Влітку 2020-го творча група «Секс, Інста і ЗНО» на чолі з режисером Антоніо Лукічем, а також керівницею 1+1 Digital Studios і авторкою ідеї Іриною Никончук відзняли серіал про світ сучасних підлітків і їхні проблеми. У центрі подій – четверо персонажів та їхні найближчі друзі, у яких, окрім класичних проблем generation Z, ще й іспити на носі. Прем’єра «Секс, Інста і ЗНО» відбудеться на 1+1 video вже 25 листопада. Серіал буде доступний глядачам за підпискою. Вартість перегляду всіх 12 серій «Секс, Інста і ЗНО» складатиме 79 грн.
«Телекритика» щотижня знайомить читачів з акторами, які знялися у серіалі.
Сьогодні публікуємо інтерв’ю з Олександрою Нікітіною – актрисою, студенткою 2 курсу КНУКіМ, спеціальність “Оператор кіно і телебачення”. Олександра родом з Сум. У серіалі «Секс, Інста і ЗНО» вона грає роль Жені.
Сашо, ти вчишся на оператора. Чи був у тебе акторський досвід до вступу в університет?
Я була проліском у шкільному спектаклі та числом Пі (сміється). А взагалі – досвіду не було.
Вступ на оператора теж якось не планувався. На початку 11 класу я приїхала погуляти в Київ, зайшла в універ: «Здрастє, у вас на оператора вчать?» – «Так, але це не жіноча професія». – «Ні», – кажу. – Я буду вчитися на оператора». Мама дуже хотіла, щоб я йшла на акторський або режисерський, а тато – щоб я була оператором Discovery.
Ще з дитинства я постійно щось знімала на телефон батьків, робила прикольні відео, придумувала якісь історії. Серйозно цього ніхто не сприймав – для мене це було більше розвагою. Але батьки зрозуміли, що економічний – це зовсім не те, що мені треба, і сказали, що, якщо я вступлю на економічний, вони мені не пробачать.
Вони розуміли, що на офісній роботі я просто згнию. Тому направляли мене думати про якусь творчу сферу.
А як ти дізналася про кастинг серіалу, як взагалі цей процес закрутився? Як проби проходила, попри те, що у тебе не було акторського досвіду, і це не твій профіль?
Нам у бесіду універських операторів скинули, що на «1+1» потрібні стажери, але не вказали, на який проєкт. Я відписала, адже новий досвід влітку – це прикольно. Мені дали позитивну відповідь, а вже на день народження – зателефонували й попросили записати самопробу, їм підійшла моя зовнішність. Я записала, вибрала один з головних моментів у серіалі, де ми граємо з Ханною. І через день-два мені телефонують – все окей, ти з нами.
Все вийшло якось випадково і дуже швидко. Я навіть спочатку думала, що це розіграш, або якісь шахраї мені телефонують (сміється).
Тобі сподобався процес запису самопроби? І як було приміряти на себе роль?
Так, процес дуже сподобався, адже я, коли почитала ці уривки сценарію про Женю, розуміла, що це наче моя біографія: її історія становлення характеру, шкільні ситуації – все було ідентичним. Я читаю і розумію – це моя дівчинка! Вона мені подобається: і зовнішній вигляд, і поведінка. Хоча я не така агресивна, як вона, але я читала і розуміла – щось у мені таке є. З нею ми дуже легко стали друзями.
А коли тебе остаточно затвердили, додали у чат з іншими акторами, що ти відчувала? Можеш описати свої емоції у той момент?
Я тоді не розуміла, що відбувається. Мене додають, я дивлюся на інших: подивилася на Соню – о, така симпатична дівчинка! А потім з’ясувалося, що вона і є Ханна. Не розуміла взагалі, що це буде робота з Антоніо, буде дуже серйозний знімальний процес – я цього не сприймала, не усвідомлювала, думала про це на рівні – «ну прикольно» (усміхається).
Хотілося детальніше розпитати про твою героїню Женю. Які риси у вас схожі, чим відрізняєтеся?
Відрізняємося відвертою агресією і спробами її фізичного прояву. Але у неї ця агресія від почуттів – вона так завойовувала увагу. Коли я почала знайомитися з нею детальніше, то зрозуміла, що у нас багато спільного, починаючи від зовнішнього вигляду, закінчуючи тим, що у мене так само було: я свою симпатію проявляла через відчуження, через внутрішню агресію. І навіть її історія з булінгом трохи схожа на мою. Скажімо так, теплих почуттів до школи у мене ніколи не було. У мене не виникло конекту з однокласниками, я особливо ні з ким не спілкувалася, і не особливо хотілося. Тому я зрозуміла Женю, і досить швидко.
Коли почалося фільмування, багато колег за знімальним майданчиком вже мали досвід роботи або рік-два навчання на акторському. Ти, можна сказати, абсолютний дебютант: перша роль – і відразу у кіно, режисер Антоніо Лукіч, і ти не актриса за освітою. Розкажи, як тобі працювалося на майданчику? Що давалося найважче? Тобі напевно паралельно була цікава ще й робота операторів?
