«Телекритика» розповідає про платформи, які, на відміну від сервісів широкого профілю на кшталт Netflix і Amazon, пропонують глядачеві лише певний контент – авторські фільми, пласти конкретного жанру та програми, розраховані на цільову демографію.
Як відомо, Netflix вважає, що вік і місце проживання глядача ще нічого не каже про його потенційні уподобання. «75-річний датчанин так само може підсісти на “Рівердейл”, як мої діти-підлітки», – вважає голова відділу контенту Тед Сарандос. Навіть більше, всеїдність Netflix як провайдера ніби заточена під те, щоб і глядач ставав менш перебірливими – і американські тінейджери, наприклад, можуть дорости до якогось данського «Моста». Проте контент буває настільки специфічним, що змішувати його з фільмами для широкої аудиторії не має сенсу – наприклад, як хорор-комедії категорії «Б» в дусі «Ненажер» (низкобюджетного клона «Гремлінів»), які гордо прихистив тематичний сервіс Shout Factory TV. І глядач, своєю чергою, буває настільки вибагливим, що йому подавай винятково фільми певного жанру. Про те, де шукати поклади тематичного кіно, скільки коштує передплата і де вона доступна, розповідаємо нижче.
Романтичні фільми
Любовний роман – сам по собі специфічний жанр, а екранізації любовних романів – поготів. Однак Passionflix ($5,99/міс., доступний у всьому світі) пропонує саме такий нішевий контент. Сервіс належить сестрі Ілона Маска Тосці, яка на старті проекту змогла залучити інвестиції в розмірі $4,75 млн – зокрема від іншого свого брата, Кімбала Маска. На сьогодні передплатник отримує доступ до 31 фільму (у тому числі «Шоколаду», який номінувався на «Оскар») і трьох шоу. Весь контент на платформі зараз відсортований від «милого» (nice) до «пустотливого» (naughty). До останньої категорії потрапили серіал Driven 2018 року і фільм «Голлівудський бруд» (2017), режисером якого виступила сама Тоска Маск. Passionflix не лише розміщує чужі фільми, а й продюсує оригінальний контент – наприклад, планується фільм за мотивами бестселера Джоді Еллен Малпас «Цей чоловік».
Але романтика – це не обов’язково «солодкі та бридкі» фільми, які пропонує стартап Масків. Хтось віддає перевагу сімейному контенту, і для такої аудиторії існує підрозділ Hallmark Cards під назвою Hallmark Movies Now ($5,99, США). Незважаючи на те що сервіс не позиціонує себе як «романтичний», його наповнення (і колишня назва – feeln) свідчить саме за себе. Творці платформи описують свій контент як «фільми і серіали для гарного настрою» (feel good movies and series): у них всі закохуються, готують і п’ють вино, не виходячи при цьому за рамки рейтингу G, а улюблені актори аудиторії мандрують із картини в картину. Крім того, Hallmark в основному відомий «сезонними» фільмами – приуроченим до Різдва та Дня святого Валентина – тож просто зараз на сайті можна спостерігати маркетингову кампанію, яка пропонує подивитися «90+ різдвяних фільмів у липні». І про всяк випадок у FAQ підкреслюється, що Hallmark Movies Now не є релігійною організацією.
Трилери та хорори
Аудиторія фільмів жахів давно зарекомендувала себе як платоспроможна – принаймні коли йдеться про знакові хорор-франшизи на кшталт «Закляття» або вдалих випускників інді-ринку в дусі недавнього «Сонцестояння». Проте виявляється, що фанати з такою ж готовністю платять за жанрові фільми минулих років. У 2014–2015 рр. запустилися чотири помітні стрімінгові сервіси, орієнтовані на шанувальників хорору – Screambox, Frightpix, Full Moon Streaming і The Crypt.
За законом жанру, не всі доживають до світанку, і зараз аудиторія слешерів і містичних жахів переважно юрмиться на сервісі AMC Networks під назвою Shudder ($4,99, США, Ірландія, Велика Британія, Канада). Ще в 2016 році він дещо відставав від Screambox, та зробив ставку на ексклюзивний контент (наприклад, «31» Роба Зомбі вийшов тут на два тижні раніше DVD-релізу) і вирвався вперед. Зараз платформа пропонує класику хорору на зразок «Носферату» поряд з контркультурними хітами на кшталт «Менді». У Screambox, що вимагає аналогічну суму за підписку, просто не було шансів вижити, пропонуючи свій асортимент фільмів категорії «Б» – за офіційним Twitter зі жменькою мемів видно, що справи у сервісу погані.
Фантастика та супергероїка
Високобюджетні фантастичні тентполи розходяться ключовимb стрімінговимb майданчикам, як гарячі пиріжки – та й авторський сайфай там дуже затребуваний (наприклад, «Вище суспільство» Клер Дені у червні став доступний на Amazon). Тож тематичним сервісам доводиться вибудовувати свій імідж на залишках розкоші – як це робить з примітивістською фантастикою згадуваний вище Shout Factory. Наприклад, VOD’у, націленому на відвідувачів фантастичних конвентів CONtv (безкоштовний з рекламою, $6,99 без реклами, але тільки в США), доводиться задовольнятися малобюджетним порожняком у дусі «Астронавт: останній поштовх» або культовою класикою другого ешелону.
Значно цікавіше та сучасніше виглядають ультранішеві проекти на кшталт Dust – дітища студії Gunpowder & Sky, яка безкоштовно викладає науково-фантастичні короткометражки, а в 2017 році ексклюзивно показала студентський фільм Джорджа Лукаса «Електронний лабіринт». У червні компанія (назвати її платформою не можна – усі відео Dust виходять на сторонніх майданчиках, зокрема YouTube) випустила короткометражний фільм «Після неї» із зіркою «Дивних див» Наташею Даєр.
