Медіагрупи й інші виробники контенту експериментують з різними форматами й подачами, бо канали споживання контенту кардинально змінилися. Серіали тепер завжди доступні у діджиталі, а новини найчастіше раніше з’являються у соцмережах. Як же діджиталізуватися, заробляти та розширювати власну аудиторію? На ці теми міркує директорка з розвитку інтернет-проєктів «Медіа Групи Україна» Олена Шабашкевич у своїй авторській колонці на «Телекритиці».
Друге життя ТВ-контенту, або Навіщо нам YouTube
Років десять тому медіагрупи й інші великі виробники контенту почали активно використовувати YouTube для монетизації свого продукту.
МГУ – найбільший на українському ринку виробник серіалів. Також ми щасливі власники дуже лояльної аудиторії не тільки у ТБ (про що говорять рейтинги), але й у діджиталі. Майже 3500 серіальних відео доступні зараз на наших каналах YouTube, і їх кількість постійно зростає, втім, як і аудиторія. Це підтверджує і середній час перегляду нашого серіального контенту – 30 хвилин, якраз стільки +/- йде одна серія. Коли у пошуку YouTube шукають «серіали України», це не просто пошук по регіону, а конкретне бажання побачити серіали саме телеканалу «Україна». У діджиталі споживачами нашого серіального контенту у 70% є жінки 25-34 років.
Як нам вдалося побудувати цілу серіальну спільноту на YouTube? Запит «серіали України» чітко відповідає очікуванням цільової аудиторії, її цінностям, світогляду. Наші серіали очевидно викликають саме ті емоції, пережити які глядач хотів би не один раз. Тому вони до нас повертаються, чекають прем’єр і проживають більшу частину свого життя разом з нами.
І наче все чудово, і ми повинні бути задоволені та щасливі, але ринок стрімко розвивається, виробників легального контенту стає все більше, а конкурентне середовище стає жорсткішим. Тож ми не розслабляємося: постійно експериментуємо з форматами адаптації ТВ-контенту й виробляємо спеціальний контент для наших діджитал-проєктів. А ще робимо ставку на українські спортивні проєкти.
Head of digital for tv brands Вікторія Кузьмик ділиться інсайтами виробництва та роботи зі спортивним контентом: «Футбол – це всього про дві речі: цифри й емоції. Саме їх ми й намагаємося максимально використовувати. За всім цим стоять переживання уболівальників – важливо вчасно встигнути підхопити емоцію, оформити її у відео, публікацію та розвинути її у дискусію. Ексклюзивний футбольний контент, який нам доступний – це тільки половина роботи. Його потрібно упаковувати, оформляти так, щоб передплатникам було зручно та просто його споживати. Умовно: у Telegram ми даємо короткі відео, а довші огляди публікуємо на YouTube. Крім того, шукаємо незвичайні ніші для контенту. Наприклад, недавно запустили проєкт «Ретроматч» на YouTube – щотижня транслюємо цікаві архівні матчі. Глядачам подобається переглядати легендарні поєдинки ввечері з друзями та заново переживати емоції. Хоча проєкту всього пару тижнів, але його вже стабільно дивляться онлайн 10-12 тис. глядачів. Усі, хто працює у діджіталі футболу, – живуть ним, і це разом з сильною професійною експертизою дозволяє нам бути кращими».
Легальний контент vs пірати
Ринок поступово стає більш цивілізованим. Споживачі все частіше готові платити за якісний контент і зручність сервісу. Рекламодавці зацікавлені у тому, щоб їхні бренди були сусідами з легальним контентом і якісною аудиторією. Прогрес, безумовно, є.
Однак, далеко не всім гравцям ринку цікаві прозорі правила. Є як і раніше клієнти, які охоче розміщуються на піратських ресурсах – там вартість розміщення менша, найчастіше, конверсії вищі, особливо, для беттінга. І навіть коли агентства намагаються переконати своїх клієнтів у зворотному – ні ті, ні інші не готові втрачати свої доходи.
І як би активно індустрія не займалася просвітою, проблема піратства нікуди не дінеться до того моменту, поки цей процес не врегулюється на законодавчому рівні, як це зробили в усьому цивілізованому світі.
Українські медіа-групи активно розвивають свої стрімінгові платформи, вони стають реальною альтернативою YouTube. Якісний контент – дороге задоволення. Природно, виробники прагнуть його максимально захистити та монетизувати. А оскільки український трафік на YouTube (CPM) набагато дешевший, ніж на сайтах, паблішери намагаються концентрувати аудиторію саме там.
Про створення єдиного стрімінгового сервісу
Мені здається, це єдино правильний шлях розвитку локального ринку. Є безліч прикладів об’єднання різних виробників у рамках однієї платформи: один з найперших NLZIET, британський Britbox, французький Salto… І ми теж рано чи пізно до цього прийдемо. Як би це не засмучувало великі бренди, споживачеві, значною мірою, неважливе ім’я виробника, він перш за все шукає релевантний для себе контент. З іншого боку, якщо глядач стикається з якісним продуктом, він стає лояльним до конкретного бренду, який цей контент створив. Як це сталося з аудиторією серіалів каналу України.
Єдина платформа з локальним контентом може стати реальною альтернативою глобальним гравцям, таким як Netflix. І я, сподіваюся, що так і буде. Ще раз підкреслю, що основний фактор – це саме локальність контенту. Будь-який серіал, якщо він близький ментально, – це вже успіх. І якщо наситити локальними продуктами глобальну стрімінговую платформу, впевнена, що глядацька аудиторія усіх медіагруп зросте та стане ще більш лояльною.
Фото: «Телекритика», МГУ
Підписуйтесь на «Телекритику» у Telegram та Facebook!
