Лігачова звільнила журналістку після 8 років роботи. Остання пожалілася на спроби цензури і «психологічний пресинг»

Шеф-редактор порталу «Детектор медіа» і голова однойменної громадської організації Наталя Лігачова наприкінці вересня, через 8 років роботи, звільнила з сайту «Детектор медіа» редактора і журналістку «Відеотеки» Марину Барановську. Остання, витримавши паузу 1,5 місяця після звільнення, днями розродилася у Facebook великим постом, в якому розповіла, як з нею безцеремонно обійшлася Лігачова.

Освоєння грантових коштів, на які офіційно існує ресурс «Детектор медіа», відбувається з підприємницьким підходом – його журналісти оформлені як бізнесмени (ФОП), пише Барановська. Щоб «підприємництво» припинилося, достатньо, щоб Лігачова розірвала трудовий договір. Водночас журналістка (або підприємець?) пригадала, як вивела з себе своїм незручним запитанням президента, який, назвавши її «дорогенька», поскаржився на свою «життя – не мед» і запросив провести з ним день. Барановська зняла цілий документальний фільм про один день із президентом, але після історії з «дорогенькою» чтосунки почали псуватися. У першому пості журналістка натякає, що їй довелося замовчувати якусь «соціально важливу інформацію».

Під постом Марини одна із заступників Лігачової Галина Петренко повідомила, що Барановській перед звільненням була запропонована інша робота на ресурсі – готувати «письмові інтерв’ю» за «хороші» гроші, але вона відмовилася. Журналістка у відповідь пожалілася на «психологічний пресинг» з боку Лігачової з метою «вичавити її з редакції». Застосовані Наталею Львівною психологічні прийоми журналістка не описала:

Але через день звільнення Барановської змусило, на хвилиночку, саму Лігачову виправдовуватися в тому ж Facebook. Виявляється, головному «вочдогу» багато писали з приводу звільнення – усіх цікавило, що сталося в Датському королівстві. Відправивши Барановську ставити запитання президентові, Лігачова, виявляється, дала чітке завдання, про що питати, – або про недофінансування Суспільного мовника, або про Павла Шеремета. Журналістка послухала шефа і зробила по-своєму. Робити «Відеотеку» якісно Барановська систематично відмовлялася, пише Лігачова. Також журналістка відмовилася надати сайту Лігачової «інформаційні послуги на хороших фінансових умовах»:

Пост Лігачової змусив Барановську написати свою версію подій в дуже довгому пості. Текст повністю викриває псевдоправедність головного «вочдога» країни. Виявляється, Львівна хотіла звільнити Барановську майже відразу після прес-конференції президента за порадою колег-грантоотримувачів Оксани Романюк і Тараса Петріва. Викликавши до себе на килим, Лігачова вичитала Барановську, як найгіршу двієчницю. Новина про «життя – не мед» вийшла на «Детекторі» після того, як з’явилася на всіх інших ресурсах. Коли історія про «дорогеньку» почала набирати обертів, Лігачова передумала звільняти та почала ігнорувати Барановську, спілкуючись із нею через «посередника». Барановська, до речі, вважала Лігачову своєю подругою.

Після знятого фільму Лігачова почала переконувати Барановську, що зйомки відбулися саме завдяки її «кулуарним домовленостям» зі Святославом Цеголком, за що вона, невдячна, мала подякувати. Відзняти матеріал виявилося півбіди, цікавіші події відбувалися під час монтажу – Лігачова в ультимативній формі змусила внести низку правок, після чого позбавила журналістку авторських прав на відзнятий матеріал.

Перше звільнення Барановської відбулося в червні, після «халтурного відео». Але у жінки настрій до вечора змінився і вона передумала. Удруге Лігачова звільнила Барановську через мейл, який надіслала журналістці Петренко. Такі справи…

Варто відзначити, що останній рік став для Лігачової роком великих втрат у команді. У січні після 7 років роботи пішла Діана Дуцик, яка була директором громадської організації Лігачової і редактором розділу про медіаграмотність. А в лютому команду залишив програмний директор Роман Шутов. У вересні лише кілька днів на керівній посаді у Лігачової перебувала Леся Ганжа, яка вже працювала із Львівною в нульових. Усі троє були трішки розумнішими – йшли тихо.

Без сумніву, в розставанні винні завжди обидва. Але чи готова друга сторона визнати свою провину? Про складний характер Лігачової і здатність працювати з нею тільки вірних їй «вочдогів» на ринку ходять легенди. Зокрема про це розповідають її ж працівники. 

Нагадаю, «Детектор медіа» регулярно лає і повчає у своїх статтях журналістів за замовчування і неоприлюднення соціально важливої ​​інформації. Застосувати ці ж стандарти до себе, як виявилося, дуже непросто. 

Зізнаюся чесно, мені завжди подобався в Наталії Львівні її талант вибивати грошики у грантодавців. Не подобалася – її впевненість у тому, що тільки її правда має право на існування і нічия більше. Сподіваюся, це останнє значчне звільнення в команді Лігачової. Тому що, якщо далі так піде, мені й моїм друзям з «Телекритики» просто не буде з ким конкурувати.

Фото: Facebook Наталії Лігачової