематографічно, що компанія не врахувала, як така спекуляція виглядатиме в очах родичів жертв.
Канадською катастрофою справа не обмежується: буквально на початку січня прес-секретар бельгійського залізничного оператора SNCB розкритикував Netflix за використання у фільмі «Зошит смерті» кадрів зіткнення поїздів на північному заході від Брюсселя в 2010 році: тоді жертвами катастрофи стали 19 людей. Фільм вийшов минулого літа, але про походження кадрів стало відомо лише нещодавно; у випадку з «Пташиним коробом» сумнівне рішення Netflix теж було виявлене не відразу.
Аварія поїздів у Галле, Бельгія. Фото: Calgary Herald
Однак ці випадки не є чимось незвичним для студій, які звикли до конвеєрного виробництва і спрощують собі життя – як би цинічно це не звучало – використовуючи стокові відео. (Очевидно, що при цьому творці фільму прекрасно усвідомлюють, що на обраних ними кадрах показана реальна трагедія – причім нещодавня.) Але деякі студії усе ж визнають помилки: у 2015 році продюсер Майкл Бей попросив Paramount прибрати з фільму «Континуум» кадри авіакатастрофи 1994 року з участю літака ВПС США. Бей також вибачився перед сім’ями двох загиблих пілотів. «Коли режисер показав мені цей кліп, я подумав, що це цифрове моделювання, як і багато інших кадрів фільму», – виправдовувався продюсер. З його слів, безпосередні творці фільму «обрали дуже погане рішення», вставивши кадри до фільму.
Україна як stock footage
Творцям кінофантастики також здалися доречними кадри з Києва 2013–2014 рр.: у французькому постапокаліптичному фільмі «Арес» були використані зйомки з Майдану, що демонструють за сюжетом громадські заворушення в Парижі.
Як би злорадно це не звучало, зараз у французьких кіноробів є унікальна можливість знімати апокаліпсис на власних вулицях.
Крім того, кадри Євромайдану потрапили у фільм із Джорджем Клуні «Земля майбутнього», де уособлювали якраз те саме майбутнє, яке залишає людству все менше шансів.
Цікаву думку про використання документальних кадрів у художньому кіно висловив Сергій Лозниця після виходу фільму «Донбас» (який, як відомо, створювався за мотивами реальних роликів, знятих у невизнаних республіках). Розповідаючи про те, чому він не використовував самі ці ролики, а зняв фільм наново, він відповів: «Не завжди можна контролювати в документальному кіно колір, композицію… А коли ви знімаєте такі речі, як побиття біля стовпа – то навряд чи взагалі це можна робити. Цього не можна робити, я б не став це робити, на відміну від усіх тих, хто стояв зі смартфонами і коментував усе це. Це реальна ситуація. В ігровому кіно це можна, оскільки у вас є домовленість із глядачем, що це “томатний сік”. Ми можемо пережити щось, не порушуючи етики».
Однак, мабуть, він – один із небагатьох авторів, яких у еру «швидкого кіно» все ще турбують етичні питання.
