Зірка «Розслідувань Френкі Дрейк» – про жіночу дружбу і Гільєрмо дель Торо

Телебачення Канади в останні роки славиться своїми детективами. Серіал «Розслідування Френкі Дрейк» (в іншому варіанті перекладу – «Таємниці Френкі Дрейк») не став винятком. Руда розумниця Френкі у виконанні Лорен Лі Сміт припала до душі глядачам, а критики відзначили, що приємно знову побачити шоу, в якому правлять жінки (шоуранери «Френкі Дрейк» – Мішель Річі та Керол Гей). Серіал ви можете подивитися на каналі Epic Drama, а поки – познайомтеся з виконавицею головної ролі. Дія серіалу розгортається в таку незвичайну епоху. Що вам найбільше подобається в 1920-х роках? Наряди? Коли знімаєш картину, дія якої відбувається в 1920-х роках, є дуже багато моментів, які перетворюють роботу на задоволення. Безсумнівно це костюми, зачіски і макіяж. Акторові це допомагає тим, що робить за нього частину роботи, в тому сенсі, що це занурює його в потрібну атмосферу, і він відразу перетворюється на свого героя. Але також це знімальні майданчики. Взагалі цей період – це такий цікавий час для жінок. Уся ця щойно здобута свобода, яка була в жінок в 1922 році. Я думаю, тут так багато можливостей і напрямів, за якими серіал може розвиватися. Мені здається, що саме це робить його таким захопливим. Пам’ятаєте той епізод, де дівчата були в джаз-клубі? Це було неймовірно. Так, було чудово, атмосфера, все було таким справжнім. Справді, так воно й було. Нібито в цьому епізоді ми повернулися в минуле. Художник-постановник і вся знімальна група иконали таку неймовірну роботу, створивши цей світ для нас. Я думаю, що кожен, хто потрапить на знімальний майданчик, буде в захваті, це дуже вражає. У серіалі багато різних тем, які вплетені у вашу історію, зокрема й фемінізм, але немає моралізаторства. Я думаю, це справді допомагає сюжету розвиватися, немов ти дивишся на все очима людей, які жили в 20-ті роки. Саме так. Мені здається, що цей серіал викликає такий інтерес у глядачів частково завдяки тому, що в ньому є елементи судової драми і детектива, а потім додайте до цього той факт, що ми знімаємо в Торонто для Торонто. І ми знімаємо 1900-ті роки, це 1921, 1922 і 1923 роки. А ще ми задіюємо реальних персонажів. Так, минулого року у нас був Гемінвей, а цього року – Коко Шанель. Я не знаю, наскільки мені дозволено розповідати про це, але всі ці реальні особистості вводяться в сюжет серіалу. І ми можемо згадувати цікаві факти і подробиці. Мені здається, що люди отримують справжнє задоволення, коли дивляться серіал. Принаймні, мені цікаво дивитися і грати в ньому. Зазвичай, коли так багато жінок збираються в одному місці, це не завжди закінчується добре. Як справи у вашому випадку? Ви маєте рацію. Кілька років тому я грала в одному серіалі, і в ньому був здебільшого жіночий акторський склад. Ніхто не ладнав між собою. Особливо коли це жінки з твердим характером, ніколи не знаєш, що з цього вийде. Це пролунає як кліше, але я повторюю це знову і знову. Акторський склад, зібраний нашими творцями і продюсерами, – це справжнє щастя.

Гільєрмо дель Торо – напевно, наймиліший і найприємніший режисер, якого я зустрічала в шоу-бізнесі

