Минулого тижня до Києва приїжджали найважливіші персони модного онлайну. Разом із українськими колегами вони поговорили про те, що актуально в медіа, як робити якісний контент і чому стрітстайл-тенденції усе виразніше проявляються в масовій культурі та ЗМІ.
Якщо чесно, модна київська тусовка дуже чекала на приїзд Джефа Карвалло – засновника і керуючого партнера мегамодного лайфстайл-ресурсу Highnobiety. Цей проект стартував 14 років тому, коли ще не було соцмереж. Тоді це був блог про кросівки та чоловічий стиль. Сьогодні це повноцінне медіа з 8 мільйонами відвідувань на місяць.
Ще одним унікальним гостем конференції став пранкстер, британський журналіст Уба Батлер, чиє відео про вигаданий ресторан, що очолив рейтинг TripAdvisor, стало топовим на ресурсі Vice. Крім приїзду крутих гостей, важливим моментом стала дискусія і відкрите обговорення між українськими та іноземними журналістами, фешн-дизайнерами та іншими представниками модної індустрії. У цю мить всі ми відчули, що Київ має стати ще однією креативної столицею Європи, тому що ми можемо, хочемо та робимо.
Куратор Катя Тейлор і головний дизайнер бренду Vans Раян Поссебон стильно проводять час. Дискусія у сонцезахисних окулярах – тренд минулої конференції.
Поділитися своїми думками про DTF Conference ми попросили експерта і PR LITKOVSKAYA Лесю Донець і одного з організаторів, головного редактора медіа do not Take Fake Володимира Волощука.
Фешн-експерт Леся Донець:
Мій перший досвід DTF Conference виявився приємним у всіх сенсах. Програма була насиченою, проґавити хоч щось було постійно шкода, якщо щось пересувалося за часом (наприклад, спікер не встиг прилетіти через затримку літака, і його виступ перенесли на три години) – про це відразу повідомляли у власному телеграм-каналі конференції. Тож враження від організації залишилося чудове.
Зі спікерів найбільше надихнув співзасновник Highsnobiety Джеф Карвало. Джеф підійшов до лекції не з точки зору власного досвіду, не ділився історіями або байками про свій кар’єрний шлях важливої медійної шишки. Хоча це я б теж не відмовилася послухати – хто зна, як життя повернеться.
Він ділився аналітикою ринку сучасного люкса і люкса майбутнього і підкріплював усе фактами зі свого нещодавнього рісерчу.
З українців я, на жаль, пропустила Ваню Дорна – згодом мені говорили, що лекція була суперцікавою. На щастя, застала я power couple української моди – Ксюшу й Антона Шнайдерів. Розмова була про просування бренду в медійному просторі як в Україні, так і за її межами, про виробництво, екологію. Однак найбільше зачепили роздуми на тему того, що бренд – це маленький всесвіт. І будь-який продукт, який бренд випускає, – це не самоціль, це лише мерч цього всесвіту. Думка дуже крута.
У рамках конференції відбулася виставка легендарного стрітстайл-фотографа Атіби Джефферсона. Він знімав Tyler, The Creator, Майкла Джордана, Фаррелла Вільямса, кампейни для Adidas, Nike, Converse.
Чи було відчуття, що наші спікери якось програють на тлі іноземних гостей? Ні. У якусь мить Ігор Гудз, засновник марки GUD, у розмові з Атібою Джефферсоном сказав, що там, де іноземцю, як правило, дано багато інструментів і простих рішень, українському дизайнеру/підприємцю/кому-завгодно треба гризти землю. Зауважу, це правда.
І цей досвід – постійного пошуку варіантів, щоб уникнути нескінченної смуги перешкод, – дуже читається у всьому, що озвучував будь-який з українських спікерів, навіть найнебагатослівніший.
Володимир Волощук, головний редактор don’t Take Fake (DTF):
Хто зі спікерів конференції найбільше сподобався? Нам сподобалися всі. І не було когось, в кому ми б розчарувалися. Як організатори ми добирали для конференції спікерів, у яких були впевнені та знали, що вони виступлять і повідомлять справді важливу та цінну інформацію для нашої аудиторії. У кожного, хто виступив за ці два дні на конференції, є проекти, якими вони живуть, а ще є цінний досвід, яким ми просили їх поділитися. І не важливо – це спікери з США, Європи чи України. Це люди, які знаються на своїй справі.
