«Телекритика» публікує ключові тези Олександра Ткаченка, що пролунали як відповіді на запитання під час Q&A, щодо передвиборчої і післявиборчої ситуації в медіа і не тільки. Публікуємо відповіді Олександра Ткаченка у вигляді прямої мови.
Прес-сніданок на веранді офісу «1+1 медіа». Фото: Олексій Анхімов
Передвиборча кампанія
Я радий результату цих виборів. Тому що це – вікно можливостей. Вибір народу. І трендсетерна історія. І не тільки для пострадянського простору. Так, зараз «Слугу народу» дуже активно дивляться в РФ і, можливо, починають думати так само, як і наші виборці.
Однак важливіше інше. Ми, як українці, зробили свій вибір. І він багато в чому пов’язаний не тільки з надією. Я, наприклад, був стурбований тим, на що перетворилася передвиборча кампанія в останні кілька тижнів. Це була істерика на кшталт «Думай – інакше все пропало» у прихильників Петра Порошенка, серед яких було багато людей, яких давно знаю особисто, і з деякими навіть дружив.
І коли виникали дискусії з деякими з них, я їх запитував – ви розумієте, що для Росії це удар ракети далекого ураження? Страшний удар? Сильніший, ніж постійні стогони Порошенка про те, що він один може щось там відповісти Путіну. Тому що Зеленський – російськомовний хлопець, але український патріот, з європейськими цінностями, якого в першому турі підтримали більшість, а в другому – практично всі області, крім однієї, – є для них страшнішим викликом, до того ж він не належить до класу людей, які мали справу з пострадянським простором. Він – не олігарх, хоч і зробив у бізнесі себе сам, без фабрик у РФ і без політичного минулого, до якого можна прискіпатися – ні, він людина явно ліберальних поглядів, при цьому популярна і його підтримує велика кількість українців, він набагато більш прагматичний, терпимий і молодий, зі швидким розумом… Чого ви ще хочете? У відповідь – «а ми боїмося». Чого? Корупції? Втрати країни, частина якої під окупацією?
За Зеленського проголосувало майже 75% населення, – це величезний рівень очікування і показник того, що розколу в країні не буде
І я зрозумів з аргументів своїх опонентів, що злість у їхній поведінці та публічних проявах – це страх, долати який буде дуже складно. Тому що насправді всі ці меми про 25% свідчать про те, що нагнітання обстановки та інтриги триватимуть. Хоча я дуже сподіваюся, що після виборчої кампанії буде спад ажіотажу.
Ця кампанія з боку Порошенка була спрямована на розкол країни – тих, хто як би кращий, розумніший і красивіший, і тих, хто просто хоче мислити інакше. Від неї тхнуло дуже «вождистськими» настроями і вона провокувала агресію. Президент, що йде, готовий був бути усіма одночасно – і міністром оборони, і головою НБУ, і МЗС, фінансів… І привчив боятися своїх прибічників. Якщо не він – то хто ж, як не він… Тому той, хто проти нього, – той ворог. І дорогою ще й розкидання маніпуляцій та інтриг. Я після першого туру був змушений, наприклад, взяти охорону, тому що отримав достатню кількість прямих загроз життю.
Ненависть, яку сіяв Порошенко, варто залишити в минулому. У виборчій кампанії. Йому і тим, хто сіяв ці грона ненависті, відповідати на іншому суді. Ми в одній країні живемо. І цю сторінку треба перегорнути. Нам досить розкидати каміння. Час збирати.
Олександр Ткаченко. Фото: Олексій Анхімов
Роль «Плюсів»
Я думаю, ні за скільки голосів із 75%, які проголосували за Володимира Зеленського, він не повинен нам дякувати. Він має подякувати людям, які дивилися наш канал зокрема, а також тим, хто дивилися «Прямий» та інші канали. Ми не є гарантом або інструментом, який змінює точку зору людей з приводу політичного вибору. Так, ми змінюємо їхні погляди з точки зору цінностей або оцінки ситуації, але явно не з приводу конкретної людини. І, можливо, ми були фактором стримування проти брехні Порошенка. Різні моніторинги показують, що ми досить коректно висвітлювали виборчу кампанію в новинах.
