Про кіно авторське і глядацьке
Україна та український кінематограф упродовж довгого часу були заточені виключно на авторське кіно. Що це означає? Авторське кіно – це коли режисер є автором ідеї та, найчастіше, і автором сценарію, вся творча складова йде від режисера. У цьому й авторство. Якщо ми говоримо про глядацьке кіно, яке збирає людей в кінотеатрі, то маємо на увазі, що це більш легкі жанри. Комедія – наразі єдиний жанр у Україні, який може зібрати понад $100 тисяч у кінотеатрах. А якщо копнути глибше, то єдиний жанр, який може бути розписаний в кінотеатрах більш ніж на 200 екранів. До комедій я відношу й дитячі фільми, і мультфільми, тому що це розважальні жанри, які межують з комедією так чи інакше.
В ідеалі моя мрія – зняти фільм, де б автор наблизився до глядачів. Щоб це було високохудожнє кіно з широкою аудиторією, яка могла б отримати не тільки естетичне, а й просто задоволення, бурю емоцій. Тому ми завжди працюємо на зближення цих двох напрямків у кіно.
Про роль продюсера
Якщо йдеться про авторське кіно, то функція продюсера досить обмежена в тому, куди і як втручатися у створення авторських нарисів і продукту. А якщо говорити про комерційні роботи, то особисто я в деяких випадках виступав навіть співавтором сценарію, тому що в комерційному кіно, тим більше, якщо я сам його фінансую, я б хотів контролювати процес і результат від початку і до кінця. Тому так, досить часто я втручаюся, скажімо так, сприяю творчому процесу.
Авторське кіно тому й авторське, що робота продюсера лежить в іншій площині – знайти гроші, знайти аудиторію, знайти фестивалі, спробувати організувати творчу групу таким чином, щоб фільм було завершено в строк, відповідно до бюджету і за задуманим планом. Це завжди проблема, адже на таких фестивалях, як Каннський, завжди прем’єрні покази, і фільми, як гарячі пиріжки.
Про фестивальне кіно в Європі
Є європейська схема, а є наша схема, яка, правда, недалеко втекла від європейської. У Європі багато інституцій, які фінансують кіно, і до 90% авторських стрічок створено за рахунок різноманітних фондів, комісій тощо. Європейські продюсери працюю виключно в площині знаходження грошей, використання своєї репутації, фільмографії, бібліотеки. Це трохи скидається на корупцію, коли є закритий клуб, який легше отримує гроші, хтось їх отримує складніше, а хтось взагалі не отримує.
«Якщо ви хочете щось продавати, то продавати потрібно сценарії. Усе інше до лампочки»
Останнім часом фестивальні фільми практично ніколи не виходять з однією країною-виробником, це завжди кілька країн у копродукції. Це дає дистриб’ютору пену гарантію, що прокат відбудеться щонайменше в чотирьох-п’яти країнах. Кожна з цих країн по 100-200 тис. видає зі своїх фондів. Середня вартість європейського фільму – 1-3 млн євро. Усе, що дорожче, – це вже серйозні картини, які дотягують до 5 млн євро. Усе, що має потенціал касовий і потенціал продажу в Північну Америку, – це вже бюджети ближче до 10 млн.
Про клани
Вибір продюсером режисера і теми, як правило, націлено на один з умовно трьох кінофестивалів. Є три найголовніші кінофестивалі, і вони відрізняються один від одного за контентом. Журі та відбірники – це люди, які підтримують традицію цих фестивалів та добирають фільми відповідно до цих традицій. І, як правило, продюсер, який дуже круто стоїть на Каннському фестивалі, не надто може продати фільм на Венеціанський фестиваль або Берлінський. Це клановий розподіл. Тому продюсер цілиться в конкретний фестиваль і навіть закладає витрати на це в бюджет.
Як продати ідею
Ідея – це нічого, це повітря, в яке вірите ви самі. Якщо вам вдасться привернути до своєї віри і заразити своєю ідеєю, це, як правило, ваші колеги і друзі. Зацікавити людей, які можуть перетворити вашу ідею на щось – цього мало. У виробників і продюсерів такий потік ідей, що ви собі не уявляєте. І не кожна ідея може бути реалізована в принципі, навіть на рівні сценарної заявки. Тож, якщо ви хочете щось продавати, то продавати потрібно сценарії. Усе інше до лампочки.
