Олексій Гладушевський – мабуть, одна з найнеординарніших постатей українського медійного топ-менеджменту. Адже обіймаючи посаду гендиректора «Нового каналу», він примудряється паралельно продюсувати короткометражки, брати участь у музичних проєктах, а нещодавно сів за написання сценарію до повнометражного фільму. Думаєте, все так легко і просто? Ні в якому разі. Хоча, коли спілкуєшся з ним, створюється саме таке враження, і відчуття неймовірної легкості не полишало протягом усього інтерв’ю, яке ми провели з Олексієм… на даху!
Чому «Новий» зважився на запуск такого продукту, як серіал «Перші ластівки»? Адже це трилер, що не в’яжеться з розважальним контентом каналу…
Ще два роки тому, коли світовою тенденцією стало створювати серіали з нестандартними сюжетами та запускати їх не на ефірному телебаченні, а на стрімінгових сервісах, я розумів, що нам рано чи пізно доведеться з цим зіткнутися, і доведеться щось робити в цьому напрямку. Але тоді уявити, як це все буде на практиці, мені самому було складно. Я задавався запитанням: як такий продукт виглядатиме в загальній сітці каналів – «Нового» або СТБ, – де популярний зовсім інший контент? Однак, коли Євген Тунік показав мені синопсис «Перших ластівок», я зрозумів, наскільки це крута ідея – зняти молодіжний трилер і показати його саме на «Новому каналі».
Олексій Гладушевський, фотограф Олександра Йорк
Тобто виникло бажання комунікувати з молоддю і на складні теми?
Так. Наприклад, конфлікт «батьки і діти» як і раніше актуальний – діти не чують батьків, батьки – дітей, і це є причиною сумних, а інколи й трагічних випадків. Я багато читав про це, чув реальні історії, коли всі – і батьки, і педагоги – казали, що з дитиною все було гаразд або що вони жодних змін у ній не помічали, а тут раптом – трагедія.
Тому ми з Євгеном Туніком вирішили, що серіал повинен розповідати саме такі історії і порушувати проблеми, які хвилюють і молодь, і батьків. Цією ідеєю я поділився з тодішнім гендиректором «Нового каналу» Володимиром Локотком. І вона йому теж дуже сподобалася.
Тобто Локотка вмовляти не довелося? А як відреагував Михайло Царьов?
Звичайно, ми з Туніком від початку розуміли, що серіал може не зайти, адже «Новий» спеціалізується на розважальному контенті. Але, оскільки впевнені в тому, що канал повинен не тільки розважати, а й порушувати соціально важливі теми, ми вирішили запустити процес – і незабаром був написаний сценарій для першої серії. Уже на цьому етапі я побачив, наскільки хороший матеріал, тож Михайла Царьова вмовляти теж не довелося. Під час однієї із зустрічей він поділився зі мною думкою, що добре б зробити щось резонансне і що відповідало б нашим цінностям. Я розповів йому про «Ластівок» – ідея була сприйнята на ура
.
Олексій Гладушевський, фотограф Олександра Йорк
Тим більше, що тема булінгу зараз часто обговорюється…
Так, і цієї проблеми ми теж торкнемося. Однак усе ж акцент буде зроблений на іншій проблемі, більш глобальній.
Якій?
Часто підлітків не розуміють, вони не знаходять підтримки у дорослих, опиняючись у складних, кризових ситуаціях. Так, комусь щастить – є з ким поділитися своїми переживаннями, проте деяким молодим людям не трапляється людина, здатна підказати, допомогти. І що вони змушені робити? Шукати підтримку в інтернеті. Та далеко не завжди там трапляються чесні та хороші люди. Буває і так, що віртуальними друзями стають вельми одіозні особистості. Ось саме така історія і є фабулою серіалу – підлітки починають спілкуватися в мережі з якимсь анонімом, який спочатку дає їм поради, допомагає, а потім поступово починає підштовхувати до вкрай негативних думок і вчинків…
А нічого, що ви зараз спойлерите?
Усе гаразд! Я можу й повинен спойлерити. (Сміється.)
Хеппі-енду, як я розумію, не буде?
Тут я спойлерити не буду – треба дивитися!
Серій загалом вісім. Та в інтерв’ю «Телекритиці» продюсер Євген Тунік сказав, що матеріалу вистачить і на 24. А ви що з цього приводу думаєте?
Уже відзнято всі серії, і я їх бачив. Вважаю, що для першого сезону восьми не просто достатньо – така кількість ідеальна. Безумовно, може статися, що проєкт матиме продовження. Але на нинішньому етапі ми чекаємо результатів: якщо рейтинги будуть високими, то, ймовірно, ухвалимо рішення про дозйомку. Однак уже зараз я бачу, що продукт вийшов дуже платформним…
Олексій Гладушевський, фотограф Олександра Йорк
Коли ви презентували сезон, то згадали про повноцінну серіальну лінійку – «Перші ластівки», «Новенька», «Подорожники», «Будиночок на щастя», «Медфак», ви не думали про створення стрімінгового сервісу?