На мій погляд, сам політик передусім відповідальний за те, яким його побачили глядачі на ТБ. Зеленський давно вже обличчя українського ТБ, і довіра до нього сформувалася завдяки його таланту і команди «Кварталу».
Висновки, які ми повинні зробити
Після виборів уже пролунали заяви деяких політиків щодо необхідності зміни медійного законодавства у зв’язку з цими виборами, мовляв, медіа значно на них вплинули. Однак, мені здається, не всі розуміють, що насправді сталося. Так, переміг кандидат – медійне обличчя. Так, він був на телебаченні, причому не тільки на нашому каналі. І цей медійний образ вибудовувався 15 років. Тому запитання не до медіа, а до медійної людини, якій довіряють і яка вирішила стати політиком. Так, є «Слуга народу» і все інше, але не було б цих 15 років – не було б і сьогоднішньої ситуації. Вона багато в чому унікальна.
Новий світ, новий образ і нові виклики
Переконаний, головне – новий президент не буде телефонувати на канали і просити поставити запис привітання з Новим роком або Великоднем, як це зазвичай відбувалося, або інтригувати з ліцензіями. Він зайде у Facebook, Instagram і зробить те, що повинен зробити будь-який нормальний сучасний політик. Світ змінився, і остання наша виборча кампанія саме про це, її вивчатимуть політологи, журналісти з точки зору очікувань українців і того, як вона відбувалася. Тому що в новій, цифровій реальності один ролик, який переглянуло 15 млн людей, зауважу, з власної волі, – це не порівняти з телебаченням, на якому навіть у пік ток-шоу «Право на владу» перегляд на одному каналі – навіть на нашому найпопулярнішому в квітні каналі – становив близько 7 млн осіб. Напевно, ця і наступна парламентська кампанія – останні, коли ТБ відігравало все ще велику роль. Далі вплив традиційних медіа тільки зменшватиметься.
Досить вже цих звернень перед Новим роком і цієї совкової сакралізації влади. Тому я свідомо вирішив оголошення Зеленського поставити перед Новим роком. Це все-таки велика подія. Ну й провокація, звісно. Адже Новий рік можна святкувати і без промови президента
Мова комунікації в сучасному світі інша. Довіра будується не на засобах комунікації, якими є ТБ або соціальні медіа, а на довірі до особистості. Питання в довірі та очікуваннях. Це найголовніший сьогодні визначальний чинник успіху.
Досить уже цих звернень перед Новим роком і цієї совкової сакралізації влади. Тому я свідомо вирішив оголошення Зеленського поставити перед Новим роком. Це все-таки велика подія. Ну і провокація, звісно. Адже Новий рік можна святкувати й без промови президента. Тому що в Європі такі звернення лідерів країн ставлять удень або ввечері. Та й цій дискусії вже пару років. Одне можу сказати точно – на «Плюсах» цих совкових рудиментів більше не буде, тож стежте за будильником перед відліком годин на Новий рік.
Олександр Ткаченко. Фото: Олексій Анхімов
А щодо численних днів пам’яті в нашій країні: робити з цього кожного місяця по дню-два траурні на ТБ – це перебір. Насамперед потрібно інформувати населення, про що, власне, мова, чому так сталося – наприклад, день виселення кримських татар, і як таке не повторити. Ось це важливо.
Я впевнений, що з ціннісної точки зору Володимир Зеленський ніколи не допустить навіть спроби впливу на медіа. Ну а ми як не були проурядовим каналом, так і не маємо наміру ним бути. Ми завжди намагалися ставитися до влади з певною часткою скепсису і недовіри, тому що в цьому одна з важливих ролей медіа.
З приводу «Кварталу»
За цей час виросло нове покоління акторів і авторів і у «Кварталі», і в «Лізі сміху», і думаю, вони зможуть замінити Володимира. «Квартал» сильний колективом, який в Адміністрацію президента точно не піде. (Сміється.) Я пару раз брав участь у їхніх обговореннях, недовго, щоправда, більш як півгодини я не витримував, оскільки це колективна творчість і, ви розумієте, – всі мають рівне право голосу і креативлять до закипання мозку. Також переконаний, що вони продовжуватимуть критикувати владу.
