Богдан Юсипчук: «Чоловік має бути завжди трохи голодним – до їжі, до жінок, до життя»

Перед зустріччю з Богданом Юсипчуком я була впевнена, що знаменитість такого калібру в принципі не їздить на інтерв’ю без охоронців, менеджера і персонального гримера. На подив я помилялася. Богдан прийшов раніше призначеного часу і скромно, в повній самоті шукав щось у своєму телефоні. Побачивши мене, потиснув руку, зняв окуляри і попросив по можливості якомога рідше зловживати словосполученнями «найкрасивіший», «найчарівніший» і «містер Всесвіт», тому що вважає подібне абсолютно недоречною пихатістю.

Давши обіцянку не зловживати алегоріями, я перейшла до основного – підготовки нової частини довгоочікуваного детективного серіалу «Ментівські війни. Харків». І, звичайно ж, я не могла залишити вас без найсмачнішого – подробиць з особистого життя українського актора, зізнань про його ідеали і мету. Але давайте розбиратися у всьому по порядку.

Про кастинг «Ментівських воєн. Харків»

На кастинг серіалу «Ментівські війни. Харків» я потрапив зовсім випадково. Так, я розумію, як це звучить, сам не раз читав інтерв’ю зі знаменитостями, де вони розповідали про фантастичний збіг обставин, при яких потрапили в гучний проект. Але в моєму випадку це чиста правда! Сталося це наприкінці весни, незабаром після моєї перемоги на міжнародному конкурсі Mr. Sea World 2018, який проходив в Перу. Якраз в той час у мене не було навіть вільної хвилини – інтерв’ю, зустрічі, фотосесії.

Того дня я проходив кастинг на «Модель XL» та сильно спізнювався на зустріч. Вибігши з кабінету, мене буквально за руку зловила кастинг-менеджер «Ментівських воєн» Вікторія Ткаченко. Я тоді відразу сказав: «Віко, вибач, я дуже спізнююся. Давай іншого дня». А вона мені у відповідь вручила текст і сказала: «Або зараз, або ніколи». (Сміється.)

Пам’ятаю, що вивчив цей текст за сім хвилин і пішов на кастинг. Чесно кажучи, я не сподівався, що мене візьмуть, адже, як правило, до подібних проб варто готуватися днями. Але через кілька тижнів мені подзвонили і сказали: «Богдане, приходьте на другий кастинг, де ми подивимося, як ви працюєте в команді і що зможете робити». І я прийшов. Мене попросили зробити кілька перекидів, скрутити нібито бандита, показати удар, захист. Я все зробив, після чого мені подзвонили і сказали, що я успішно пройшов кастинг. Я був приємно здивований.

Хто такий опер з позивним «Ворон»?

Якщо придивитися до всіх поліцейським, яких ми бачимо на екранах, то насправді всі вони надсерйозні, як на мене. Я спочатку не погоджувався з таким образом. Тому відразу ж хотів додати в образ Дмитра Воронова, або просто «Ворона», гумор, емоції, інтелект, і тим самим показати, що він – не термінатор невразливий, а в першу чергу людина з серцем. Я гадаю, ви помітите в серіалі: навіть коли «Ворон» погоджувався за сценарієм з колегами, я все одно намагався мімікою, поглядом або рухами тіла показати сумнів мого героя.

Пам’ятаю, до нас на зйомки приїжджали справжні поліцейські. Я запитав: «Чи схожий я на опера?» Вони відповіли, що ні. Я обурився і перепитав: «Тому що кучерявий?» Вони посміялися і відповіли: «Тому що життєрадісний» (сміється).

Про атмосферу на майданчику

З Артемом Позняком ми знайомі вже кілька років, так що я був дуже радий з ним попрацювати. З Сергієм Листуновим познайомилися на кастингу. І я, по правді кажучи, дуже хотів, щоб його затвердили в проекті. Сергій дуже смішний, з ним неймовірно просто працювати. Бувало, забуде текст, в цей час я беру, скручую сценарій і починаю його по-дружньому бити, після чого ми довго сміємося.