Звичайно, я про це думаю… та й у кожній медіагрупі про це думають теж… Але розумієте, в чому річ – стрімінгові сервіси працюють не тільки на бібліотечному контенті, а й на special-контенті, який конкретно для них виробляється. І щоб створювати такий special-контент, потрібні або великі гроші, або надідеї. Але краще коли є і те, й інше. (Сміється.)
У такому разі, може, варто пошукати партнерів?
Я вважаю, що якісний стрімінговий сервіс можливий. Цілком реально створити велику бібліотеку з тих серіалів і проєктів, які вже існують, плюс запустити special-продукти, трансляція яких, із різних причин, неможлива на ТБ. Але за однієї умови – злиття в рамках такого проєкту хоча б трьох великих медіагруп. Якщо, наприклад, трапиться так, що там усі вимкнуть конкуренцію, увімкнуть здоровий глузд і об’єднаються, то платформі бути. Іншого виходу я не бачу, адже у нас немає «Газпрому», який може ввалювати бюджети в створення чогось такого.
Олексій Гладушевський, фотограф Олександра Йорк
Нещодавно у Facebook ви опублікували постер серіалу Politican і написали, що працюєте над власним сценарієм до фільму, зробивши ремарку «ідеї витають у повітрі». Заінтригували. Про що буде ваше кіно?
Пропрацювавши вже близько року на посаді генерального директора, я зрозумів, що менеджерська діяльність займає дуже багато мого часу. А мені завжди було важливо реалізовувати свій творчий потенціал – музика, короткий метр, фото. І ось в певний момент я усвідомив, що часу на творчу реалізацію у мене не залишається. Я впіймав себе на думці, що я так не хочу. Тому потрібно було почати щось робити, розумієте? Не просто вигадувати ідеї, а взяти й руками сценарій написати. Причому, позбувшись внутрішньої скутості, – просто вирішив відпустити себе і писати не так, як годиться/вигідно/правильно, а так, як я відчуваю.
Тобто без купюр?
Так. Знаєте, часто я отримую синопсиси і сценарії, яким не вистачає глибини. Я запитую: «Чому ви так написали? Тут же має бути набагато яскравіше!» На що мені відповідають: «Ми так написали, тому що тут – цензура, а тут – сцена, яка обтяжить бюджет, тому ми її викреслили, а ось це місце переробили, бо думали, що вам не сподобається…» Я вирішив так не робити. Відпустив себе, і почала вимальовуватися дуже цікава історія, в основі якої взаємини підлітка з його внутрішнім і зовнішнім світом. Він живе своїм життям у власному маленькому світі, але якщо його висмикнути звідти, він здатний відреагувати досить непередбачувано. І цей конфлікт я хочу показувати через метафори (не найпопулярніший прийом у сучасній кінематографії, але мені на це плювати). Я також хочу показати головного героя так, як не показують в українському кіно, – багато що ґрунтуватиметься на його сексуальних переживаннях, взаєминах із людьми, ставленні до релігії. Це якраз ті теми, яких українське кіно чомусь не торкається.
Олексій Гладушевський, фотограф Олександра Йорк
Так, наше кіно консервативно в певному сенсі…
Згоден! Коли я виклав пост-анонс у Facebook, то отримав неймовірний фідбек – багато людей з індустрії запропонували мені співпрацю і допомогу. І більшість із них я вважав закоренілими консерваторами, а тут раптом вони готові сприймати такий продукт!
Тоді я вирішив розповісти детальніше, з чим їм доведеться мати справу, якщо вони й справді готові мені допомогти. Я опублікував другий пост, де по пунктах пояснив, про що має бути фільм. І для мене стало цілковитою несподіванкою, що на другий пост відгукнулося вдвічі більше людей, ще більш несподіваних для мене, які пропонують підтримку. Коли я почав із деякими з них листуватися, то зрозумів, що не такі вже вони й консерватори – просто їм доводиться працювати з тим, що пропонує індустрія, а насправді всі вони чекають якогось поштовху, незвичайних ідей і підходів, які, з одного боку, лякають, а з іншого – неймовірно драйвлять.
Олексій Гладушевський, фотограф Олександра Йорк
Ок, а до чого тут Politican?
У мого сценарію з Politican лише одна сюжетна лінія перетнулася, тому я і провів паралель. (Сміється.) У моєму фільмі, як і в Politican, також буде зроблений акцент на взаєминах головного героя з його матір’ю, але в іншому моє кіно не про політику, не про амбіції, взагалі не про це. Фабула – взаємини підлітка з близьким оточенням, а конфлікт – його небажання виходити у зовнішній світ.