Найбільше хвилювало те, що у мене постійно тремтіло коліно. Для першої сцени, де Женя намагається відкрити свої почуття – коліно зіграло в плюс, тому що і Женя у той момент дуже хвилювалася. Але не скажу, що мені було складно, адже у мене була неосновна роль, і спілкувалася я тільки з одним героєм, тому зрозуміла лінію і заглибилася. Найкращим було те, що ми з Сонею одразу знайшли конект і ще до початку фільмування багато спілкувалися.
Не скажу, що під час фільмування мені було важко. Мені було дуже цікаво, і я постійно боролася зі своїм інтересом до всього.
Страху не було, що тебе вже затвердили, а дубль не вийде?
Мені було страшно засміятися у кадрі. Але у мене все було швидко: зібралася і працюю. До того ж я і сама мала досвід роботи з акторами, коли ми знімали студентські роботи. Я розуміла, яка це лажа для операторів, тому відчувала відповідальність і ставила себе на їхнє місце.
Що ти винесла для себе з першого фільмування? І чи задумуєшся ти про те, щоб розвивати паралельно й акторські здібності?
Така ідея виникла ще у кінці першого семестру навчання, перед карантином – тоді я побувала на двох або трьох заняттях у наших акторів в інституті телебачення. Там були заняття з пластики та декламування віршів. Я вже тоді розуміла, що це мені подобається. По-перше, я сама часто змінюю свої образи у звичайному житті: через кожні пів року мене можна просто не впізнати. По-друге, коли я читала книги мені було цікаво вживатися у ролі інших персонажів, уявляти себе кимось і грати. А потім після фільмування, після першого знімального дня, коли мені сказали, що у мене вийшло, я впоралася, то стала обмірковувати все конкретніше. Моніторила кастинги, паралельно мене взяли зніматися у масовку рейверів. І хоч так, але я вже буду ближче не до операторів, не до технарів, які з цим працюють, а до акторів. Спілкуючись в акторському середовищі починаєш відкривати у собі щось, з’являється бажання дізнаватися більше про майстерність. Важливим і дуже цінним для мене було те, що після завершення серіалу дехто з команди мені говорив: «Подумай, у тебе виходить».
Але операторство ти не збираєшся кидати, чи будеш дивитися за власними відчуттями?
Насправді я вже давно думала відійти від операторства, бо, якщо ти не оператор-постановник, це чисто технічна спеціальність. Я не людина техніки, це цікаво, але я зрозуміла, що мені більше подобається народжувати якісь ідеї. Можливо, режисура… Розумію, що мене від цього вже пре, можливо, це тимчасово, оскільки я на емоціях після фільмування. А, можливо, паростки цього були, але я не розуміла, чого хочу, не мала досвіду. Зараз, після розмови з Антоніо, я надихнулась на створення власного короткого метру. У мене є ідеї й, можливо, я спробую себе і в ролі режисера.
Але все одно, я пам’ятаю, коли я налагоджувала контакт зі своєю Женею, то розуміла, наскільки це круто, коли ти відкриваєш якісь риси характеру, бачиш недоліки та позитивні сторони. І ти одягаєш це на себе і вмить опиняєшся в іншому тілі.
Які у тебе склалися відносини з іншими акторами на майданчику? Чи була ти з кимось знайома?
У мене були лише спільні знайомі з Сонею і Гришою. А коли я прийшла на репетиції, в офісі була тільки Ганнуся, і вона перша, з ким я познайомилася. І я тоді подумала – вона така позитивна, така відкрита. Вони проганяли свої сцени, а я ще не розуміла, що мені робити (усміхається).
Чи просила ти порад в інших?
Так, були питання щодо адаптації на майданчику. Мені розповідали, коли, наприклад, дубль невдалий або ще щось – не бери це близько до серця, просто працюй і не впадай в істерику. Тому що тоді взагалі нічого не вийде, і ти не відновишся, щоб зіграти ще раз. На майданчику була дуже потужна підтримка з їхнього боку, бо всі розуміли, що я вперше. І у відношенні один до одного відчувалася підтримка, а в останній день були соплі- сльози. Адже розумієш, як ти сильно до всіх прив’язався. І коли Антоніо сказав, що кіно – це сім’я, яка збирається на свято один раз, а потім назавжди розпадається, для мене це був удар у серце. Це біль, я не можу це прийняти. Коли ти вперше, то кожен у команді – це сім’я. Ми зустрічаємося навіть зараз. Не було такого, щоб хтось поводився так: у мене більше досвіду і я такий кльовий, а ви тут новачки без досвіду. Всі прийшли й розуміли, що їм треба працювати, щоб зробити офігенний контент.
Сашо, на твою думку, чому варто подивитись серіал?
Тому що він відвертий. Він настільки відвертий, наскільки це можна було зробити, не кажучи про концепцію, про сюр, який додали атмосфера, костюми. Все було стильно і круто, нас показали такими, якими дійсно є підлітки. Вони іноді незграбні, вони часто не розуміють, як поводитись у тій чи іншій ситуації, вони плутаються, вони переживають. Мені навіть хочеться побути з боку глядача, не знаючи, як це все знімалося. Я вважаю, що це буде реальна історія про підлітків. Тому що кожен з нас був у тій чи іншій ситуації, хоча у всіх це індивідуально, але відносини з батьками, один з одним, кохання, сприйняття себе, як, наприклад, у мого персонажа – це проживали всі. Це складно: бути підлітком і намагатися зрозуміти, що там у твоїй голові відбувається, яка буря. Ми спробували це розповісти у нашій історії, і це буде дуже круто показано.
