Ви втрачаєте медіаактиви, пояснюючи це несприятливими економічними умовами в країні. Якщо вони і справді несприятливі, чому в Україні запускаються нові і реформуються старі телеканали?
Вони спочатку неприбуткові. Деякі з них підтримуються західними фондами типу «Громадського». Є явно пропагандистські канали, пов’язані з олігархами, політиками. Телеканал «Тоніс», який перекупили, явно був збитковим, а тепер з нього хочуть ліпити цукерку. Вийде чи ні – невідомо.
Яка вам різниця, прибутковий чи ні? ЗМІ в Україні – ефективний рупор. Чи вас тільки гроші цікавлять?
У мене немає амбіцій стати президентом або мати в парламенті 20-50 чоловік. Так, мене цікавлять гроші. А як бізнес ЗМІ в Україні не працюють. Коли рекламний ринок був під мільярд доларів, була інша справа. А коли він впав до двохсот мільйонів, прибутковий бізнес тут став неможливим.
Чому ви в такому випадку й досі не позбавилися KyivPost?
По-перше, мені його нікому продати. Є бажаючі його придбати, щоб потім закрити, чого я, звичайно, не хочу. Я його взяв, коли він був на межі закриття, і хочу, щоб він тривав, тому що це єдине правильне джерело англомовної інформації в світі з України. Я, таким чином, намагаюся постачати світ об’єктивною інформацією звідси.
Ось у мене стоїть балеринка (вказує на дерев’яну конструкцію на полиці. – Прим. ред.) – це виготовляє українська компанія. Я попросив своїх хлопців знайти цих людей (виробників) і написати про них, тому що цей конструктор для дорослих – хороший приклад того, що може виробляти Україна. Світ повинен про це знати. Вісімдесят відсотків наших читачів живуть за кордоном, ми намагаємося розповісти їм про Україну не тільки погане.
Чи є у вас інтерес до нових медіа? Інтернет-радіо, соцмережі, Youtube?
Ми створили бренд KyivPost. А тепер все-таки хочемо зробити його бізнесом, і тому збираємося оточити його всякого роду додатковими опціями, в тому числі і на території нових медіа – якісь івенти, конференції, відео і так далі. Невеликі інвестиції передбачені, щоб KyivPost став як мінімум самоокупним.
«Я сподівався на те, що доля України буде змінюватися – кланова система завалиться, все буде прозоро і всім буде по заслугах. На жаль, всього цього не відбувається»
Хіба смутні часи в економіці – це не привід скуповувати компанії, які розвалюються і знецінюються? Адже великий гравець завжди використовує слабкість дрібних.
Я вів діяльність в Україні при всіх президентах – від Кравчука до Януковича. Коли до влади прийшов Порошенко, у мене були на нього великі надії. Ми зустрічалися з ним на різних форумах, я бачив, який віна є. Тоді ще я сподівався на те, що доля України буде змінюватися – кланова система завалиться, все буде прозоро і всім буде по заслугах. На жаль, всього цього не відбувається. Я розчарувався в ньому.
Тобто ви не скуповуєте активи, які подешевшали, тому що у вас немає надії на те, що через 20 років українська економіка зросте?
Так. Якщо Порошенко, будучи багатою і розумною людиною, піддався спокусі, я інших просто не бачу. За нашими опитуваннями, популярність Порошенка впала до дев’яти відсотків, приблизно стільки ж – у Тимошенко. І хоча мало шансів, що в 2019 році хтось його обіграє, ми знову будемо обирати кращого серед гірших, тому що ступінь довіри до всіх однаково незначна. Але обирати когось треба.
Чому б вам не профінансувати свій політичний проект і піти класичним шляхом українського бізнесу?
Це мій принцип – я поза політикою. Моя газета під час виборів може комусь висловити підтримку, але особисто я – ні. А якщо я поза політикою, якщо я позапартійний – значить, я завжди залишаюся… де?
У програші.
В опозиції. Всі тут використовували нашу платформу, щоб висловитися проти влади. Порошенко цим прекрасно користувався. Саакашвілі користувався. Всі, хто були в той час в опозиції. Потім вони перейшли на той бік, а ми залишилися на своєму місці. І ми продовжуємо давати можливість висловлюватися всім незадоволеним діями влади. Ми завжди залишалися в опозиції, хоча, по суті, ми не опозиціонери, а просто показуємо різні боки всього.