Мені здається, без гумору на майданчику взагалі складно працювати, особливо якщо тема серіалу стосується вбивства, згвалтувань та іншої «чорнухи». Я зрозумів це буквально на четвертий день зйомок і відразу почав жартувати, щоб розбавити атмосферу. Мене тут же підтримав Позняк, пізніше до нас приєднався Листунов.

Відбувається це так. Наприклад, знімаємо ми серйозну сцену, в якій я заходжу в кадр з Листуновим. Камера, мотор, а я в цей час тримаю Сергія за куртку. Він починає крутитися і сміятися, шепочучи: «Бодю, Бодю, відпусти!» Я відпускаю – і через секунду він заходить в кадр, начебто нічого й не було. (Сміється.)

Про складнощі в роботі

Я все ще не навчився не закривати очі, коли стріляю. Ви знали, що потрібно зробити від 300 до тисячі пострілів, щоб звикнути до звуку і відчуттів при стрільбі? Це, напевно, єдине, що видає той факт, що я – не справжній опер (сміється).

Про трюки

Зізнаюся, що всі ті трюки, які я виконував у серіалі, були зняті без допомоги каскадерів. Бувало, режисери благали мене, щоб я не ризикував своїм здоров’ям і дав можливість професіоналам зробити трюк за мене. Але я стояв на своєму. Я – як Том Круз в своїх роботах, хочу виконувати трюки самостійно. (Сміється.)

Про книги і вільний час

Часу вільного у мене зараз практично немає. Крім «Ментівських воєн» я знімаюся, як ви знаєте, в проекті «Модель ХL» на «1+1». Через такий активний графік, бувало сплю всього по кілька годин на день. Але, незважаючи на це, я завжди намагаюся знаходити час для читання. У мене зараз на електронній книзі закачано понад 15 книг, з них паралельно читаю п’ять.

З улюблених – «Багатий тато, бідний тато» Роберта Кійосакі, «Шантарам» Грегорі Девіда Робертса, «Атлант розправив плечі» Айн Ренд, «Фінансист» Теодора Драйзера, «Чоловіки з Марса, жінки з Венери» Джона Грея. Але, якщо чесно, книга, яка насправді мене дуже вразила – «Перехрестя» Володимира Чапового. Коли я прочитав її вперше, знайшов автора (він живе в Києві) і викупив у нього більше 50 примірників, які роздарував усім своїм друзям. Всі були в захваті. І я й досі впевнений, що кращої книги не зустрічав.

Про особисте життя і популярність

Я все ще вільний. Ось якщо на книги ще знаходжу час, то на пошуки жінки – ні (сміється). Звичайно, мені пишуть більше сотні повідомлень в день різноманітні незнайомки із зізнаннями в коханні, пропозиціями зустрітися, поспілкуватися. Багато з цих листів я просто не встигаю читати, так як немає часу. Бувало, мене навіть шантажували спробами самогубства. Але хіба це кохання?

Для мене головне – щоб жінка була індивідуальністю. Скільки у мене було красивих жінок, минав час, і мені з ними переставало бути цікаво. Так що зараз я точно впевнений, що хотів би бачити поруч із собою розумну жінку, з метою в житті, якій я точно знав би, що подарувати на день народження, а не IPhone, шубу, машину. Не тому, що я не можу собі це дозволити, а тому, що у мене все-таки інші цінності в житті.

Про плани на майбутнє

Мені важливо популяризувати Україну у світі. Поки планую робити це за допомогою кіно. У мене вже був один короткометражний фільм у позаконкурсній програмі Каннського кінофестивалю, незабаром планую зняти ще один і потрапити в конкурсну програму. Поки не можу відкрити деталі, але натякну, що це психологічна стрічка з дуже несподіваною розв’язкою в стилі «Острова проклятих» Мартіна Скорсезе. Я впевнений, вам точно сподобається!