Ми в серйозному партнерстві з «Кварталом», але ми не «кварталозалежні». Продуктів «Кварталу» у нас у праймі менше 15% на тиждень. Наш найрейтинговіший проект – ТСН. За ним йдуть шоу вихідного дня, на кшталт «Танців» і «Голосу», далі – серіали
Чи вплине на рейтинги звільнення Зеленського з «Кварталу»? Життя покаже. Та ось у них з’явилося двоє нових акторів, досить перспективних – Ткач і Ласточкін.
Ми в серйозному партнерстві з «Кварталом», однак ми не «кварталозалежні». Продуктів «Кварталу» у нас у праймі менше 15% на тиждень. Наш найрейтинговіший проект – ТСН. За ним ідуть шоу вихідного дня, на кшталт «Танців» і «Голосу», далі – серіали.
Про майбутнє 1+1 media
Я в Адміністрацію точно не піду і в Міністерство інформполітики теж. (Сміється.) Його взагалі закрити потрібно, тому що сенсу в ньому не бачу ніякого. Вони нам надсилають папірці зі завидною регулярністю про те, щоб ми розмістили якийсь соціальний ролик. Якщо в цьому сенс діяльності цілого міністерства – я не розумію, навіщо воно.
У найближчому майбутньому я планую розмірковувати про ті трансформації та виклики, які стоять перед медіагрупою. Хоча походу у владу не виключаю. Усе-таки, з одного боку, відчуваю відповідальність за ці вибори, з другого, – вперше розумію, що може бути все чесно і відповідно до європейських цінностей у владі. До речі, ні я і ніхто з нашої команди не входив у штаб кандидата Зеленського. Так, ми іноді зустрічалися, обговорювали якісь питання, однак спокуси долучитися до цієї кампанії ми, в цілому, все-таки уникли. На відміну від наших конкурентів.
Доходи, які компанія отримає від цих виборів, є разовими, вони відкривають певні вікна можливостей, однак наступного року їх не буде. Ми – бізнес, і ми не можемо вважати цей заробіток класичним доходом. У нас свої плани, незалежні від виборів і політичної ситуації в країні.
Ключові виклики, які стоять перед нами
Не потрібно ходити далеко і щось вигадувати – у Європі за останні роки місцеві телегрупи змушені були перед напором стрімінгових платформ робити свої несподівані кроки. І наступний етап, який буде вже цього року і наступного актуальним для нас, стосується саме цього напрямку. Ми провели перезапуск 1+1 video, вивчаємо ефект, і вже зрозуміло, що в розрізі найближчих кількох років це буде для нас суттєвим викликом. Netflix вже тут, скоро буде Amazon, потім – Disney+ зі своєю платформою, далі – WB та інші, всі вони будуть тут, напевно, з російськомовним контентом. Для компаній, які виробляють локальний контент, це дуже серйозний виклик. Проте й нові можливості. Традиційне ТБ навіть в Україні через п’ять років ніколи вже не буде колишнім.
Олександр Ткаченко. Фото: Олексій Анхімов
Ефір «Права на владу»
Ми кликали Петра Порошенка в ефір ток-шоу останні півроку, причому навіть пропонували зустрітися в студії лише з журналістами, без неприємних йому людей у студії. Мовчок. І ось, триває ефір, ніхто не чекав президента, він несподівано з’являється, знаючи, що Зеленський у Парижі. Це звичайна підлість.
Нерухомість у заставі
Будівля, де ми зараз перебуваємо і яка належить компанії «Поділ-нерухомість», не пов’язаній з «1+1 медіа», – так, вона була в заставі у НБУ. Як гарантування кредиту, виданого «Приватбанку». Але це окреме підприємство. І нас пов’язують договірні відносини. Кредити, які брав «1+1 Продакшн» під заставу різних активів – інтелектуальні права, обладнання – давно погашені.