Наприклад, коли ми вперше зустрілися з Шантель Райлі, я відразу відчула хімію між нами. Вона увійшла, і я буквально побачила, як вона світиться. Я відчула, що це прекрасна людина з позитивною енергетикою. І я подумала, о Боже, я просто хочу бути поруч із тобою. А потім я познайомилася з Ребеккою і Шаррон. Це такі цікаві та різні жінки. Всі ми дуже відрізняємося один від одного. Кожна з нас привносить щось своє, що б це не було, в свого персонажа. Ми щиро любимо одна одну. Найскладніше – знати, що завтра ми завершуємо другий сезон і не зможемо проводити разом усі дні та години безперервно; між нами дійсно утворився такий зв’язок і сестринські стосунки. Це приголомшливо. Розкажіть про зйомки «Форми води». Очевидно, що це абсолютно різні речі, перший випадок – це серіал, а другий – це фільм. Але ваша героїня в «Формі води» також прекрасна, я насолоджувалася сценами з нею. А як вам працювалося з Майклом Шенноном і Гільєрмо дель Торо? Це було божевілля. Це був такий сюрреалістичний період у моєму житті. Найкращий фільм минулого року. Я знаю. Можна збожеволіти, правда? Я весь час себе щипала, щоб переконатися, що дійсно була хоч і дуже маленькою, але все ж частиною фільму, який отримав «Оскар». Це круто. Все сталося так цікаво. За кілька років до цього я зустрілася з Гільєрмо для іншого проекту, але наші графіки не збігалися, і я не змогла взяти в ньому участь. Цього разу в мене були зйомки в Монреалі, і зі мною була моя чотиримісячна дочка. Мені зателефонували повідомити, що Гільєрмо дель Торо знімає свій новий фільм у Торонто, і він хотів би знати, чи не можу я приїхати на пару днів і зіграти дружину Майкла Шеннона. На що я відповіла: «Так, звичайно. Що мені потрібно для цього зробити?» Ми з чоловіком і донькою їхали в Торонто всю ніч. Я приїхала з одного знімального майданчика на інший, де знімали «Форму води» і де у мене було кілька знімальних днів із Майклом Шенноном. Оце була поїздка! Це було неймовірно! Майкл Шеннон – напевно, один із найсильніших акторів, із якими мені коли-небудь доводилося працювати. А Гільєрмо – напевно, наймиліший і найприємніший режисер, якого я зустрічала в шоу-бізнесі. Це було неймовірно. Я знала, що пробуду тут лише два дні, і що зйомки тільки почалися, але у мене було таке відчуття, що всі дуже раді бути тут і дуже пишаються цим проектом, що всі знають, що беруть участь у чомусь особливому. До речі, як ви потрапили в цей бізнес і чому захотіли стати актрисою? Я захотіла стати акторкою, коли мені було сім років. Я подивилася фільм «Лабіринт» за участю Дженніфер Коннеллі, Девіда Бові та безлічі ляльок. Я пам’ятаю, як після перегляду цього фільму я була зачарована світом, створеним на екрані. Я не мала уявлення, що це був за дивний світ, але я знала, що хочу опинитися в ньому. Я пам’ятаю, як сказала мамі про це. На що вона мені відповіла: «Ти хочеш бути в ляльковому світі Джима Генсона?» І я: «О, так, це саме те, чого я хочу». Я почала діставати батьків розпитуваннями ще з раннього віку. Ніхто з моєї сім’ї не мав акторського досвіду і нічого не знав про кіноіндустрію. Я почала брати уроки акторської майстерності та багато грати в театрі. Але коли я була маленькою, моя сім’я багато роз’їжджала. Тому було досить складно займатися чимось постійно. Коли мені виповнилося 17 років, ми жили в Лос-Анджелесі. І я знову повернулася до свого захоплення. Після Лос-Анджелеса я переїхала до Канади. Я вирішила спробувати щастя на акторському терені. І мені пощастило. Я думаю, кожна маленька дівчинка в якийсь момент хоче стати приватним детективом. І ось вона ви. Вау, і ось вона я. У цій професії потрібно робити вигляд, що ти вмієш робити певні речі, і це дивовижні речі. Це те, що мені так подобається в ній. Мені не потрібно вміти робити добре щось одне, я можу досягти успіху в безлічі речей. Ви б хотіли, щоб ваша дочка обрала акторську діяльність? Ні. Коли їй буде 18 років, тоді ми зможемо поговорити про це. Але мені складно сказати. Це жорстокий бізнес. Я завжди даю одну пораду молодим акторам і дюдям, які тільки хочуть потрапити в цей бізнес. Це неприємна, та все ж правда. Якщо ти щось любиш або чимось пристрасно захоплений, йди за цією мрією. І ти повинен хотіти цього дуже сильно, хотіти цього понад усе на світі, тому що зворотний бік – дуже жорстокий. Відмови приймати важко. Ніколи не знаєш, коли з’явиться наступна робота. Це однозначно не для всіх. Мені здається, багатьом важко це зрозуміти. Але я, звичайно, за те, що, якщо тобі щось подобається і ти чимось захоплений, пробуй. Ти завжди можеш повернутися у вихідну точку. Як ви захищаєтеся від негативних сторін цього бізнесу? Наприклад, що ви робите, щоб набратися сил і відпочити? Знаєте, тільки коли я подорослішала, стало трохи простіше. Тільки з віком, а також з певним ступенем упевненості в собі ви зможете розслабитися і відпустити ситуацію. Якщо це не моя роль, значить, буде щось інше. Проте, дорослішати в мої 20 років було нелегко. Я можу вам розповісти, як багато разів я літала в Лос-Анджелес на проби, начебто була така близька, але не отримувала ролі. А потім сиділа на підлозі в готелі вся в сльозах, думаючи про те, що моє життя скінчилося. Тоді це здавалося мені справжньою трагедією, а зараз мені смішно згадувати про це. «Розслідування Френкі Дрейк» можна подивитися на каналі Epic Drama.