У творців успішних серіалів завжди виникає потужна спокуса довше погрітися в променях слави та глядацького обожнювання. Часто це обертається на безбожне розтягуванням сюжетних ліній, неймовірною кількістю філерів, а інколи й підміною розвитку історії постійними з’ясовуваннями стосунків між персонажами. У результаті вчорашній ТВ-хіт перетворюється на пародію на самого себе. Яскравих прикладів такого безліч: «Втеча», Lost, «Картковий будинок», «Надприродне» та «Ходячі мерці» – це тільки з найсвіжішого.
Команда «Пуститися берега» виявилася в нечисленній когорті тих, хто таки зумів встояти перед спокусою і закінчив на мажорній ноті. П’ятий сезон порадував глядачів хвацько закрученою драмою і неймовірними розворотами сюжету: останні чотири епізоди як і раніше мають середню оцінку близько 10 балів на IMDB. Кінцівка, хоч і не обійшлася без елементів відкритого фіналу, акуратно підсумовувала основні сюжетні арки й була повністю самодостатньою.
Тому офіційні новини про зйомки повнометражного продовження Breaking Bad минулого року дещо збентежили. Чи справді Вінсу Гіллігану було що додати до вже сказаного, чи ж він просто захотів згадати молодість і повернутися до найуспішнішого проекту в кар’єрі? Відповіддю на перше запитання буде – швидше ні, ніж так.
«Ель Каміно» підхоплює історію рівно на тому місці, де вона завершилася в серіалі. Джессі Пінкмен благополучно залишає лабораторію Арійського братства на автомобілі. Ейфорія від щойно здобутої свободи швидко випаровується: за колишнім напарником Волтера Вайта гоняться усі поліцейські штату. Власне, втеча героя від чіпких лап правосуддя і стає лейтмотивом картини.
За формою і змістом «Ель Каміно» аж ніяк не тягне на повноцінний повнометражний фільм. Це, швидше, сімнадцята й вісімнадцята серії п’ятого сезону, об’єднані в одну. Посилює це відчуття вкрай простий і квестовий сценарій. Єдина значна відмінність від серіалу – розповідь цілком присвячено пригодам Пінкмана, без відволікання на інших персонажів і сюжетні відгалуження.
Фірмовий стиль Breaking Bad на місці: незвичні ракурси камери, чудовий саундтрек, таймлапси, загальні плани а-ля вестерн, якісна драматургія, грамотне нагнітання саспенсу. Герой регулярно вплутується у важкі ситуації і вигадує не найординарніші способи виходу з них. Хоча нічого рівня використання гримучої ртуті як гранати або радіокерованого кулемета в багажнику, зі зрозумілих причин, немає. Із серйозних візуальних відмінностей – загальна колірна гамма змістилася в бік холодніших тонів. Хоча тут, можливо, зіграла відмова від зйомки на плівку на користь цифри.
Кадр із фільму / Netflix
Ахіллесовою п’ятою «Ель Каміно» стали флешбеки. Здебільшого вони присвячені перебуванню Джессі в полоні арійського братства і просто не працюють. Глядачі «Пуститися берега» й так чудово знають, що там йому було несолодко. Також вони добре обізнані, що Тодд – холоднокровний психопат, який абсолютно не цінує людське життя. Екскурси в минуле нічого не доповнюють – образи не надто цікаві самі по собі. Вони баласт, необхідний для розтягування хронометражу і маскування простенького (за мірками ВВ) наративу.
Меншість флешбеків – концентрований фансервіс у чистому вигляді, якого у фільмі скільки завгодно. Причому частина посилань закопані так глибоко, що їх можуть не помітити ті, хто не переглядав нещодавно серіал.
Кадр із фільму / Netflix
«Ель Каміно» – дивний епілог. Він не дає чітких відповідей щодо подальшої долі героя Аарона Пола, однак і назвати його заготовкою під потенційний серіал-спадкоємець Breaking Bad теж не можна. Він схожий на різдвяні спецвипуски до британських серіалів або нещодавні міні-сиквели «Секретних матеріалів» та «24 годин». Тобто те, що вигадане і зняте для того, щоб порадувати фанатів. Чи варто його дивитися? Мабуть, так. Це хороша можливість повернуться у всесвіт кримінального Альбукерке, тим більше що цього року глядачі залишилися без нового сезону «Краще телефонуйте Солу». Залишається тільки сподіватися, що Вінс Гілліган так і залишить це разовою пропозицією.
Фото: Netflix
Підписуйтеся на «Телекритику» в Telegram і на Facebook!