Ви бачите тенденцію згортання свободи слова в Україні?
Якщо порівняти Україну і Росію, то в Україні, звичайно, все добре зі свободою слова. З іншого боку, коли ми писали про Онищенка, на нас чинився тиск, був лист від адвокатів – обіцяли затягати по судах. Але ми написали лист президенту і запитали: це дійсно ваш адвокат чи партійний, чи який? Ким він фінансується? Якщо урядовий, то хто його найняв? Якщо платник податків сплачує гроші, він повинен знати, хто ця людина і за чий рахунок веде діяльність. Ця справа затихла.
Свобода слова у нас можлива від випадку до випадку. Її немає як такої раз і назавжди – затиснули в прес і не відпускають. Ось буває випадок – президент незадоволений, тоді у відповідь здійснюється пресинг. Проблема вирішена – ти знову можеш говорити правду. Свобода слова завжди ситуативна.
За останні роки сильно розмилася грань між власне журналісткою і пропагандою. В минулому хороші журналісти сьогодні агітують за ту чи іншу ідею. Чи можна сказати, що якість журналістки в Україні знижується? І чи довіряєте ви українським ЗМІ?
Я читаю «Новое Время», «Українську правду». Бачу, що журналістський рівень в цих виданнях досить високий. А взагалі журналістика в Україні завжди була продажною. Ми (KyivPost. – Прим. ред.) насилу зберегли себе в такому середовищі, тому що наші журналісти – в основному іноземці, їх складно підкупити. Якщо ж десь внизу хтось когось і підмащував, то на більш високому рівні, на етапі редагування і випуску публікації ми таке завжди припиняли. А взагалі покупні статті в Україні – це було і є повсюди.
Але ж і на Заході так само, тільки легально – там працюють лобістські компанії.
На Заході газета заявляє спочатку, що вона належить лейбористам або консерваторам. А по-друге, вона може трохи зменшити або перебільшити значення чогось поганого чи хорошого на свою користь, але немає такого, щоб з нічого придумати щось. Незалежно від того, кому вона належить.
В якому стані зараз премія YUNA? Адже вона теж дотується?
YUNA зараз знаходиться на високому рівні. Я гадаю, що цього року премія вперше вийде на самоокупність, тобто не буде дотуватися. П’ять років ми в неї вкладали чималі гроші. Сьогодні YUNA відбулася як бренд. Тому є інтерес з боку рекламодавців, спонсорів.
У YUNA є конкуренти? Наприклад, премія M1 Music Awards.
YUNA – це як Grammy, а M1 Music Awards – це як MTV Video Music Awards. Вони принципово різні. Award одного каналу – це артисти, які там ротируються або хочуть туди потрапити, загалом, мають до каналу якесь відношення, тому виступають там, знаючи, як і чому будуть відзначені нагородою. На YUNA ж йде не кожен артист, тому що, як сказав один з них: «Я можу опинитися в ситуації, де заспіваю на чужому весіллі». Тобто один заспівав, а інший взяв приз. Молоді українські артисти, звісно, молодці, вони цінують YUNA. Ми пишаємося тим, що і Іван Дорн, і The Hardkiss, і Onuka отримали великий поштовх у нас.
«Якщо, припустимо, Меріл Стріп у своїй промові на церемонії вручення «Золотого глобуса» може вибухнути критикою в бік Трампа, чому Дорну не можна?»
Як ви розцінюєте недавню хвилю політичних висловлювань артистів з подальшим їх цькуванням? Івана Дорна, наприклад.
Артист – така ж людина, як і ми, зі своєю думкою і свободою. Якщо, припустимо, Меріл Стріп у своїй промові на церемонії вручення «Золотого глобуса» може вибухнути критикою в бік Трампа, чому Дорну не можна?
Чому до виступу Меріл Стріп поставилися з розумінням, а до слів Івана Дорна – ні?
