28 січня завершується одна з головних подій в американській індустрії кіно – фестиваль «Санденс». Щороку він перетворює незалежні фільми зі скромними бюджетами на масові хіти. «Пастка» і «Назви мене своїм ім’ям» починали прокатний шлях із торішнього «Санденса», цього року обидві стрічки номіновані на «Оскар» у категорії «Найкращий фільм».
-
-
24 січня виповнюється два роки з дня смерті вченого, який доклав рук до «Космічної одіссеї 2001 року». Можна скептично ставитися до його мрій про переселення людської свідомості в роботів і сміятися над словами про те, що у комп’ютерів є душа, однак внесок Марвіна Лі Мінського в технології і філософію XXI століття незаперечний.
-
Роль німої Елайзи, яка пристрасно покохала людину-амфібію, принесла Саллі Гокінс десятки номінацій у категорії «Найкраща актриса». Навіть критики, яких розчарував сам фільм, не змогли встояти перед його головною героїнею. Однак Гокінс – не висхідна зірка кінематографії, а акторка, що давно себе зарекомендувала. Розповідаємо, в яких ще фільмах вона відзначилася за останні 15 років.
-
У серпні 2017 року помер актор Роберт Харді. Молодому поколінню він більш відомий як Корнеліус Фадж у «Гаррі Поттері», проте в одного персонажа акторові довелося перевтілюватися навіть частіше, ніж у міністра магії. А саме – у прем’єр-міністра Великої Британії: за свою кар’єру Харді дев’ять разів зіграв Вінстона Черчилля і став практично експертом з нього. У своєму останньому інтерв’ю Харді оцінив багатьох колег за цехом – і за образом. Хто був переконливим у ролі Черчилля, а хто з нею не впорався? Щодо деяких акторів 91-річний Харді висловився досить різко.
-
Мабуть, на цей фільм поціновувачі чекали не менше, ніж на римейк «Того, хто біжить по лезу». Ледь не оглухнувши від фанфар західних кінокритиків, «Телекритика» вирішила розібратися, чи така вже гарна «Форма води».
-
«Хоч форм твоїх збагнути я не можу, у всьому навкруги тебе знаходжу», – декламує оповідач у фіналі довгоочікуваної новинки від режисера Гільєрмо дель Торо. Зізнатися в коханні самому фільмові «Форма води» теж можна цими рядками: важко з упевненістю сказати, що вийшло у дель Торо – фантастичний трилер чи романтична комедія, – але шматочки цього пазла розсипані по всій індустрії кіно останніх вісімдесяти років. Ми вирішили зібрати найбільші з них і показати, чим надихався режисер, створюючи незвичайну, але таку знайому історію кохання.