Юлія Ауг: «Я мрію, щоб у кожного з’явився імунітет до політичних репресій»

Сьогодні Юлія бере участь у зйомках одного з наймасштабніших за останні роки телевізійного проекту – українському серіалі «Кріпачка», який знімає телеканал СТБ спільно з FILM.ua. Її героїня – хрещена мама кріпосної Катерини Ганна Львівна.

«Телекритиці» вдалося ненадовго відірвати Юлію Ауг від зйомок і розпитати про громадську діяльність, політичні погляди і плани на майбутнє.

Про роботу російських акторів в Україні

Я, чесно, не відчуваю жодних змін у роботі російських акторів в Україні до початку і зараз, під час військового конфлікту на Сході України. Єдине, на що я звернула увагу, коли я працювала в Україні в 2011-2012 рр., Акторів із Росії в українських проектах було значно більше, ніж зараз.

Особисто я почуваюся представником країни-агресора, але при цьому ставлення до мене членів знімальної групи серіалу «Кріпачка», в якому я зараз знімаюся, залишилося таким же теплим. За це я їм дуже вдячна.

Про Сенцова

Здається, ми, діячі кіно, робимо все можливе, щоб звільнити Олега (Сенцова. – Ред.). Хтось роздає листівки, хтось виступає від офіційних кіноспілок на закритті «Кінотавра», хтось записує ролики, хтось здійснює просвітницьку діяльність. І це важливо, тому що до арешту Олега Сенцова в Росії про нього мало хто знав взагалі. Сьогодні вже й Олександр Сокуров, і Олексій Учитель написали чергового листа з проханням про помилування.

«Я зрозуміла, якщо не займу активної політичної позиції щодо звільнення Олега Сенцова, я просто буду співучасницею його арешту»

Розумієте, це свідчить про те, що активність членів кіно і театрального співтовариства йде по наростаючій. Але це, на жаль, не приводить поки до жодних результатів. По правді, мені здається, що поставити крапку в переслідуваннях діячів культури можна тільки шляхом переговорів на найвищому державному рівні. І я впевнена, що життя Олега Сенцова передусім залежить від Петра Порошенка.

Про несподівані професії

Політична обстановка в наших країнах в останні роки пробудила в мені бажання освоїти нові професії. Я ніколи не думала, що візьмуся за судові репортажі як журналіст. Наприклад, на перші судові засідання у справі Кирила Серебренникова я просто приходила і спостерігала, як це все відбувається.

Мені важливо було бути свідком – так я поступово почала вести репортажі. Те ж саме зі мною сталося в розпал скандалу навколо Олега Сенцова. Я просто зрозуміла, якщо не займу активну політичну позицію, я просто буду співучасницею його арешту.

Про громадську активність

Мій блог – це як гігієна. Сьогодні писати пост – для мене вже норма, така ж, як прокинутися вранці і почистити зуби. Я переконана, що у людей не повинен виробитися імунітет до політичних репресій. Тому я вважаю, що ми повинні активно говорити свою позицію іншим людям, які більше готові звикнути до такого режиму.

Про участь у серіалі «Кріпачка»

Мені запропонували взяти участь у серіалі «Кріпачка» рік тому. І я дуже зраділа. Ви знаєте, я дуже люблю історичні проекти. У серіалі «Кріпачка» мені дуже сподобався сценарій і команда, яка працює на те, щоб продукт вийшов якісний.

Ну і до всього, я дуже люблю Київ, і це для мене був шанс знову повернутися в Україну і бути тут.

Про героїні Анну Львівну в серіалі «Кріпачка»

Мені здається, це така дуже впізнавана історія жінки, яка все життя хотіла любові, була гідна її, але ніколи цієї любові не мала. І зараз, коли життя добігає кінця, по-справжньому близька їй людина, від якої вона відчуває тепло, – це її хрещениця Катерина, перед якою вона безмірно завинила.

Мені здається, тут конкретний персонаж не потрібен, Анна Львівна – образ архетипічний. Більше половини жінок всієї земної кулі, незважаючи на етнос і національності, приблизно так і проживають своє життя – у почутті провини перед кимось і в безтілесних зусиллях любові. Тому я не надихаюся від якогось конкретного персонажа, хоча можна було б показати на ту ж принцесу Діану і сказати: «О, ось в принципі і є той прототип!» А можна – і на Валентину Олексіївну з сусідньої вулиці, і приблизно те ж саме все буде.

Про царські манери

Для мене такі ролі зовсім не нові. Тут мені навіть трішки пощастило. У мене була бабуся, яка виховувалася в інституті шляхетних дівчат. Вона була 1896 року народження, вчила мене робити кніксен, вчила таких речей, які зараз мені дуже допомагають як актрисі.

Наприклад, що потрібно їсти безшумно: коли ти кладеш прибор на тарілку, не повинно бути й звуку, коли ти ставиш чашку на блюдце, не повинно бути звуку, коли перемішуєш цукор, у жодному разі не повинно бути звуків. (Сміється.)

Про улюблене століття у кіно

21 століття мені подобається більше. Хочемо ми цього чи ні, але 19 століття – це колосальна залежність жінки, незалежно від її соціального стану. І всі ці вбрання і зачіски, які зовні дуже красиво виглядають, – лише атрибут товару.

Жінка – це товар і символ 19 століття. Чим краще виглядатиме товар, тим успішніше буде його соціальна кар’єра. 

Про роль мрії

Ви знаєте, у мене є одна мрія – я хочу знятися у фільмі про глухе Середньовіччя. Таких пропозицій до мене ще не надходило, а я дуже цього хочу!

Про улюблений серіал

Звісно ж, «Гра престолів» (сміється) і «Клан Сопрано».

Про акторську кар’єру дочки – Поліни Ауг

Найголовніше, що ми з моєю донькою постійно радимося. То вона у мене запитає, як краще було б їй зіграти в тому чи тому епізоді, то я в неї запитаю. Мені здається, що у неї чудовий погляд на речі. Тож у плані акторства ми співпрацюємо постійно, це не означає, що я в міру свого досвіду завжди зверху. (Сміється.)

Звичайно, я зауваження їй роблю. Іноді вирішую, що краще промовчати, поки Поліна сама не запитає. Але найчастіше вона запитує, вона знає, що я не стану тиснути, а можу сказати точні і корисні речі їй як акторові. 

В цілому, я вважаю, що Поліна хороша актриса. І я б дуже хотіла, щоб їй зустрівся по-справжньому тямущий режисер, який допоможе їй розкритися.

Про плани на майбутнє

Ідей безліч! Передусім вони пов’язані з постановкою спектаклів, які я буду робити незабаром у Росії. Я дуже хочу зробити спектакль «Мефісто» в Естонії, ще я буду робити документальний спектакль про свою бабусю. Потім, я дуже сподіваюся, що у мене відбудеться ще один кінопроект із Льошею Федорченком. З ним би мені точно хотілося попрацювати ще і ще. Думаю, все ще попереду.