Історія однієї маленької сім’ї, до якої постукала війна

Минулого тижня Наталя Нагорна презентувала свою першу книжку «Повернутися з війни», в основі якої фронтові історії та особисті переживання. Як розповіла журналістка, «усе те, що я бачила, я показувала по телевізору. Усе те, що я переживала, я описала в своїй книзі”.

«Телекритика» поспілкувалася з Наталею Нагорною і дізналася, як створювалася книга, хто її головні герої, і що переживають люди, в життя яких раптово приходить війна.

Як з’явилася ідея написати книжку
«Повернутися з війни»

Я ніколи не думала, що буду військовим кореспондентом, я ніколи не уявляла собі війну. Але так склалося, що я працюю в зоні АТО вже чотири роки. Постійно пишу пости в соціальних мережах, розповідаю історії, які запам’яталися. А у моїх знайомих було лише одне запитання: «Наташа, коли вже буде книжка». (Сміється.) Ось якось так народжувалася книжка «Повернутися з війни».

Я написала її не за день, не за два і навіть не за тиждень. Робота над книжкою – був дуже довгий процес, розтягнутий у часі. Будучи там (у зоні АТО. – Ред.), я весь час записувала щось у телефон, якісь спостереження, історії. І потім подивилася на це і зрозуміла, що разом вони – одна історія.

Про те, як люди бачать війну

Книжка складається з чотирьох частин: історій маленької дівчинки, історій її тата, який воює в АТО, історій її мами, яка чекає, а також короткого розділу про майбутнє цієї сім’ї. Навесні минулого року я почала писати дитячу частину книжки. Уявляєте, нам ще навіть не рік. (Сміється.) Після того як написала історії від імені дівчинки, я стала до малюнків. Якщо подивитися сторінки першої частини книжки, можна помітити, що вони намальовані пастеллю – їх я малювала поки хворіла вдома.

Коли малюнки були готові, я подивилася і зрозуміла, що ця історія стає схожою на книжечку. Я читала й перечитувала її не один раз і дійшла висновку, що це не може бути історія однієї людини. Так з’явилися історії мами і тата цієї дівчинки, історії людей, які були в той час поруч із нею і її батьками. Головне, що я хотіла передати, – у кожного з героїв книжки є свій погляд на те, як це відбувалося, свій погляд на війну.

Про першу критику

Коли я заершила роботу над історіями дівчинки, то дала почитати її своїм друзям. Хтось, пам’ятаю, сказав: «Мені мало про тата». Хтось поскаржився, що йому була незрозуміла мама. І я обурилася: «Як же незрозуміло? Я ж їх так чітко уявляю! »

Про брехню

Після прочитання книжки може скластися враження, що вона сповнена різночитань. Це було зроблено абсолютно свідомо, адже на війні брешуть, і близьким людям передусім. Наприклад, є в книзі одна історія, коли дівчинка розповідає, що кіт урятував тата від обстрілу. А насправді кіт з’явився у тата, коли той, ризикуючи життям і шалено сердячись на себе, рятував його від куль. Головне, щоб дитина не переживала, адже так?

Про роль автора в книжці «Повернутися з війни»

Можливо, це здасться наївним або смішним, але я асоціюю себе з цією дівчинкою з книжки. Я дивлюся на війну очима дитини. Друга героїня книги – її мама – трохи нервова і втомлена жінка, яка любить чоловіка і чекає. Я, напевно, не така втомлена. Я досі залишаюся такою ж здивованою, як і ця 10-річна дівчинка, яка просто не розуміє, як так вийшло, що потрібно чекати своїх близьких, хвилюватися, переживати, втрачати.

«Для багатьох війна – це суцільні подвиги і героїзм, війна для тих, хто там, – це звичайне життя»

У словах цієї дівчинки – все ті емоції, які я пережила, коли почалася війна. Я намагалася максимально точно записуватися фрази, слівця, які чула там, я хапалася за все нове і не могла в це повірити. Напевно, тому я вирішила зберегти в книжці нецензурну лексику. (Сміється.)

Про ветеранські книжки

Я вважаю, що потрібно обов’язково створювати ветеранські книжки. Навіть якщо ця книга не дуже гарна, її потрібно надрукувати. Я – журналістка зі стажем, різне бачила і можу випустити війну з себе, абстрагуватися, але є люди, які консервують її в собі і це заважає їм жити далі.

Війну я дозувала для себе в житті, дозувала її і в книжці. З того, що бачила з художньої літератури про АТО, все в основному про погане: важко на війні, погано, коли повернулися, зараз погано. В кінці моєї книги є надія. Чи добре це? Я поки не можу оцінити художню цінність цієї книжки.

Для кого книжка «Повернутися з війни»

Цю книгу я присвячую всім тим, хто чекав, кого чекали, і хто ще чекає. Коли я готувала книжку, я також хотіла, щоб її прочитали ті, кого не торкнулася війна, щоб кожен зміг відчути, наскільки нестерпні хвилини без близьких і як нелегко людині після війни. А людині настільки складно, що мені навіть важко це почуття передати словами. Це книжка також для військових, щоб вони згадали, що на війні було не тільки погане, обстріли, втрати. Війна – це не тільки подвиги і героїзм, війна – це звичайне життя.

Що таке чекати?

Найскладніше починається не коли чекаєш, найскладніше – після того, як близькі повертаються додому. Багато хто повертаються іншими людьми, зовсім іншими. Як і мій головний герой тато Саша. Він усе ще продовжує бути на війні. І ось ці історії, скомбіновані з наївними, на перший погляд, картинками – це спроба для цієї сім’ї повернутися до нормального, колишнього життя, тільки-но це взагалі буде можливо. Я впевнена, що з цього очікування все тільки починається. До речі, я теж чекала. Але це вже інша історія.

Перший наклад книжки становить 1500 примірників. Придбати книжку Наталії Нагорної «Повернутися з війни» можна
 за посиланням.