Підсумки «Санденса-2018»: комедії без гальм і дух протесту

Журі та організатори фестивалю в останні роки заробили собі репутацію справжніх жерців у сфері кінотрендів. Тому підсумки «Санденс-2018» цілком можуть виявитися прогнозом на весь 2018 рік для індустрії в цілому. Ми вирішили розібрати їх, приділивши увагу не лише головним фаворитам фестивалю, а і його соціальній місії.

Божевільні комедії

Для багатьох фестивальне кіно асоціюється з важкими чотиригодинними драмами майже без діалогів і зміни планів. Якщо такий опис почасти й збігається з програмою європейських фестивалів, то «Санденс» він жодним чином не стосується. «Людина-швейцарський ніж», який дебютував на ньому в 2016 році, встановив незалежному кіно курс на абсурд – недурний, однак більш-менш прийнятний. У 2018-му естафету перехоплює комедія з елементами фантастики «Вибач за турботу» Бутса Райлі, в якій героїня розкриває дикий секрет компанії, що займається телевізійним маркетингом. Фільм вже охрестили найбожевільнішим і найсмішнішим у програмі цього року (реакцію західних критиків можна звести до колективного «якого біса?!», сказаного із захопленням). А про те, що похмурі комедії залишаються одним з головних десертів «Санденса», свідчать також захваленні критиками «Не хвилюйся, далеко він пішки не втече» з Хоакіном Феніксом і Damsel з Робертом Паттісоном.

Маргінальна молодь

«Вибач, що потурбував», проте, продовжує ще один тренд минулих «Санденсів»: як і «Пастка», він є сатирою на расову тему. Схоже, в наступні роки на нас чекає ще чимало варіацій сюжетів «Сутінкової зони» – тільки знятих режисерами з альтернативним культурним бекграундом. Серйозні фільми про те, як білі чоловіки розкривають змови інших білих чоловіків, теж залишаються в минулому, хоча Роберт Редфорд, який уособлював їх («Три дні Кондора», «Вся президентська рать»), цьому навіть радий: адже саме він у 1981 році створив Інститут «Санденс» і однойменний фестиваль.

Іншим режисерським успіхом молодіжно-маргінальної сатири, безумовно, став фільм Blinspotting Карлоса Лопеса Естради: це насичена до гіперактивності комедія, яка не боїться болючих тем (наприклад, поліцейської жорстокості) та експериментів (у фільмі герой навіть сни бачить під реперські «читки» ). Музичне минуле також стане в пригоді майбутнім зіркам «Санденса»: режисер фільму «Вибач, що потурбував» – учасник супергрупи Street Sweeper Social Club, а автор Blindspotting, 29-річний Карлос Лопес Естрада, раніше знімав яскраві кліпи для Goo Goo Dolls і Thundercat’а.

Нова щирість і стара добра жесть

Однак до складних тем можна підходити і без обладунків сатири: так, «Історія» режисера Дженніфер Фокс береться за проблему сексуального насильства, не пом’якшуючи її. За збігом обставин (зйомки почалися задовго до відомого голлівудського скандалу) цей фільм став найактуальнішим у цьогорічній програмі – і, за визнанням критиків, найважчим.

Щодо фільмів, які навмисне завдають глядачеві дискомфорт – трилерів і хорорів – то моду на них як і раніше задає вже культова компанія A24 («Відьма», «Вбивство священного оленя»). На цьогорічний фестиваль вони привезли стрічку про родинну кризу «Спадкове», яку критики і глядачі в один (тремтячий) голос називають одним із найкращих фільмів жаху останніх років. Для тих, хто любить традиційнішу жесть, теж є хороші новини: 80-ті та історії про помсту як і раніше в тренді. На «Санденсі» за них відповідав кривавий фільм «Менді» (у головній ролі – Ніколас Кейдж). З огляду на те, що навіть його постер переплюнув «вісімдесятістю» та кольоровою гамою «Неонового демона», можна припустити, що ретровейв залишиться в кіно надовго.

Віртуальна реальність

Не фільмами єдиними: компанія Saatchi показала на фестивалі перший розділ віртуальної екранізації книжки Ніла Геймана «Вовки в стінах», призначеної для окулярів Oculus Rift. Проект дозволяє не просто спостерігати за тим, що відбувається в 3D, а й взаємодіяти з головною героїнею – дівчинкою Люсі, яка вірить, що в стінах живуть таємничі тварини. Інший гість «Санденс» – віртуальний арт-проект Zikr: A Sufi Revival, який знайомить глядача з мистецтвом і традиціями суфізму. Можна припустити, що такі проекти стануть невід’ємною частиною кінофестивалів, причому нестимуть просвітницьку функцію нарівні з розважальною. Так, The Sun Ladies VR візуалізує досвід курдських жінок-повстанців, а в Space Explorers: A New Dawn можна побути астронавтом NASA.

Боротьба проти харасменту

Харві Вайнштейн упродовж років був значимою фігурою для «Санденса», і організатори не відхрещуються від минулого. Ось тільки відтепер скандальному продюсерові вхід на фестиваль закритий – особливо з урахуванням того факту, що деякі з інцидентів з його участю сталися саме тут. «Вайнштейн був у історії фестивалю, але ми готові рухатися далі», – заявив Роберт Редфорд на відкритті. Однак організатори не обмежилися символічним осудженням Вайнштейна: на фестивалі було організовано низку дискусій з проблеми сексуального насильства і становища жінок в індустрії кіно. Крім того, Джейн Фонда та її колеги-актриси долучилися до мітингу на честь річниці «Жіночого маршу».

Нова економіка

«Санденс-2018» відзначився ще й унікальною угодою: сервіс з купівлі квитків MoviePass оголосив про запуск дочірньої компанії, яка купуватиvt права на прокат незалежних фільмів. При цьому MoviePass позиціонує себе передусім як аналітичну фірму, яка досліджує глядацькі вподобання і може продавати дані про них іншим компаніям. З огляду на те, що на MoviePass в США припадає 10% всіх продажів квитків на інді-фільми, а також те, що таке кіно стає все популярніші (згадати хоча б оскарівські номінації фільму «Клич мене своїм ім’ям»), можна припустити, що молода шпана незабаром і правда потіснить блокбастери.

Заголовне фото: Damsel, Sundance Institute / Adam Stone