Збоку робота профільного бюро ОБСЄ може здаватися досить формальною – звідси зловтіха з приводу горезвісної «стурбованості» міжнародних структур. Кулуарна сторона діяльності Бюро представника ОБСЄ з питань свободи ЗМІ часто залишається в тіні, але в світлі останніх подій в дипломатичній сфері вона може вийти на перший план. Що конкретно робить організація для забезпечення свободи ЗМІ? А головне – що конкретно робиться для цього в Україні? «Телекритика» публікує основні тези, що пролунали під час дискусії в НСЖУ.
Про найкричущіші атаки на свободу слова в Європі
Офіс ОБСЄ проводить моніторинг стану свободи слова та захисту прав журналістів у 57 країнах. У цих країнах ми постійно звертаємося до структур влади для поліпшення законів і практик у сфері захисту прав журналістів, зокрема й тих, які були незаконно позбавлені волі.
«Звинувачення на адресу журналістів часто не пов’язані з їхньою професійною діяльністю – працівників ЗМІ звинувачують у тероризмі, незаконній економічній діяльності, а часом і в шпигунстві»
вбивство словацького журналіста Яна Кучака і його нареченої. Він розслідував корупційні схеми. За кілька місяців до цього відбулося вбивство Дафне Каруани Галісії на Мальті (журналістка, яка вела розслідування з офшорних «Панамських документів». – Ред.)
Про вбивства та викрадання українських журналістів
За даними НСЖУ, з листопада 2013 року відбулася низка резонансних інцидентів, пов’язаних із безпекою журналістів. Убивства В’ячеслава Веремія і Павла Шеремета – одні з найкричущіших випадків. На превеликий жаль, багато з таких подій не були належним чином розслідувані, а винні не покарані.
Минулого року під час візиту в РФ я порушив питання щодо долі журналіста Миколи Семени, переслідуваного в Криму, Романа Сущенко, заарештованого в Москві, а також Станіслава Асєєва, якого утримують у Донецьку.
Про безкарність
Звісно, порівняно з іншими країнами регіону, журналістська діяльність в Україні залишається дуже активною, і багато відважних працівників ЗМІ продовжують проводити розслідування на благо суспільства. Але навіть у найенергійніших із цих професіоналів з’являється страх, пов’язаний з їхньою діяльністю, оскільки винних і замовників злочинів не карають.
Наш офіс склав статистику з 57 країн ОБСЄ, яка вміщує дані за останні 25 років. Туди внесено 399 випадків убивств журналістів. Ми постійно стежимо за розвитком справ: як проводиться розслідування, які судові рішення виносяться. У цих 399 випадках 85% замовників і виконавців так і не були покарані.
Боротися з таким рівнем безкарності – пряме завдання влади відповідних країн, адже, по суті, відсутність покарання – це свого роду відкритий заклик до подальшої жорстокості щодо журналістів. У багатьох згаданих мною випадках журналістам перед нападом погрожували – тож будь-яка погроза, в тому числі в інтернеті, має сприйматися дуже серйозно, розслідуватися і каратися.
Я вітаю рішення Верховного суду України у справі Ігоря Єфімова, нехай і запізніле (виправдання офіцера МВС у справі про побиття фотокореспондента Єфімова було визнане незаконним. – Ред.). Важливо, що вищий судовий орган країни визнав неприпустимість безкарності в таких випадках.
Про співпрацю з міжнародними організаціями
Одна з важливих ініціатив, з якої ми співпрацюємо з НСЖУ, – це робота на тему безпеки зі Спілкою журналістів Росії. З 2014 року наш офіс допомагає організовувати зустрічі між представниками цих спілок, він підтримав спільну резолюцію щодо звільнення Станіслава Асєєва з ув’язнення в Донецьку.
«Політичні лідери часом знецінюють слова ЗМІ, стверджуючи, що вони не відображають думки більшості. Але ж свобода слова полягає в тому, щоб так само поважати точку зору меншості»
Про придушення свободи слова на Донбасі
Про плюралізм у ЗМІ
Про hate speech
Риторика ворожнечі – важливе питання для регіонів, у яких працює ОБСЄ, і в країнах ЄС законодавство зараз передбачає боротьбу з цим явищем у інтернеті. Але ми з великою настороженістю ставимося до будь-яких кроків, які можуть при цьому скомпрометувати свободу слова в цілому. Боротьба з расистською, антисемітською і терористичною пропагандою вкрай необхідна. Однак потрібно стежити, щоб обмеження не призводили до зловживань.
Фото: Ігор Єфімов