Як я вже казав вище, цінність українських спікерів – у їхньому досвіді. Кожному з них було що сказати, і кожному з них було чим поділитися. Ми бачили, що іноземні спікери слухали низку виступів локальних спікерів. І бачили, як вони потім знайомилися один із одним. Важливо розуміти, що ті, кого ми запросили до Києва, були не те що вперше в Україні, деякі з них були вперше у Східній Європі. Їм дійсно було цікаво побачити, що відбувається тут.
До того ж у нас були змішані панелі, у яких брали участь і українські, й іноземні спікери. Це було теж зроблено спеціально – ми хотіли показати, що, незалежно від країни, в якій живуть, люди роблять схожі проекти. І хотіли, щоб вони обговорили їх разом на сцені перед аудиторією. Нам було важливо сконнектити всіх разом, спікерів, незалежно від країни, і відвідувачів конференції.
Щодо того, наскільки ми ментально в європейському контексті. По-перше, говорімо про глобальний контекст. По-друге, всі локальні спікери вже не перший рік працюють на світовому ринку і позиціонують себе як глобальні проекти. У них є досвід, є контакти і є розуміння процесів. Вони апріорі мислять глобально. І ми сподіваємося, що це надихнуло та зарядила тих, хто тільки починає свою справу.
Яких медіапроектів не вистачає Україні? Тут важливий один момент. Поки ми робили конференцію, помітили цікавий і водночас сумний факт: низка українських медіа, у яких тематика максимально збігається з тематикою конференції, практично не виявили до неї ніякого інтересу. Не було жодних спроб отримати ексклюзив зі спікерами або інший ексклюзивний контент. І це в цілому показово для нашого ринку і того, як працюють українські медіа.
Щодо ідей і проектів. Є кілька тез, які пролуали на конференції і про які нечасто говорять в Україні або про які говорять, але не втілюють у життя:
– сучасне медіа – це не тільки сайт, тільки сайту мало, щоб бути успішним і прибутковим проектом;
– тільки продажем реклами заробляти складно, потрібно завжди шукати додаткові способи монетизації, а це й офлайн-івенти, і e-commerce, і дослідження ринку, і експертиза, яку може продавати медіа;
– медіа повинні спрощувати життя читача і допомагати йому вирішити його проблеми, для цього потрібно будувати медіа як сервіс;
– виданням потрібно будувати та розвивати свої ком’юніті/спільноти;
– купуючи ті чи ті бренди, люди хочуть показати, що належать до певного ком’юніті, для людей важлива причетність. Цьому і концепту The New Luxury був присвячений виступ Джеффа Карвалло з Highsnobiety;
– також слід пам’ятати про «масову нішевість».
Найяскравіше враження. Нам вдалося створити платформу для знайомства, обміну думками, ідеями, контактами. Наші спікери були в зоні доступу для всіх бажаючий. Кожен міг до них підійти, розповісти про себе та свій бренд, проект або просто познайомитися і поставити запитання. Та й самі спікери були раді спілкуванню, тому що вони теж приїхали сюди не тільки ділитися своїм досвідом, а й почути і побачити, що і як тут. Вони нам розповідали, що до них у Instagram ще надходило багато запитань від відвідувачів конференції, і обіцяли всім відповісти.
І ще ми раді, що Раян Поссебон із Vans і Атіба Джефферсон побачили київські стрітвеар-магазини і концепт-сторі, поспілкувалися з їхніми власниками, прогулялися Рейтарською і в цілому відкрили для себе Київ. І ми знаємо, наскільки був важливий візит цих людей для власників і команд магазинів. І знаємо, що спікери залишилися задоволені – подивіться їхні інстаграми. А ще, один зі спікерів, їдучи з Києва, надіслав своїм близьким у США листівку зі словами: «Ця країна прекрасніша, ніж я собі уявляв».
Рівень дискусії і медійний вплив учасників надихнув редакцію «Телекритики» і ми сподіваємося, що організатори DTF Conference продовжать розвивати цей напрямок, тому що глянцевий сегмент ЗМІ дещо застряг у 2000-х. І хтось має внести свіжий струмінь і почати рухатися в глобальному контексті.
Фото і відео: Ханнан Рашо
