1944 рік, американська військова база в Середземному морі. Член екіпажу бомбардувальника на прізвище Йоссаріана (Крістофер Ебботт із «Грішниці») під будь-яким приводом ухиляється від бойових вильотів. Він відлежується в лазареті, підсипає в суп рідину для миття посуду і навіть згоден, щоб його визнали божевільним. Але є бюрократичний виверт – «Пастка-22» – який не дає цьому статися. Він полягає в тому, що пілота можна усунути від бойових завдань, якщо він божевільний, та якщо пілот вимагає, щоб його відсторонили, то він має почуття самозбереження, а отже, сповна розуму.
Щиро кажучи, ми були налаштовані скептично й навіть жартували щодо сумнівної кольорокорекції трейлерів. До того ж, у трагікомічного антивоєнного роману Джозефа Геллера «Пастка-22» вже була солідна двогодинна екранізація 1970 року – однак всенародною любов’ю, на відміну від першоджерела, вона похвалитися не могла: абсурдна логіка роману у фільмі виявилася невиразною. «Щоб зрозуміти “Пастку-22” й інші особливості світу Геллера, потрібно бути знайомим із книгою: у фільмі вони не пояснюються», – писав у 1970 році один із найвпливовіших американських критиків Роджер Еберт. Так народився казус цілком у дусі Геллера: для того щоб зрозуміти фільм, потрібно було читати книжку, але після книги дивитися фільм було вже необов’язково.
У 2014 році сценаристи Люк Девіс («Гарний хлопчик») і Девід Мішо («Ровер») дотримувалися тієї ж думки. Вони вирішили, що «Пастці-22» слід стати серіалом; продюсери Paramount Television погодилися і вирішили, що екранізувати готовий сценарій має не хто інший, як Джордж Клуні.
Клуні, на рахунку якого вже шість повнометражних фільмів, як режисер віддає перевагу стабільності. Він бере відомих акторів і розігрує з ними інтуїтивно впізнавані сюжети: «Доброї ночі та удачі» був заснований на реальному протистоянні шоумена та політика за часів маккартизму, «Березневі іди» з Гослінгом – на реальних праймеріз Демократичної партії у 2004 році. «Субурбікону» (2017) радості впізнавання мали додати брати Коени як співсценаристи (втім, щось пішло не так).
Однак «Пастка-22» була задумана як просто-таки квінтесенція народної любові – оригінальний роман розібраний на цитати, і вираз «секрет Сноудена» у старшого покоління американців ніяк не асоціюється зі спецагентом-втікачем. Доктор Даніка, Майло Майндербіндер і генерал Шайсскопф стали іменами загальними – це той випадок, коли майже про всіх персонажах є статті не тільки у «Вікіпедії», а й на Urban Dictionary. Актори теж покликані викликати відчуття «своїх хлопців»: Шайсскопфа зіграв особисто Клуні, а в складі командування йому акомпанують Г’ю Лорі і Кайл Чендлер («Перша людина»). «Перше обличчя» серіалу Кріс Ебботт, можливо, й не найгучніше ім’я серед ТВ-зірок, та, якщо вірити регулярно спливаючим темам на Reddit, сотні людей плутають його з Кітом Гаррінгтоном (Джон Сноу в самі-знаєте-якому-серіалі) – теж своєрідне впізнавання.
Сценаристи поставилися до ідеї доскіпливої екранізації відповідально – результатом стало майже дослівне перенесення роману на екран. А це близько 500 сторінок – як можна здогадатися, ритм подій через це часом здається надто божевільним, однак для шоу про військове божевілля – симульоване та несимульоване – це те, що треба. У серіал потрапили навіть відверто затерті та переексплуатовані геги (коли герой Клуні просить секретаря зачитати останній рядок протоколу, той відповідає: «секретарю, зачитайте останній рядок протоколу!»).
Однак вони лише підкреслюють, заради яких жартів насправді затівалася «Пастка-22» – тих жахливих збігів, які навіть найвідважнішого солдата зроблять забобонним (або дезертиром). Йоссаріана помилково відправляє новачка не в той намет, і його першого ж дня споряджають на виліт – з якого він не повернеться. На аса, який хоче пожартувати, пролітаючи на бриючому над головами товаришів, чекає жорстокий жарт. Лейтенанта, який купив обручку, щоб зробити пропозицію своїй подрузі-повії, теж чекає жорстокий жарт. Йоссаріана, який намагається врятувати чергового жовторотого новачка – свіжу кров! – чекає те ж саме.
Незважаючи на те, що «Пастка-22» з року в рік входить до списку найсмішніших книжок у історії, Клуні з командою віддав данину не лише її комедійній складовій (старші актори показують найкращу школу голлівудської сатири, а юний Деніел Девід Стюарт, для якого це перша велика роль, ідеально вписався в типаж симпатичного Майло, який проте відверто наживається на війні ). Криваве безумство, хоч і обкладене подушками легковажних жартів, однаково на чолі серіалу.
Хоча творці впоралися з головним завданням, їх підвели дрібниці – теплий фільтр (ми в Середземномор’ї! Пам’ятайте, що ми в Середземномор’ї!) дійсно втомлює, численні сцени прольоту крізь зенітний вогонь не радують графікою, а їхній саунд-дизайн відверто невдалий – мабуть, автори вважали, що екшеном можна зіпсувати драму, тому навіть у літаку з відірваною обшивкою немає жодного натяку на шум.
Найзатертіші «мелодії та ритми» 40-х і 50-х теж не справляють належного враження (особливо зважаючи на те, що творці історичного кіно все частіше відмовляються від того, що називається period soundtrack), хоча один приємний сюрприз вони все ж подарували. Коли Йоссаріана востаннє бачить свого найкращого друга Орра (Грем Патрік Мартін), починає грати We’ll Meet Again Віри Лінн – пісня-маркер несамовитих екранних прощань (як правило, чоловіка з жінкою). Нова версія «Пастки-22» неодноразово, хоча й ненав’язливо натякає, що Орр закоханий у свого товариша – хтось міг би зауважити, що такі натяки в сатиричному серіалі знецінюють трагедію гомосексуальних чоловіків на фронті, однак так можна договоритися й до того, що серіал знецінює військових загаалом. Що, звичайно ж, неправда. Як і однойменний роман, серіал Hulu здатний звертатися до війни зі сміхом – та ніколи з поблажливістю.
Залишається лише чекати новин про те, який «великий американський роман» Клуні візьметься екранізувати наступним. Після «Пастки» це здається майже неминучим.