Ви в демократичному суспільстві перебуваєте всього-на-всього 26 років. З цих 26 років, напевно, реальної демократії не було і 26 днів. Порівнювати американське суспільство, яке більше 200 років живе таким чином, з українським не потрібно. У нас артиста оцінюють не по тому, як він співає, а по тому, де співає. Ти можеш співати краще Елвіса Преслі, але якщо виступаєш в Росії – ти поганий. А те, що артист завойовує там аудиторію, поширюючи українське ім’я в світі, ніхто про це не думає. Адже і гурт «Гриби», і Світлана Лобода, і Ані Лорак та Іван Дорн просто роблять свою справу. Я не чув ніколи, щоб Ані Лорак висловлювалася проти України.
Ваша дружина Камалія утримується від виступів в Росії?
Вона була орієнтована на російський ринок, але з того дня, коли почалася війна, вона зробила self exil – відправила себе на заслання. Це при тому, що у неї тоді було багато пропозицій, запрошень на ТБ, концерти, вона туди не їздить. Ми не в грубій формі, але все-таки відмовилися їздити до Росії.
Це цікаво, з огляду на те що в Україні у Камалії немає пропозицій?
Вірно. Але така її громадянська позиція – вона не згодна з тим, що трапилося в Криму, і з тим, що відбувається на сході України. Хоч я на її місці тримався б нейтральної позиції. Її ж вибір такий.
Камалія співпрацює з західними продюсерами. Наскільки це ефективна модель просування?
Ми наслідуємо Захід в музиці. А Росія наслідує Україну. Багато в чому через це українські артисти там так популярні. Камалія популярна на Заході, тому що українське суспільство все ще живе шлягерами, Сердючкою, Поляковою. У нас такий смак. А на Заході інше заводить. Ось взяти ту ж Onuka – вони її там добре оцінили.
«Джамала – прекрасна співачка, але світ до неї не готовий. Onuka ж, якщо знайде хорошого західного продюсера, може піти далі»
А Євробачення в цілому багато додало до іміджу України?
Дуже багато, навіть з огляду на скандали напередодні конкурсу і заборону на в’їзд до України російської учасниці. Тому що організація була на високому рівні – іноземці залишилися задоволені, на Заході були позитивні відгуки.
Гадаю, ви перебільшуєте, адже пісенний конкурс – це тактична перемога. Через місяць все забудеться. Чи, може, ви вважаєте, що для Onuka і Джамали тепер можливо велике майбутнє у великому світі?
Море створюється з краплі все-таки. Євробачення так чи інакше – велика промоакція, і ми її використовуємо. Наслідки Євробачення – це завжди сплеск, який працює в короткостроковій перспективі. За останні двадцять років тільки Euphoria (пісня Loreen, переможниці Євробачення-2012. – Прим. ред.) увійшла в десятки світових топ-чартів надовго. А взагалі світ живе тиждень-два Євробаченням. В цей час пісні заходять в чарти, а через тиждень йдуть, про них забувають.
Так, стратегічно для артистів Євробачення не працює. Джамала – прекрасна співачка, але світ до неї не готовий. Onuka ж, якщо знайде хорошого західного продюсера, може піти далі. У ній є колорит, особливість. Все залежить від того, хто готовий в це вкладати.
«Одна моя проста заява про те, що я їду, може привести до відтоку багатомільярдних інвестицій з України»
Ви в негативних тонах описуєте те, що відбувається в українській політиці. Ви не маєте надій щодо зростання економіки в найближчі роки. Що вас тут все-таки тримає?
Ми звертаємо тут бізнес, але не до кінця. Тому що в Україні інвестиційний клімат часто залежить від простих заяв. У мене, в порівнянні з великими олігархами, мало активів, але одна моя заява про те, що я їду, може привести до відтоку багатомільярдних інвестицій з України. Простіше кажучи, я можу злякати інвесторів.
Інвестори інвесторами, а у вас же діти ростуть. Очевидно, західні країни – більш сприятливе середовище для їх виховання й освіти.
Як тільки діти досягнуть шкільного віку, ми їх заберемо. Вони будуть жити і вчитися там. Але розривати зв’язки з Україною ми не маємо наміру. І у мене, і у Камалії є до України інтерес. Просто трохи акцент зміниться.