5 серпня Державна агенція з питань кіно опублікувала протоколи засідань експертних комісій за підсумками другого етапу Одинадцятого конкурсного відбору. Однак висновки експертів мають лише рекомендаційний характер: остаточні рішення про розподіл фінансування ухвалює Рада з державної підтримки кінематографії, яка на сьогодні складається з директора кінофестивалю «Молодість» Андрія Халпахчі, арт-директора «Української кіноакадемії» Олександра (Аліка) Шпилюка, директора кінотеатру «Жовтень» Людмили Горделадзе, режисера Андрія Дончика, юриста Сергія Зленка, продюсерів Віталія Докаленка та Максима Магана.
8 серпня Рада провела засідання, на якому затвердила остаточний список переможців Одинадцятого конкурсу.
Деяких кінематографістів, чиї проекти набрали прохідні 35 балів від експертів, чекало розчарування – їм фінансування не виділили, оскільки під час засідання було ухвалене рішення залишити поріг у 35.0 для дебютів, а в інших випадках відштовхуватися вже від мінімуму в 38 балів. Тоді як серед проектів, які не дотягли до цієї планки, знайшлися щасливчики, яким Рада з підтримки кінематографії дала зелене світло.
Ось, наприклад, список проектів у категорії національних фільмів художньої та культурної значущості – умовний український «артхаус» – яким експерти поставили 35 балів і вище:
Скріншот: Держкіно України
А ось одержувачі фінансування – без «Скажи “Україна”», «Iстоти» та «Екстреміста», але з «Блакитним левом», який за оцінками експертів набрав 34,43 бала.
Скріншот: Держкіно України
«П`ятниця, 13» Романа Балаяна, який недобрав 1,3 бала до 38, був схвалений до фінансування за пропозицією Андрія Халпахчі. «Сирену» Євгена Матвієнка висунув для внесення до підсумкового списку Алік Шпилюк, пророкуючи фільму успіх на міжнародній арені. «Антропоцен» Мирослава Слабошпицького (35,0), який потребує 58 млн грн бюджетних вливань, цілком передбачувано «дотягли», мотивувавши це тим, що відмова у фінансуванні режисерові фестивального хіта «Плем’я» негативно позначиться на стосунках із партнерами України з копродукції. Згадали навіть серіал «Чорнобиль», розмірковуючи, що після нього проекти про зону відчуження в принципі викликають інтерес (новий фільм Слабошпицького присвячений чорнобильським дозиметристам).
Фільму Тараса Дроня «Із зав’язаними очима» рада ухвалила зменшити бюджет на 2 млн 700 тис. грн у зв’язку з тим, що він уже перебуває на стадії постпродакшену і отримав фінансування Мінкульту. А ще тому, що молодій компанії «Сучасне Українське Кіно», мовляв, потрібно «вчитися» (зі слів Халпахчі) – мабуть, вчитися вкладатися на прокрустове ложе.
Ось як прокоментувала це продюсер фільму Валерія Сочивець:
https://www.facebook.com/photo.php?fbid=10211860276782634
Голова Ради Андрій Дончик визнає, що ця категорія – найскладніша, оскільки авторські фільми приносять Україні великий успіх, однак при цьому дуже конкурують між собою. Воно й видно: у списку авторських копродукційних фільмів, наприклад, лише два проекти з одинадцяти не подолали планку в 35 балів («Ніна» Кая Ефрона і «Киснева станція» Івана Тимченка). Але разом із ними фінансування не отримає і «Утопія» Юрія Речинського, що набрала 35,33 бала, на що у своєму Facebook звернула увагу редактор розділу «Культура» LB.ua Дарія Бадьйор:
https://www.facebook.com/gafiyka/posts/2465466086807393
За проект Речинського заступилася і Марина Степанська («Стрімголов»). Вона звернула увагу на те, що фільм був підтриманий фондом Хуберта Балса (засновника Роттердамського кінофестивалю), привернув двох копродюсерів і показав на пітчингу тизер.
https://www.facebook.com/stepanska.m/posts/2395217917180297
Їх підтримала журналістка Олеся Анастасьєва, яка у себе на сторінці пише, що злощасний проект «Блакитний лев» Олени Дем’яненко був пролобійований Аліком Шпилюком. Вона додає: «Я можу говорити чесно і відкрито: Андрій Дончик (голова Ради Держкіно) пролобіював проект Star Media – повнометражну версію серіалу, який був знятий за гроші патріотпітчінгу Мінкульту і ще не вийшов у прокат (мається на увазі “Шалена подорож” за сценарієм Ірен Роздобудько. – Ред.), Андрій Халпахчі пролобіював проект Романа Балаяна (“П’ятниця, 13”), презентація саме цього проекту в цій компанії була найслабшою, не було свого трейлера, Роман Балаян не володіє українською мовою, тому його режисерське бачення з папірця зачитав його продюсер. Але й проект Star Media, і проект Балаяна за результатами другого туру набрали 35 і більше балів, а проект “Блакитний Лев” – набрав менше 35 балів».
https://www.facebook.com/anastasyeva/posts/2772449149437908
«Блакитний лев» – фільм Олени Дем’яненко (режисер «Гуцулки Ксені»), продюсером якого виступає Дмитро Томашпольський. Його власні проекти регулярно отримують держпідтримку – минулого року вийшла «Ржака», на виробництво якої Держкіно виділило 9,6 млн грн, а цього року відбудеться прем’єра «Стороннього» з часткою державної підтримки 10 млн грн. У коментарях один із членів експертної комісії з українських авторських фільмів, Олена Ніцко, критикує не тільки проект фільму (хоча зізнається, що за нього не голосувала), скільки сам принцип фінансування артхаусу, «на який виділяються гроші платників податків, і потім ці платники податків не мають можливості подивитися на свою інвестицію на екрані».
Що стосується обділених коштами проектів, то фільм «Iстота» 22-річного режисера Романа Волосевича, зі слів продюсера Юрія Мінзянова, усе ж буде знято наступного року.
https://www.facebook.com/yura.minzianoff/posts/755249211644608
Під «81-річним режисером із Одеської кіностудії» Мінзянов має на увазі Віллена Новака, якого колеги називають «останнім із могікан» студії. У 90-х його картини («Дика любов», «Принцеса на бобах») були лідерами прокату, але за останні 10 років у нього не виходило нових стрічок. Повернутися у велике кіно Новак планує з картиною «Тепер я турок, не козак» про українську та єврейську сім’ї на тлі Другої світової війни; коштує фільм недешево – 46 млн грн, 37 млн із яких має скласти державна підтримка.
З іншого боку, не можна сказати, що в програші опинилися всі молоді режисери: у категорії дебютних повнометражок, наприклад, 12 із 14 проектів з оцінкою від 35 балів будуть підписувати контракти з Держкіно. Однак осад залишився. Як повсюдно зауважують керівники і відбірники міжнародних фестивалів, якість і кількість українського кіно зростає з року в рік. На жаль, затребуваність авторського кіно на батьківщині при цьому залишається досить низькою, і спроба знайти компроміс між художньою цінністю і прибутковістю фільмів не тільки не вирішує проблеми, а й дає нові приводи для спекуляцій.
Фото обкладинки: Олександра Йорк