Якщо говорити про серіали, то потрібно враховувати, що ви ніколи не створите «пілот», адекватний тій людині, якій ви його пропонуєте. Серіал – це завжди канал, канал – це серйозна організація, яка серйозно підходить до створення контенту. І першу серію серіалу вже знімає канал, виділяючи гроші продакшену. Наші канали ніколи «пілоти» не знімають, це в Голлівуді хіба що, це не про нас.
Ви знімете пілот за 2-3 тисячі доларів, ну, може, за п’ять. А найпростіший серіал для ТВ знімається за 20-25 тисяч доларів за епізод. Якщо у вас є 5 тис. доларів, то краще зніміть короткометражку, закінчений твір, який ви можете пустити в плавання, не продаючи його. З цієї короткометражки продюсер зрозуміє, хто ви, чи можна з вами працювати, ви взагалі з цієї планети чи з іншої. І короткометражка ваша буде жити незалежно від рішення або бажання продюсера. Витратьте гроші з розумом, спробуйте потрапити на пару-трійку фестивалів. Фестивалів безліч, пробуйте, світіться. І якщо ви хороший, то вас знайдуть, помітять. Але запам’ятайте, ніколи і нікому не пропонуйте співпрацю у Facebook. Не робіть цього за жодних обставин.
Як продати продукт на Amazon або Netflix
Це цілком реально. Але проблема така. Сьогодні я можу «Dzidzio Контрабас» або будь-який інший свій продукт на спір продати на один із цих сервісів. За місяць цей фільм буде на Netflix. Я навіть можу битися об заклад, що будь-який проект, який хоч якось можна дивитися, я продам за три місяці на Netflix. Але річ у тім, що гроші від цього продажу ви отримаєте років через 5, і отримаєте приблизно доларів вісім. Не тисяч. Вісім доларів.
Важливий нюанс. Як працюють закупівельники у всьому світі, і на платформах, і на мейджорах, і на телеканалах? Це завжди наймані менеджери, тобто не власники, а люди, які тимчасово ухвалюють рішення. І головна мета цих людей – не припуститися великої помилки. А для того, щоб її не припутитися, у них є один рецепт. Якщо ти в чомусь хоч трохи сумніваєшся, легше сказати «ні». Тому в лоб їм нічого продати не вдасться.
Про актуальне українське кіно
Що цікаво людям під час війни? Те, що зовсім не нагадує про війну. Це головний мій фокус зараз. Ми повинні стати добрішими, відволіктися, згадати, що ми живемо життя, незважаючи на те, що відбуваються перипетії, його потрібно жити. Це прості речі. Не можна зациклюватися. Якщо ви знімаєте кіно, то зніміть щось не депресивне. Я ось зараз у журі «Молодості», і в більшості фільмів тотальна депресія, в 80% головний герой помирає, ще в 90% помирає його батько, паралельно зрада зі смертельним результатом, там мороз, там лід, під лід хтось іде. Тотальна депресія. Знімайте щось світле, про кохання, про народження, або смішне щось.
У чому різниця між депресивним кіно і комедією? Покажу на прикладі. Як зняти арт-хаусне кіно, яке викличе сльози? Посадіть поруч зі мною дитини, розкажіть їй, що її батьки померли, а потім вдарте її. Зал ридатиме. А тепер зробіть так, щоб ця дитина сміялася і в залі сміялися. Перший варіант я зроблю хвилин за 20. А ось, як розсмішити публіку, я буду думати півроку, рік, і ніколи не буду впевнений в успіху. А з дитиною, що плаче, я впевнений в успіху.
Про квоти на українські фільми
Квотування прямої дії, тобто покарання за пряму дію не працює. Стимулюючі чинники, побудовані на обмеженні, не працюють. Кінотеатри, які передбачається карати за недотримання квот, ніякого стосунку до кінематографії не мають, це просто гастрономи з продажу квитків. Вони мають відношення до кіноіндустрії в цілому, але не до кінематографії. Які фільми продаються, такі вони й купуватимуть.
Кінотеатр потрібно стимулювати зовсім іншими методами. У Франції, наприклад, такі квоти супроводжувалися податковими пільгами. Треба підходити до таких речей цивілізовано і ринково.
Про майбутнє
Головна порада така. Друзі, думайте про український кінематограф. Ніяка Європа нам не допоможе. Потрібно з ними комунікувати, вчитися, переймати якісь методи, так. Але тільки власний якісний продукт відкриває шлях до успіху. Тільки якісний контент відчиняє двері.