Тарас Ткаченко про «Чорного ворона»: «Кожному чоловікові цікаво знімати баталії»

«Чорному воронові» бути. Наприкінці жовтня «ТЕТ Продакшн» на замовлення телеканалу «1+1» все-таки розпочав зйомки повнометражної стрічки «Чорний ворон» за мотивами однойменного роману Василя Шкляра. Режисер стрічки Тарас Ткаченко відразу ж запевнив журналістів, що фільм буде відрізнятися від книги, але «ми постараємося зберегти ідеологічні погляди автора».

Як сьогодні відтворюються події початку ХХ століття, коли очікувати прем’єру і чому зйомки фільму так затягнулися – про це Тарас Ткаченко розповів в ексклюзивному інтерв’ю «Телекритиці».

Історія народження, смерті та переродження «Чорного ворона»

Усе почалося з того, що в 2011 році ми якось зустрілися з Василем Шкляром і у нас відбулася розмова, що було б непогано екранізувати роман «Чорний ворон». За початковим задумом, режисером стрічки повинен був виступити польський режисер Єжи Гофман («Варшавська битва. 1920», «Вогнем і мечем»), а я мав бути другим. Але ця розмова так і не була втілена в реальність, ідея екранувати роман зникла на кілька років, а я пішов працювати над своїми проектами.

Потім я дізнався, що проект передали Олегу (Олег Туранський, «Сувенір із Одеси». – Ред). А потім вже сталося так, що мені зателефонували і запросили на зустріч до Олександра Ткаченка. Я прийшов, і мені сказали: «Тарас, почитай, будь ласка, сценарій». Я почитав. Відразу після цього мене запитали: «Візьмешся?». Я трохи здивувався. Подзвонив Олегу, ми поговорили, мирно розійшлися, і я став до проекту.

Коли я отримав проект, від команди Туранського нам залишилися тільки деякі відеопроби, сценарій, певний каст і жодного відзнятого епізоду. Тут уже, самі розумієте, три роки проекту, багато хто вже на той час працював у інших місцях, над іншими стрічками. І, так склалося, що якраз у цей період, коли я шукав людей, звільнилися люди, з якими я працював на зйомках раніше, і тут, як то кажуть, я вирішив піти в бій з тими, кого я знаю. (Сміється.) Наприклад, над цим проектом працює мій хороший знайомий художник-постановник Ігор Філіппов, з яким ми створювали «Гніздо горлиці».

Після зміни команди я взявся змінювати сценарій, адже бачив його по-іншому. Загальна картина, структура – ці моменти потребували допрацювання.

Але основна складність у роботі над цим проектом полягала й полягає у часі. А, як ви бачите, ми з натурою (показує на поле рукою) заходимо практично в зиму – тому довелося додатково допрацьовувати сценарій.

Про спільну роботу з Василем Шклярем

Я показую Василю Миколайовичу текст перед тим, як почати знімати. Він, своєю чергою, править діалоги, ми з ним багато в чому консультуємося. У нього, чесно кажучи, є своє бачення фіналу картини, який ми зараз намагаємося обговорити.

Ось, наприклад, позавчора він надіслав дуже важливу для нього сцену, яку я зараз перечитую. В цілому, нам вдалося, можна сказати, дійти консенсусу – Василь ухвалив ту структуру сценарію, яку ми запропонували, і зараз працює з нею. Якщо ви читали роман, то пам’ятаєте, що сюжет картини побудований на спогадах головного героя – такій собі мозаїці новел. З точки зору режисури це екранізувати досить складно. Але, сподіваюся, нам усе вдасться і головне – у нас є підтримка Василя Шкляра. А чи буде чотирисерійна версія фільму – залежить від рішення телеканалу «1+1».

Про Держкіно

Оскільки проект частково фінансується Держкіно, у них були свої зауваження щодо всіх кадрових змін, які сталися з проектом за цей рік. Але перед ними, як і перед нами, стояв один вибір – або проект закрити, і тоді фільм ніколи, швидше за все, не з’явиться на екранах, або дати йому шанс. І ми всі зійшлися на тому, що стільки виконаної роботи й років не можуть просто так канути в Лету.

Про бюджет історичної стрічки

Спочатку було заявлено, що Держкіно покриває бюджет стрічки практично наполовину – йшлося про 11 мільйонів гривень, але в процесі роботи частка грошей від Держкіно значно скоротилася. Тому зараз переважна частина бюджету стрічки – гроші телеканалу «1+1».

Про патріотичне українське кіно

Я абсолютно підтримую вектор Держкіно на патріотичне кіно. Якби не підтримував, знімав би я «Чорного ворона?». Ймовірно, ні. Про що взагалі «Чорний ворон»? Ця історія про сильного героя, який потрапляє в круговерть повстанського руху і бореться за право на свободу для своєї родини і близьких. Він переживає внутрішню війну, яка приведе його механізм у дію, тільки-но він зрозуміє, що не може більше терпіти, приймати і розуміти обставини, які відбувалися в той час у країні.

І така історія є історією багатьох наших хлопців, які сьогодні перебувають у АТО на сході України. Звичайно, події в картині та події сьогодні абсолютно різні, але в них є щось спільне. Я впевнений, що глядач зможе розгледіти ті паралелі, звичайно, непрямі, які ми закладаємо в наш фільм. І, сподіваюся, багато хто зможе впізнати себе в героях «Чорного ворона».

Наш фільм насичений батальними сценами й актори самостійно виконують більшу частину каскадерських трюків: їздять на конях, б’ються на шаблях. Це великий прогрес, що в нашій країні почали настільки серйозно підходити до зйомок повнометражних фільмів. Також ми активно залучаємо історичних реконструкторів, піротехніків, а за костюми всього акторського складу відповідає відома українська дизайнерка Марічка Квітка.

Про подальші плани

Я поки точно не працюю над іншими проектами і намагаюся навіть не думати про них. Дайте мені завершити нарешті цей фільм. (Сміється.) Зараз головне моє завдання як режисера – зробити так, щоб жоден глядач не пішов завчасно з кінотеатру і додивився цей фільм до останнього епізоду. Як тільки так станеться, потім вже поговоримо з вами про мої подальші плани.