Ходім зі мною, хлопчику, я покажу тобі «Ворошиловград»

Презентація «Дикого поля» з боку нагадувала афтепаті після інавгурації президента. І тут якраз буде доречна улюблена фраза журналістів-завсідників заходів такого формату – «кого тут тільки не було».

Чому такий «хайп»?Причин багато. По-перше, справа в особистості автора роману «Ворошиловград», Сергій Жадан – один із ключових представників української сучасної літератури.

По-друге, ідея зняти першу екранізацію роману Жадана витала в повітрі так довго, що деякі вже втомилися вірити в те, що це можливо.

По-третє, в українських кінотеатральних колах є деякі прізвища (крім, звичайно, Сергія Вікторовича), які приносять успіх будь-яким стрічкам-дебютам. Мова про сценаристку Наталю Ворожбит, яка не так давно дебютувала з фільмом «Киборги» (реж. Ахтем Сеїтаблаєв), а до цього була відома як сценаристка «Школи» Валерії Гай Германіки і співзасновниця «Театру переселенця».

Свою лепту в створення стрічки вніс і продюсер фільму Володимир Яценко, для якого ця робота теж стала дебютом. До «Дикого поля» в кіноколах Яценко був відомий як бізнесмен (він створив два відеопродакшени VGNC і LIMELITE), а також – як глава Асоціації кіноіндустрії України та Громадської ради при Держкіно.

До речі, саме йому вдячний і сам режисер, мовляв, якби не зацікавленість Яценка екранізацією Жадана, фільм «Дике поле» знімався б ще 7 років.

Також участь у зйомках фільму «Дике поле» стала дебютом на великому екрані для виконавців головних ролей Олега Москаленка та Руслани Хазіпової.

Більше про них можна прочитати в рецензії на фільм від Марини Мойніхан на «Телекритиці»:

Яка атмосфера була на попередньому показі? Думаю, це можна відчути, подивившись ролик Анни Федорук, яка спеціально для «Дусі» ловила найяскравіші моменти вечірньої зустрічі в кінотеатрі.

Наостанок зазначу: незважаючи на те що деякі гості та кінокритики так і чекали, коли на екрані з’явиться ляп або інша недоробка знімальної групи, яку можна буде посмакувати в рецензії, їх, здається, просто не було. За такий успішний режисерський дебют Ярослава Лодигіна на презентації порівнювали з Гаєм Річі. Хоча сам режисер до цього зізнавався, що йому все ж до душі брати Коени і саме в їхньому стилі Лодигін хотів би знімати кіно в Україні.

Ну що ж – час покаже.