У середу, 18 вересня, до зали London київського готелю Hyatt Regency прийшли журналісти, менеджери, продюсери та інші персони, яким цікава тема медіа, щоб послухати про глобалізацію індустрії з вуст Олександра Роднянського. «Телекритика» виділила основні тези з його спічу.
Еволюція споживання контенту
У 2013 році, коли Роднянський побував на KMW востаннє, обговорювалося питання трансляції локального контенту на потокових платформах, однак тоді погляди на це були песимістичними й однією з причин такого настрою була адаптація контенту під міжнародну аудиторію. У 2019 ситуація змінилася і тепер світовий тренд – локальні історії, розказані локальною мовою.
Пов’язано це передусім із переходом від великих кінотеатральних екранів до малих домашніх і, звісно, до смартфонів. Якщо раніше найзручнішим і найдешевим видом розваги був похід до кінотеатру (замість дорогого ресторану), то сьогодні кінотеатри перетворилися на велике й дороге задоволення – IMAX, 3D, 4D, куди пересічний глядач вибирається не кожного дня.
Зміна формату перегляду безпосередньо вплинула на саму суть контенту. Люди переситилися передбачуваними «Джеймсами Бондами» і «Бетменами». На екрані стали з’являтися більш вагомі характери, на кшталт доктора Хауса та ін. Мовник HBO народжує тенденцію показу на преміальному телебаченні серіалів, наповнених нестандартними історіями і такими ж персонажами. Люди знову переходять від атракціонів до серйозного кіно, поділеного на серії.
Смаки аудиторії
У 2007 році Netflix – маленька компанія з продажу та прокату фільмів на DVD – розширює свій бізнес за рахунок впровадження сервісу потокового мовлення. CCO компанії Тед Сарандос, який із дитинства працював у відеосалонах, завжди цікавився смаками аудиторії і першим зрозумів, що глядачі діляться за індивідуальними смаками. Він почав розподіляти аудиторію за смаковими кластерам (наразі Netflix має тисячі таких кластерів). Стрімінгові сервіси стали орієнтуватися на нішевий контент.
Netflix, як і інші потокові платформи, зчитує ваші уподобання за переходами. Він враховує такі фактори: що ви подивилися до кінця, куди клікнули. На основі цього він робить висновок, щоб скласти портрет ваших інтересів і смаків.
Олександр Роднянський навів яскравий приклад «Карткового будиночка» Девіда Фінчера. Кевін Спейсі, який був не в фаворі на великому екрані, мав заслужену популярність у глядачів малого екрану, за чим пильно стежив Тед Сарандос. Такий підхід запустив механізм конкуренції великих каналів і платформ.
Локальний контент
Восени запускаються дві великі потокові платформи – Apple і Disney. До них на цьому ринку успішно жили Neflix, Hulu і Amazon. Усвідомлюючи зростання конкуренції і тісноту поруч із великими компаніями, стрімінги намагаються шукати унікальні історії і знаходять їх у локальних виробників.
Цим платформам цікаві місцеві, особистісні сюжети. Майбутнє за локальним продуктом, із конкретним героєм конкретної національності з конкретним конфліктом. Наприклад, нещодавно Netflix і Amazon намагалися відкрити для себе індійський ринок. Amazon не наважився, а Netflix знайшов лазівку в законодавстві країни, в якому не було цензури для інтернету. Вони запустили серіал «Священні гри», де була показана корупція у владі, герої їли стейк (корова – священна тварина в Індії. – Ред.) і використовували ненормативну лексику. Проект став хітом серед індійської аудиторії, розповідаючи про звичайне життя без прикрас. При цьому серіал був створений місцевими професіоналами.
Серіал «Фауда» став світовим хітом, хоча був знятий івритом та арабською мовою. Зараз ніхто не дублює і не адаптує продукт під певну аудиторію. Серіал «Пітьма» повністю розмовляє німецькою та має аудиторію поза Німеччиною в шість разів більшу. Усе це проекти Netflix, які є прикладом успіху локального контенту.
У світі стає усе більше платформ, які потребують якісного продукту. Українські продюсери мають усі шанси потрапити на них, але для цього не потрібно вигадувати нічого зайвого, розрахованого на міжнародного глядача. Необхідно мати чітку ідею і сформувати повний пакет проекту: від опису серіалу в цілому до сценарію пілотного епізоду. У ньому повинні бути актори та режисери, які переконають продакшени робити і просувати цю ідею.
Фото: Getty Images
