? Тала Пристаєцька: підсумки «Кріпосної» і реінкарнація по-корейськи

Про «Кріпосну» було написано чимало. Навіть мені вдалося одного сонячного дня в центрі Києва застати розпал зйомок костюмованої драми та дізнатися, чим надихалися і з якими труднощами зіткнулися знімальні групи СТБ і FILM.UA, працюючи разом над проектом. Перший сезон серіалу безсумнівно себе виправдав – про що свідчить частка проекту, яка в четвер, 14 березня, становила 23,8% за аудиторією 18–54 (50k). Сподіваюся, другий сезон, який СТБ поставив у осінній телесезон, не розчарує. 

А поки ми мучимося в очікуваннях, гадаючи про подальшу долю Катерини Вербицької, креативний продюсер СТБ Тала Пристаєцька занурилася в підготовку нового серіалу «Жонатики», який вийде в ефір напередодні Нового року. 

Чого хоче український глядач?

Якщо говорити про вітчизняний кінематограф, то українському глядачеві в принципі не вистачає якісного, жанрового продукту в усіх напрямках. Про це свідчить успішність серіалів, які останнім часом виходять на українському ТБ. Українському глядачеві не вистачало красивої костюмованої драми – про що свідчить успіх «Кріпосної» на СТБ. Глядачеві не вистачає драматичної історії про кохання – «Таємне кохання» («Україна»). Тому мені складно сказати, на який жанр у українського глядача зараз попит. Мені здається, у нього в принципі великий попит на якісний продукт вітчизняного виробництва, на прототипи, з якими глядач зможе себе ідентифікувати.

Мені здається, що повинно минути багато часу, перш ніж ми зможемо говорити про брак певного жанру. Особисто мені дуже не вистачає антиутопії. Однак тут слід розуміти, що це не народжується на порожньому місці, і щоб сформувати попит на нішеві жанри, потрібно задовольнити запит більш масовий – я говорю про мелодраму, драму. Адже ми розвиваємося разом із глядачем, ми спостерігаємо за тим, як глядач втратив інтерес до продуктів а-ля просто заповнити слот, йому потрібен, повторюся, якісний контент і національний, і зарубіжний.

Як зараз (після трансформації) виглядає продакшен СТБ, який знімає серіали

Мені складно докладно відповісти на це запитання. Але, наскільки я знаю, Vaverka production залишається афілійованою структурою в медіахолдингу, яка виробляє контент як для нашого каналу, так і для ринку. Загалом ієрархія в нашому продакшені з серіального виробництва тільки вибудовується, однак у будь-якому разі, весь продакшен буде підпорядковуватися Володимирові Локотку, як і все телевізійне виробництво. Також зараз багато чого віддається на outsource завдяки креативним продюсерам каналу, але це вже частина не продакшену, а частина мовлення – напрямок Development, який очолює Діма Кицай.

Скільки годин серіального контенту ви зняли для СТБ на цей рік

Ми зняли 48 годин «Кріпосної» і 4 години «Жонатиків» – ось уже 52 години. Знаю точно, що у Vaverka production цього року будуть великі історії і дуже багато годин було знято на outsource. Тетяна Гнєдаш зараз теж активно зайнята у виробництві, плюс – другий сезон «Ніщо не трапляється двічі» Оксани Байрак і FILM.UA. Ще зараз дуже багато чого пишеться на майбутнє.

Чому вирішили розділити «Кріпосну» на два сезони

Спочатку сценарій і писався на два сезони по 24 серії. А знімали все одним заходом без перерв, як, у принципі, роблять усі. Коли вже продукт був готовий, канал став вирішувати, як буде краще, – запустити відразу два сезони чи розділити їх. Вирішили, що «Кріпосна» може стати подією і навесні, і восени. Цифри першого сезону це підтверджують.

Чи ведуться розмови зараз на каналі про третій сезон «Кріпосної»?

Я б дуже хотіла третій сезон, але тут потрібно розуміти, що виробництво такого довгого костюмованого серіалу – це подвиг для будь-якого каналу, тому так просто питання про продовження таких історій не вирішуються. Адже, як ви пам’ятаєте, виробництво «Кріпосної» на СТБ зайняло дворічний цикл. Тож подивимося.

Чи попереджали ви акторів заздалегідь, що серіал може мати продовження?

Так, звісно. У нас із усіма акторами збереглися хороші стосунки, зокрема й на рівні договорів.