Які фільми ти полюбляєш дивитися?
Артхаус, такі фільми, після яких я тиждень не можу відійти. Фільми, після яких ти ходиш і думаєш: ну навіщо ви це робите.
Який з останніх найбільше справив на тебе враження?
Попри те, що я дуже люблю артхаус, я фанат «Гордості й упередження», переглядаю його мільярд разів – щороку, кожні пів року, я фанат Кіри Найтлі. Дуже люблю цей фільм, і він у мене завжди буде топовим.
А з артхаусних?
Це «Пірсинг». Ще «Країна примар» – теж, починаючи від декорацій, закінчуючи розв’язками. Довго відходила, мене прямо трясло всю, бо я так сприйняла цей фільм. І фільм «Неймовірне життя Волтера Мітті» – пристрасть до пригод і всяке таке. Він для мене з категорії натхнення.
Які серіали подобаються?
У мене немає такого, щоб я могла день просидіти й подивитися сезон серіалу. Якщо у мене є настрій, то я дивлюся «Люцифера», «Ейфорія», «Дуже дивні справи», й колись мені подобався «Я – зомбі».
Не можу виділити найулюбленіших акторів, тому що все залежить від фільму. Як я буду сприймати фільм, таке у мене й буде ставлення до акторів, я почну їх більше аналізувати. Але на першому місці – це Кіра Найтлі, ще Крістен Стюарт і Бенедикт Камбербетч. Раніше я до них придивлялася не як до людей, а тільки як до акторів, тобто, які вони в образі свого персонажа. Це зараз почався якийсь аналіз – як він грає, чому зробив так, і т.д.
Чи можеш ти поділитися якоюсь смішною або курйозною ситуацією, яка сталася з тобою під час фільмування?
Улюблене слово моєї Жені – «сучка». Воно було у лексиконі героїні протягом усього серіалу, і у мене була задача говорити його де попало. А улюблена фраза – «Від тебе смердить дебілкою». Юрчик (Юрій Рекс, грає роль Кості – ред.) на столі намалював кожного персонажа і написав їхні пам’ятні фрази, і ось саме ця була написана під моїм портретом. Всі, увесь каст, чекали сцену, бо знали, що ця фраза там буде, і залишили її, як ягідку на торті – на останній день.
Дуже прикольно було з нашими танцями. Ми з Сонею (Соня Слюсаренко, грає роль Ханни – ред.) дуже любимо техно і частенько влаштовували свій рейв на двох – вмикали музику, постійно слухали, танцювали. Скрізь тусимо, скрізь танцюємо (сміється).
А Саша Яценко (грає роль Боді – ред.) підходив і весь час говорив: «Господи, коли ж ви почнете слухати нормальну музику?». Він постійно приколювався: ми стоїмо в їдальні в одному кінці, а він в іншому перекручує наші танці (сміється).
Це була якась казка. Я постійно бігала з «мильницею», всіх фоткала. Зараз переглядаю фотографії, й сльози капають, так за всіма сумую. А коли збираємося зустрітися, то скасовую всі плани. Лечу до них, тому що дуже люблю. І хоч це вже реальне життя, не майданчик, і все по-іншому, але вони саме ті люди, найофігенніші.
Читайте також:
Олександр Яценко,«СЕКС, ІНСТА І ЗНО»: «У нашому серіалі – все правдиво»
Григорій Наумов, «Секс, Інста і ЗНО»: «У серіалі підіймаються теми, про які давно варто поговорити»
Юрій Рекс, «Секс, Інста і ЗНО»: «Наш серіал комедійний, але в ньому є і серйозність, і драма»
Роланд Мішко: ««Секс, Інста і ЗНО» – це коли з тобою говорить твій найкращий коріш»
Карина Черчевич, «Секс, Інста і ЗНО»: «Цей серіал може пояснити старшому поколінню, чому ми такі, якими є»
«Серіал не тільки про секс і ЗНО, він про проблеми батьків і дітей»
Соня Слюсаренко, «Секс, Інста і ЗНО»: «Вийде дуже якісний український продукт»
Андрій Максімов, «Секс, Інста і ЗНО»: «Цей серіал як старший друг, який дасть тобі добру пораду: що варто робити, а що – ні»
Ганнуся Ярмоленко, «Секс, Інста і ЗНО»: «Наш серіал – це українська відповідь Sex education»
Віталій Зелений, «Секс, Інста і ЗНО»: «Кожен у цьому серіалі знайде свого героя»
Ірина Никончук «СЕКС, ІНСТА и ЗНО» – це відверта розмова з підлітками про їхні проблеми»
Фото: Дмитро Шатило, Саша Аргудяєва
Підписуйтесь на «Телекритику» у Telegram та Facebook!
