Участь у громадських слуханнях «Фізична безпека журналістів і свобода слова в Україні» взяли журналісти центральних та регіональних ЗМІ, представники міжнародних організацій Freedom House, Моніторингової місії ООН з прав людини, правозахисної організації Human Rights Watch і кілька народних депутатів. Очікувалися і представники правоохоронних органів, але прийшов тільки один працівник Генеральної прокуратури. Поліцейські чиновники вже не вперше ігнорують такі заходи, побоюючись незручних запитань і обґрунтованих претензій. Саме тому одна з вимог українських журналістів – слухання на парламентському рівні.
«Ідеально для українських журналістів було б, щоб ми зустрічалися не на громадських слуханнях, а на парламентських. Але, на жаль, вже другий рік поспіль керівництво Верховної ради України відмовляється ставити на голосування пропозицію НСЖУ про проведення парламентських слухань», – нарікає голова НСЖУ Сергій Томіленко.
Исчезновение в Стамбуле: что произошло с Джамалем Хашогги
А проблеми з насильством щодо журналістів нікуди не зникають. За даними щомісячного моніторингу «Індекс фізичної безпеки журналістів України», який проводить НСЖУ в партнерстві з іншими організаціями, за дев’ять місяців 2018 року зафіксовано 64 інциденти застосування сили до журналістів. З початку 2017 року – 143 інциденти. З кожного з цих випадків надсилалися офіційні запити до Міністерства внутрішніх справ, Генеральної прокуратури України та Служби безпеки України. Однак на сьогодні до суду дійшло лише 14 справ, тобто трохи менше 10%.
«Є серйозні зауваження щодо якості проведення досудових розслідувань, на сьогодні не можемо назвати жодного прізвища журналіста, чиї кривдники були б покарані», – констатує Сергій Томіленко.
Засновник програми «Надзвичайні новини» на каналі ICTV Костянтин Стогній зазначив, що навіть в гарячих точках рівень небезпеки для журналістів буває нижчим, ніж у мирному передвиборному Києві.
«Наші журналісти часто бувають у відрядженнях у гарячих точках і небезпечних регіонах – Сомалі, Ірак тощо. Однак навіть у цих країнах загроза для журналіста значно нижча, ніж у рідній Україні. Вражає, що сила застосовується навіть до жінок-журналісток. Йдеться про напад на будинок журналістки Вікторії Сеник, тоді зловмисників налякали сусіди журналістки, зате поліція на виклик «поспішала» аж 40 хвилин. Другий випадок стався з журналісткою Юлією Гунько під час нічного рейду. Інцидент стався фактично на очах у поліцейських, однак знімальну групу ніхто не захистив. Коли таке ставлення виявляється до журналістів, публічних осіб, то що вже казати про звичайних людей», – розповів Стогній.
Костянтин Стогній був, як завжди, максимально конкретний
Фото: НСЖУ
Президент Академії української преси Валерій Іванов висловив думку, що в Україні для журналістів зараз вищі ризики, ніж були раніше, за будь-якої попередньої влади. І той кредит довіри, який був у держави після Майдану, почав різко падати.
«Зате в Європі ситуація кардинально протилежна – будь-яке обмеження журналіста привертає суспільну увагу, адже, коли щось трапляється з журналістом – це тривожний знак, який розцінюється як посягання на демократію», – зазначив він.
З другого боку, не тільки влада поводиться неправильно щодо преси, а й у самому журналістському співтоваристві існує розкол. І тому ніякої солідарності бути не може.
«Нібито одні медіа – «правильні», оскільки патріотично налаштовані, а інші – «погані», тому що підтримують ворожу сторону. Але патріотизм – це не професія. Обов’язок журналіста – інформувати суспільство, а не йти на безглузді провокації. А в боротьбі з безкарністю значну роль відіграє солідарність колег, підтримка журналістів, які опинилися в біді, зазнали фізичного впливу», – зазначив Валерій Іванов.
«У боротьбі з безкарністю значну роль відіграє солідарність колег, підтримка журналістів, які опинилися в біді, зазнали фізичного впливу»
Виступив на слуханнях і ведучий каналу «1+1» Олександр Дубінський, який заявив, що на адресу журналістів програм «Гроші» і «Секретні матеріали» неодноразово надходили погрози, пов’язані з розслідуванням корупційних схем.
«На сьогодні є всі підстави казати, що, якщо не сам президент, то його оточення є головним ворогом свободи слова та свободи преси в Україні. Я впевнений, що в найближчому майбутньому, чим ближче передвиборна кампанія і чим спекотнішою вона буде, тим жорстокішу ми бачитимемо реакцію людей, які представляють владу, на матеріали-розслідування в пресі. Ключова причина – масштаби корупції, зловживань і розкрадань бюджетних коштів перевищили всі допустимі рамки. А боротися за збереження награбованого люди готові до крові. І боротьба за те, що вже потягли, заскиртовано і відтупиковано в офшорах, така, що зберегти вкрадене можна, тільки зберігши саму владу», – вважає Дубінський.
Олександр Дубинський говорив різко, але правдиво
Фото: НСЖУ
За підсумками слухань була ухвалена «Декларація про захист свободи слова» з семи пунктів. Учасники слухань зажадали від усіх кандидатів у президенти України її підтримати. Пункти прості та зрозумілі:
«Перше. Шанувати свободу слова і самовираження.
Друге. Не чинити жодних дій, що незаконно обмежують ці свободи. Публічно засуджувати такі спроби.
Третє. Не перешкоджати журналістській роботі, не чинити тиск на журналістів і ЗМІ.
Четверте. Не використовувати силові органи та регуляторів для переслідування журналістів. МВС, ГПУ, СБУ, НАБУ, НАЗК, ГШР, ДФС, Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення та інші державні структури не повинні бути інструментами тиску на редакційну політику медіа і роботу журналістів. Переслідування журналістів за їхні матеріали неприпустиме.
П’яте. Щорічно проводити публічні звіти правоохоронних органів про результати розслідувань злочинів проти журналістів і боротьбу з безкарністю.
Шосте. З повагою ставитися до роботи журналістів; не ділити їх на «своїх» і «поганих», що не чіпляти ярлики і не заохочувати ворожнечу.
Сьоме. Поважати чинні закони у сфері свободи слова, а законодавчі новації повинні бути узгоджені з журналістською спільнотою і ЗМІ під час проведення широких консультацій».
«Ключова наша вимога – публічний регулярний звіт керівників правоохоронних органів, щоб влада розповідала, як вона використовує свій мандат для захисту журналістів», – зазначає Сергій Томіленко.
На сайті НСЖУ можна ознайомитися і з резолюцією, ухваленою учасниками слухань. Як на це відреагує влада, і чи буде взагалі хоч якась реакція – запитання. Кількість іноземних експертів і шанованих українських журналістів на таких заходах зростає, тож ігнорувати їх довго не вдасться. Та й вибори скоро.