Застав немає.
Ситуація з регулювальними органами
Президентська четвірка в Нацраді, впевнений, продовжуватиме робити дивні рухи до інавгурації і до завершення своїх повноважень, замість того, щоб займатися «Зеонбудом». Я вважаю, що всі ці контролюючі органи, які керують медіа, їхні повноваження і можливості впливати на медіа повинні бути врегульовані та вкрай прозорі, щоб не було спокуси показувати різними способами, хто в домі хазяїн.
(На час підготовки публікації стало відомо, що новим членом Національної ради з питань телебачення і радіомовлення замість звільненого Юрія Артеменка президент Петро Порошенко призначив керівника департаменту інформаційної політики Адміністрації президента Володимира Горковенка. «Телекритика» попросила Олександра Ткаченка прокоментувати призначення.)
Ще одним доказом того, як «щиро» Петро Порошенко передає владу Зеленському, є його указ про призначення нового члена Нацради з ТБ і радіо – Володимира Горковенка. Повноваження голови Нацради Юрія Артеменка спливали в червні. Він слухняно, як і раніше це робив на своїй посаді, виконує волю Порошенка – пише указ про відставку. І цього ж дня членом Нацради призначають працівника АП Володимира Горковенка – людину із сумнівною репутацією, відомого куратора ЗМІ від Адміністрації президента. Порошенко, мабуть, наплювати на «репутацію» його людей у Нацраді, які так очевидно можуть стати його «знаряддям відплати». Тому що ще й у результаті торгів у Верховній раді щодо заміни членів Нацради від парламенту він намагатиметься отримати «контрольний пакет» у регулювальному органі. Але думаю, у депутатів і нового президента буде достатньо підстав не допустити цієї спроби узурпації контролю над телерадіопростором нинішнім президентом.
До інавгурації нас обкладатимуть різними обмежувачами і рамками, і це стосується «Зеонбуду» зокрема. Наприклад, так ніхто і не знає, хто був його власниками і хто ними став.
Кількість каналів в Украине
Підозрюю, ця і наступна парламентські кампанії будуть останніми, які для традиційних медіа були суттєвими або дуже важливими. За п’ять років картина серйозно зміниться, з акцентом на соціальні мережі передусім.
Я останні десять років кажу про те, що в Україні забагато каналів. Цього джина випустили з пляшки, коли дозволили цифровому монополісту «Зеонбуду» мати 32 канали, а це занадто багато. Однак вони або помруть самі, оскільки зрозуміють, що малоефективні та працюють на аудиторію похилого віку, яка, звичайно, їх із задоволенням дивиться, але потім йде та голосує за Зеленського. Ось вам ефект впливу цих каналів. І ці вибори показали, що вони демократичні, реалістичні та до них немає запитань з точки зору плюралізму.
Тераса офісу «1+1 медіа». Фото: Олексей Анхімов
Поради майбутньому президенту
Стратегічно, з точки зору регулювання медіа, – усе має бути прозоро, тому що медіа – це довгостроковий бізнес. Новий закон про аудіовізуальні послуги ще не ухвалений, і це – предмет для роздумів. І закон про мову, який вже ухвалений, – це теж виклик. Однак для мене важливо, щоб медіа у всій країні стали бізнесом. Я не знаю, як врегулювати цю прозорість, тому що якщо всі медіа стануть бізнесом, з’явиться дуже сильна внутрішня саморегуляція, яка не дозволить їх використовувати направо й наліво і з порушенням журналістських стандартів.
Платний контент
Це проблема. Українці не готові платити за тарифами і за контент. Так, Netflix уже заробляє в Україні, тобто вже невелика частина населення готова платити. Одннак, загалом, з нашого досвіду ми розуміємо, що традиції немає, її потрібно виховувати, плюс продовжувати боротьбу з піратами. І я дуже вірю в те, що нові люди, які прийдуть за Зеленським, здатні будуть ці проблеми усвідомити та вирішити.
Фото: прес-служба «1+1 медіа»
