Знаки розрізнення
Як би парадоксально це не звучало, але IPTV – це не телебачення, що здійснює мовлення через інтернет. Словосполучення Internet Protocol (IP) означає лише метод передавання інформації через мережу, яку контролює провайдер. IPTV від конкретного постачальника телекомунікаційних послуг – це цілком і повністю дітище цього самого постачальника і провайдер повністю контролює контент і набір послуг. У цьому сенсі такий формат інтернет-телебачення мало чим відрізняється від класичного кабельного, тільки в інтернеті.
OTT (Over-The-Top) – зовсім інша справа. Це саме «телебачення в інтернеті», коли відеоконтент доступний користувачеві просто за наявності інтернету. Класичним світовим постачальником такої послуги можна назвати Netflix. Заплатив абонентську плату – і дивися спокійно, без будь-якої прив’язки до провайдера або пристрою.
Власне, в цьому і головна відмінність між IPTV і OTT. IPTV дає стабільний сигнал і гарантує високу якість картинки, але користуватися такою послугою можна тільки за підключення до мережі провайдера. Вирішили змінити постачальника інтернет-послуг або просто переїхали – тут ілюзіон для вас і закінчився. Тоді як OTT ні до чого, крім вашого облікового запису на самому сервісі, не прив’язана. Проте, як це зазвичай буває, не все так просто.
Точки дотику
Майже всі українські провайдери починали свій шлях у сфері інтернет-телебачення з IPTV. Це недешево і вимагає серйозних витрат, але на виході виходить своя власна ТВ-послуга, яку можна продавати абонентам, прив’язуючи їх до себе ще сильніше.
З приходом же на український ринок OTT-сервісів стало зрозуміло, що утримати абонентів в рамках однієї провайдерської ТВ-послуги буде дуже складно, і з’явилося кілька варіантів виходу із ситуації.
По-перше, можна створити власний OTT-сервіс. Цим шляхом пішли, наприклад, «ВОЛЯ», запустивши сервіс Воля Smart HD, і «Ланет» з їхнім «Ланет TV», яке скоро буде доступне і як мобільний застосунок. Ці сервіси поки ще доступні тільки абонентам провайдерів, але і це вже великий крок вперед.
По-друге, для провайдерів, у яких своїх ТВ-послуг немає, існують партнерські програми від різних OTT-сервісів. Таких як, наприклад, Megogo, Divan TV або You TV. Як правило, прибуток від кожного абонента провайдер і OTT-сервіси ділять навпіл. Але такий варіант має серйозний мінус. Якщо провайдер вирішить запустити власний OTT-сервіс, то левова частка абонентів однаково продовжить користуватися більш звичним. Підключаючи сторонній сервіс своїм абонентам, провайдер фактично віддає їх потенційному конкурентові.
Ще однією проблемою провайдерів під час переходу на OTT-технології керівник відділу Digital-маркетингу «Ланет» Микола Андрущенко вважає придбання прав на контент:
«Крім вартості технології, статтею витрат є виплати правовласникам. Історично склалося так, що у дистриб’юторів платних телеканалів для різних технологій передбачені різні прайси. І закономірність така, що чим новіша технологія, тим вищий розмір виплат за 1 абонента. Сьогодні права на ОТТ обходяться дорожче, ніж на IPTV, які в свою чергу дорожчі, ніж на кабельне. У цих умовах перехід регіонального провайдера на ОТТ-діяльність стає непідйомним завданням. Відповідно, стати ОТТ-сервісом можуть собі дозволити тільки великі компанії».
Правовласники, в свою чергу, дивляться на проблему під іншим кутом.
«IPTV обмежує оператора діяти тільки в своїй мережі, тоді як OTT дає змогу надавати послугу будь-якому користувачеві всесвітньої мережі. З точки зору правовласника це суміжний вид прав, але абсолютно різні території. Якщо контент телеканалу строго визначений за правами тільки України, то оператору OTT доведеться обмежувати сервіс виключно однією країною, що, щиро кажучи, не завжди вміють робити. Або не завжди хочуть», – вважає генеральний продюсер ТВ-каналів Star Media Олексій Шульдешов.
Пильне око держави
На сьогоднішні IPTV-послуги надає близько двох сотень провайдерів по всій Україні, а OTT – лише десять. Незважаючи на таку скромну цифру, держава вже давно задумалася над тим, як змусити OTT-сервіси працювати офіційно, за ліцензією.