Чи вдалося вам продати «Кріпосну» або її формат за кордон?

Гарне питання. Сподіваюся, найближчим часом ми зможемо розповісти про це. Оскільки «Кріпосна» – це спільний продукт СТБ і FILM.UA, і всім питання дистрибуції за FILM.UA. Тож, запевняю, незабаром все стане відомо.

Зараз ви займаєтеся «Жонатиками». Чому канал обрав саме цей корейський формат?

Корейська історія насправді значно більше, ніж наша. В оригіналі – це велика історія про реінкарнацію, шлях, який подолають дві душі в різні часи. Вона дуже зав’язана на місцевих віруваннях, корейській ментальності.

Цей формат був придбаний досить давно і досить емоційно, я б сказала. Тому що в цій історії був епізод, який дуже вразив свого часу Сергія Назарова (заступник голови правління і програмний директор телеканалу СТБ, помер у 2017 році. – Ред.), і він запропонував нам подумати про адаптацію. Цей епізод був такий: після зміни тіл чоловік вагітніє в тілі дружини і розповідає про свої почуття. І нам тоді здалося, що це дуже цікаво. Але після цих розмов минуло чимало часу, і ідея зняти «Жонатиків» була відкладена, оскільки у нас було багато проектів, які не могли чекати, наприклад, «Кріпосна». 

Коли вже «Кріпосна» вийшла на фінішну пряму, ми згадали про «Жонатиків», я переглянула оригінал, опісля ми зустрілися з програмним директором і обговорювали, в якому ключі нашому глядачеві буде цікава ця історія. Висновок був: нам потрібна історія не про реінкарнацію, а про сучасність, про людину, яка перебуває в кризі стосунків, і якій складно впоратися з усім тим, що відбувається, без такої чарівної допомоги. (Сміється.) Ось, по суті, так і народилася ідея створити наших 4-серійних «Жонатиків». Далі ми вже обговорили нюанси з нашим автором Олею Кржечевською і стали до роботи.

Формат про зміну тіл відносно не новий – у США та Росії вже виходили фільми на цю тему. Чи не боїтеся порівнянь?

Ми дивимося на це реалістично. Швидше за все нас будуть порівнювати з «Любовь-морковь» Олександра Стриженова. Але у них це більше авантюрна комедія, у нас – драмеді, коли драматичні моменти будуть йти паралельно зі смішними. І у нас акцент робиться на тому, що це все про переживання, про можливість подивитися на себе з боку.

Про головних акторів у «Жонатиках»

Слава Довженко – це наш дрімкаст. (Сміється.) Ми, коли думали про головного героя, уявляли тільки його. Наші вимоги були такими, що нам хотілося бачити мужній, маскулинний типаж, який на екрані виглядає як абсолютний чоловік, але при цьому зміг би зіграти жінку, яка нібито вселилася в його тіло
.

Щодо Віри Кобзар? Вона у нас була в першому пулі пропозицій, плюс, із нею хотів би попрацювати наш режисер-постановник проекту Антон Щербаков («Коли ми вдома», «Здається будиночок біля моря», «Орел і решка»). Тож сумніви були, але після кастингу ми зрозуміли, що вона – наш ідеальний кандидат. І, об’єднавши Славу і Віру на майданчику, ми зрозуміли, що вони ідеально доповнюють один одного – у них обох виходило бути як супержіночними, так і маскулинними, і при цьому не пародіюючи один одного, а проживаючи ці змінені стани разом.

Про команду, яка працює над «Жонатиками»

Зйомки ще не завершилися. Загалом у нас 19 знімальних днів. Щодо команди: в пікові моменти вона налічувала 60 осіб, а так менше – близько 40.

Про плани на майбутнє

Передусім я зараз мрію видихнути. (Сміється.) Тому що марафон «Кріпосна» перейшов у марафон «Жонатики», і тепер я хочу марафон «вихідні». (Сміється.) Тож після постпродакшену я обов’язково візьму собі відпустку. Але крім цього, звичайно, є кілька історій, які вже багато років сидять у голові, і мені їх дуже хочеться реалізувати – це як невеликі історії про події сучасності, так і історичні, а не просто костюмовані задумки. Є дуже багато всього цікавого в історії України як держави в ХХ столітті, і особисто мені в цей бік хочеться трохи глибше копнути, а там подивимося. (Сміється.)