Щодо гучних імен, то великі надії покладалися на стрімінговий сервіс DC Universe ($7,99, США), однак останнім часом новини про головні прем’єри були сумними – «Болотну тварюку» скасували після першого сезону, а серіал про супергероїню Старгьорл відклали до 2020 року. І взагалі, коли материнська компанія DC Comics, Warner Media, запускає стрімінговий сервіс широкого профілю, наявність окремої платформи для DC-ґіків здається надмірністю. На нещодавньому Комік-коні в Сан-Дієго DC Universe заспокоїв фанатів, запевнивши, що не лише продовжить «Титанів» і «Фатальний патруль», а й запустить мультсеріал про Гарлі Квінн. Однак досвід передплатників Netflix, які відразу втратили низку улюблених супергероїв Marvel, підказує «дісішникам»: рано радієте.
Мультфільми та аніме
У листопаді 2018 року партнерство двох головних постачальників аніме-контенту в інтернеті розпалося, тож, мабуть, варто розповісти про їхні сервіси окремо. Crunchyroll ($7,99, доступний у всьому світі) є дочірньою компанією Otter Media, яка, своєю чергою, входить до Warner Media. Користувач може обирати з 900 аніме-серіалів і 200 азіатських дорам, однак через авторські права конкретне шоу може бути недоступним у вашій країні. Багато серіалів, прем’єра яких відбувається на Crunchyroll, паралельно з’являються на Funimation ($5,99–7,99, США і Канада), але перший пропонує їх із субтитрами, а другий – дубльовані, як сталося в липні з екранізацією манги «Доктор Стоун». І все ж топові шоу на кшталт нещодавньої «Саги про Вінланда» (яку в США позиціонували як мультфільм для любителів «Вікінгів» і «Гри престолів») приземляються на сервісах «великої трійки» – у цьому випадку, Amazon Prime.
Те саме і з європейськими й американськими мультфільмами – найзатребуваніші найменування розподілені між Amazon, Netflix і Hulu, а вже в листопаді до перегонів долучиться і Disney+. Проте поціновувачі класики можуть зробити вибір на користь Boomerang ($4,99, США) і безлімітно дивитися старі пригоди Багза Банні та Скубі Ду.
Артхаус і кураторські платформи
Ще до того, як на Amazon вийшов його перший серіал «Занадто старий, щоб померти молодим», режисер «Драйву» Ніколас Віндінг Рефн подався в діджитал – запустив власний стрімінговий сервіс byNWR (безкоштовний і доступний по всьому світу, однак потрібна реєстрація). Особливість цієї та схожих платформ у тому, що фільми добираються не «менеджерами по контенту», а кінофілами – у цьому випадку, самим Рефном і гостьовими редакторами. Раз на квартал на byNWR починається новий «розділ», що складається з трьох відреставрованих грайндхаусних фільмів – один фільм виходить раз на місяць. Реліз супроводжується публікацією статей, покликаних краще пояснити феномен тієї чи тієї картини. Наприклад, у вересні стартує «Розділ 6» You is not no punk, you punk, присвячений фільмам про юних бунтарів.
Проте Рефн – не єдиний концептуальний воїн у полі, захопленому Netflix: портал MUBI ($10,99, доступний у 195 країнах) існує ще з 2007 року і щодня викладає новий артхаусний фільм, відібраний кураторами порталу. Наприклад, днями відбувся MUBI-реліз «Міфу про американську вечірці» Девіда Роберта Мітчелла – фільму з непрофесійними акторами, який проклав Мітчеллу шлях до слави. Однак MUBI – один із небагатьох сервісів інді-кіно, що стягує з користувача ціну рівня мейнстрімних стрімінгових майданчиків. У цій сфері вистачає опцій на будь-який гаманець: Filmatique ($ ,95, США і Канада), Le CiNéMa Club (безкоштовний) – більшість таких сайтів, які добирають свої фільми «власноруч», оновлюються раз на тиждень і просять не більше $6 на місяць, а місцевим студентам часто показують кіно в обмін на бібліотечну картку.
Деякі мейнстрімні платформи теж поспішили запустити «кураторські» підрозділи: наприклад, на VOD-сервісі британського Channel 4 з’явився розділ Walter Presents, де продюсер і кінофіл Волтер Юззоліно збирає фільми та серіали, які йому до вподоби – наприклад, «Німеччина-83» Анни Вінгер і десятки різнокаліберних сканді-нуарів.
…і решта
Перелічені сервіси – лише верхівка айсберга, тому що в наші дні навіть бренди, не пов’язані з діджиталом (наприклад, фірма-власник складських приміщень) вважають за потрібне запускати власні стрімінгові платформи. Серед нішевих сервісів у мережі процвітають ті, що спеціалізуються на документальному кіно (Yaddo, Docsville, CuriosityStream). А ось із комедіями справи гірші – профільна платформа Comcast під назвою Seeso закрилася через півтора року після запуску. Є сервіси з винятково фільмами про геїв (Revry) і лесбіянок (Section II) – і є стрімінгові портали з винятково християнськими фільмами (PureFlix). Цілий пласт сервісів у США розрахований на темношкіре населення, і тоді як Kweli або Urban Movie Channel показують фільми для широкої аудиторії, Brown Sugar спеціалізується на так званих «блексплотейшен» – кримінальних екшенах 70-х із темношкірими акторами.
Якщо ця стрімінгова куля не лусне, можна очікувати, що ринок сягне своєрідного балансу: користувач із доходом вище середнього, і не тільки в Штатах, матиме передплату як на мейнстрімний сервіс для того, щоб бути в курсі новинок, так і на нішевий – для душі.
Заголовне фото: byNWR