Адже виходить несправедливо. Провайдери, які надають IPTV-послуги, зобов’язані купувати ліцензії на 10 років, вартість яких варіюється від 8-10 тис. гривень для невеликих міст до 3 млн гривень за мовлення в масштабах всієї країни. Тоді як OTT-сервіси нічого державі не сплачують.
«Megogo: як не дивно це звучить, але права на піратську озвучку належать піратам, з якими ми в принципі не можемо мати жодних відносин»
Зараз механізм ліцензування таких сервісів існує, коштує дозвіл від держави 1,6 млн гривень. Ось тільки купувати ліцензії вони не поспішають, і ніякого способу змусити їх це робити немає. Тому в Нацраді з питань телебачення і радіомовлення вирішили піти іншим шляхом. До Верховної ради подано законопроект «Про внесення змін до Закону України «Про телебачення і радіомовлення», який покликаний змінити правила гри.
«Закон перебуває в процесі доопрацювання. І казати про те, які конкретно зміни він внесе в процедуру ліцензування та реєстрації, поки зарано. Одне можу сказати точно – механізм щодо штрафування тих, хто ухилиться від цієї процедури, у нас буде», – розповіла «Телекритиці» заступник голови Нацради Уляна Фещук.
І справді, поки що можна з упевненістю констатувати тільки те, що ситуація з ліцензуванням OTT-послуг перебуває в украй підвішеному стані. Ми стежитимемо за її розвитком.
Мовне питання
Багато OTT-сервісів, що надають свої партнерські програми українським провайдерам, розташовані за кордоном. Але й ті, які були засновані в Україні, нещодавно ще орієнтувалися на російськомовну аудиторію. Ось тільки часи почали стрімко змінюватися.
«Запит на україномовний контент зростає. Якщо лише три роки тому понад 95% користувачів в Україні обирали виключно російський інтерфейс і звукову доріжку, то зараз вже близько 30% користувачів віддають перевагу українській мові, – повідомили нам в прес-службі сервісу Megogo. – Практично весь контент, який ми купуємо у правовласників, супроводжується і української доріжкою. Самі озвучувати фільми ми не можемо. Банально не вміємо, та й це абсолютно окрема й витратна справа. Також ми не можемо брати озвучку піратів. Як не дивно це звучить, але права на піратську озвучку належать піратам, з якими ми в принципі не можемо мати жодних відносин, – це безпосередньо заборонено міжнародними нормами, зафіксованими в ліцензійних договорах».
Погляд у майбутнє
Головне, в чому сходяться і представники компаній-постачальників, і українські чиновники, – у OTT-формату зіркове майбутнє.
«Усвідомлюючи інертність процесів і стійкі позиції вже впроваджених раніше телевізійних технологій, ми розуміємо, що в найближчі рік-два ніяких гіперстрибків не відбудеться. Однак подальше поступове зростання популярності ОТТ неминуче. IPTV запам’яталося нам не дуже зручними плейлистами, постійними проблемами з мультикастом і необхідністю адаптацій всієї своє мережі. ОТТ же відкриває для користувача не просто доступ до певних потоків телеканалів, а виконує роль зручного і гнучкого мультиплатформенного вікна в світ контенту. Це історія про зручність, зрозумілість, швидкість і простоту», – пророкує Микола Андрущенко.
З ним солідарний і медіаюрист Андрій Соломаха:
«Однозначно майбутнє за ОТТ, нікому не потрібен ще один спосіб поширення ТБ-сигналу всередині мережі оператора. Всі хочуть, щоб телебачення було на персональному девайсі і завжди з тобою. Тому операторам класичного кабельного ТБ потрібно терміново давати можливість своїм абонентам дивитися телебачення де завгодно. Потрібно дати абонентові кастомізований під бренд оператора додаток для його телефону або планшета».
І з цим важко не погодитися. У сучасному світі мобільність і зручність доступу до будь-якої послуги часом бувають набагато важливішими за її якість. Чистий звук вінілових платівок залишається долею гурманів, а ось музичні застосунки є на смартфоні у кожного. Яка користь від ідеальної картинки інтернет-телебачення, якщо ми не зможемо дивитися її тоді і там, де нам заманеться?
А тому і державі залишиться тільки визнати необхідність регулювання OTT-сервісів, щоб не допустити в цій справі хаосу.