У головного героя є реальний прототип?
Ні. Це такий собі збірний образ – деякі риси я запозичив у сучасної молоді, щось узяв від героїв фільмів і книжок, які мені подобаються або подобалися колись. Мені здається, що в цьому герої багато хто зможе впізнати себе.
Це буде повнометражне кіно?
Поки що я думаю про повний метр, але сценарій ще не дописаний. Коли я завершу роботу над ним, то «право першої шлюбної ночі», звичайно, за StarLightMedia. Я презентуватиму його тут, і якщо компанія буде зацікавлена, то можна говорити й про чотири серії.
Я якраз хотіла запитати: чи є заділ на медіафраншизу?
Поки рано говорити про це, тому що сценарій передбачає завершену історію, та все ж перспектива для продовження теж є. Просто треба буде придумати, яким може бути продовження. Сценарій «щільний» і, в принципі, його можна розписати й на три-чотири серії. Мені дуже подобаються британські міні-серіали, де історія розповідається протягом трьох епізодів. Дуже вдалий приклад «Надзвичайно англійський скандал».
Олексій Гладушевський, фотограф Олександра Йорк
Кому довірите виробництво та режисуру?
Якщо й будемо знімати, то наступного літа, тому що всі локації у мене літні, тільки натура та жодних павільйонів. Тож є час подумати над цим питанням… А поки не знаю, кому б я довірив виробництво. Команду я хочу зібрати сам. Я однозначно продюсуватиму цей проєкт. Щодо режисури, буду міркувати. У мене самого немає досвіду зйомки. Знати, як це робити, і вміти це робити на практиці – дві великі різниці. Тому знімати можна або в дуеті, або вибрати такого режисера, який здатний добре відчути сценарій. А просто якогось ремісника я не візьму – мені це не цікаво.
А який бюджет передбачаєте?
Я ще бюджет не рахував. І мало не допустив помилки, яку роблять багато, я ледь не почав писати сценарій «технологічно». Знаєте, це коли під час розписування сцен ви розумієте, як можна буде їх зняти таким чином, щоб здешевити бюджет. Безумовно, такий підхід можливий, але він продуктивний, якщо йдеться про конвеєрний проєкт, такий як павільйонний серіал. Якщо ж мова про повний метр, писати сценарій технологічно не варто. Тому я пишу так, як відчуваю. А коли почну рахувати бюджет і побачу, що він мені не подобається (я ж розумію, які бюджети реальні, а які – ні, тим більше інвестувати величезні суми в провокаційну та дивну історію ніхто не стане), то буду йти на компроміси. Загалом, думати про гроші варто потім, щоб не зіпсувати сценарій вже на початковому етапі.
І ще кілька запитань про проєкти. 7 жовтня відбулася прем’єра оновленого «Ревізора», тому цікаво дізнатися, як ви оцінюєте роботу нової ведучої і чи здатен проєкт жити без Фреймут?
Новий сезон вийшов таким свіжим! Мабуть, Юля Панкова й привнесла цю свіжість, тому що вона настільки небайдужа, настільки їй це треба, її це так драйвить, що проєкт зажив іншим життям. Я сподіваюся, що глядач це оцінить, а якщо не оцінить – його право. Мені особисто дуже подобається. Я вважаю, що Панкова впоралася чудово. Я не бачу жодних причин не працювати з нею надалі, тому, якщо буде наступний сезон, то ревізором знову стане вона.
Складним був кастинг?
Так. Але Юля повністю виправдала наші очікування. Цікаво, що на предкастингу ми вибрали іншу кандидатку, а Юля була на другому місці. Але під час кастингу, який ми провели в реальних умовах, Панкова проявила себе дуже круто, затьмаривши суперницю. І в результаті ми взяли її.
Усі жартують, що «Новий канал» тримається на Притулі та Нікітюк. Чи зможе Юлія Панкова посилити і розбавити цей дует?
Пробувати її на роль ведучої інших проєктів немає сенсу, поки вона зайнята в проєкті «Ревізор». Якщо вона колись покине цей проєкт – так, можливо. Але я не хочу розмивати чіткий образ, адже по суті Юля не ведуча, а ревізор, а тут раптом вона вестиме ще якесь шоу типу «Хто проти блондинок?». Це виглядатиме дивно – так вона ревізор, чи блондинка, чи хто? Тож поки Притула з Нікітюк – головні зірки. Я цього не приховую. А як працюватиме Юля – час покаже.
Фото: Олександра Йорк
Підписуйтеся на «Телекритику» в Telegram і на Facebook!
