Про «Позивного “Бандераса”» ми вже написали досить докладно і з художньої точки зору, і з комерційної. Але не «Бандерасом» єдиним живе український кінематограф. У 2018 році вийшло 11 кінофільмів, які перемогли на пітчингу Держкіно і отримали бюджетні гроші. Також ми додали до списку два фільми минулого року, про які варто сказати окремо.
За даними IMDb і Box Office Mojo
Статистика виходить невтішна. За 2018 рік поки окупилося в прокаті лише «Скажене весілля», яке брало у Держкіно лише 10% від суми бюджету, тобто державна участь у виробництві фільму була незначною.
Відносно успішною на загальному тлі можна назвати «Викрадену принцесу», яка за рахунок широкого міжнародного прокату зуміла зібрати хоча б суму власного бюджету. Кількість проданих на український мультфільм квитків теж приємно дивує. Незважаючи на потужну рекламну кампанію, тільки половину свого ж бюджету в прокаті зібрала «Сторожова застава». Але близько 300 тис. людей купили на неї квитки, і це вже непогано.
Більше похвалитися нічим. Якщо минулого році на «Червоного» пішло в кінотеатри хоча б 46 тис. осіб (що, правда, не врятувало фільм від провалу), то цього року на українське кіно ходили лічені тисячі глядачів. І, до речі, незважаючи на провал, Держкіно вже спонсорує приквел до «Червоного», виділяючи все ті ж 20 млн гривень.
Звичайно, кіно буває різне. Той же «Донбас» Сергія Лозниці і не мав окупитися в прокаті, це фільм іншої категорії. І фільм потрібний. Дивним здається провал «Шляхетних волоцюг», яких похвалили майже всі критики, але глядач дзвінкою монетою чомусь не проголосував. А кіно загалом непогане. Так само глядачі не оцінили дійсно хорошу гру Ірми Вітовської у «Брамі».
Однак усе це аж ніяк не наближає нас до розуміння, за яким принципом Держкіно роздає гроші. Про фільм «Казка про гроші», знятий на кіностудії Довженка цілком і повністю за державний рахунок, взагалі вже не згадують. Навіть суми зборів немає.
Та й про багато інших фільмів зі списку можна сказати, що незрозуміло, яке завдання мало їх спонсорування з держбюджету. Вони не виїхали за межі України, у самій Україні глядачів не привабили, нічого новаторського в них не було. Хотілося б зрозуміти логіку Держкіно, та щось не вдається.
