На законодавчому рівні мовні квоти набули чинності 13 жовтня 2018 року. З цього моменту 75% ефіру у два проміжки часу – 07:00–18:00 та 18:00–22:00 – щотижня мають бути українською. Під час перехідного періоду, який завершився 12 жовтня, до квоти, незалежно від мови контенту, зараховувалися всі передачі та фільми власного виробництва й весь національний аудіовізуальний продукт.
Приводом для обговорення стало дослідження «Телекритикою» шести тижнів роботи мовного закону – з 15 жовтня по 23 листопада 2018 року. Чи працює закон на виконання поставленої мети, чи задоволені законодавці та регулятори першими результатами, чи дотримуються телеканали квоти і в якому обсязі – ці запитання видання запросило обговорити міністра культури України Євгена Нищука, голову Комітету ВРУ з питань культури і духовності Миколу Княжицького, голову Комітету ВРУ з питань свободи слова та інформаційної політики Вікторію Сюмар, першого заступника голови Національної ради з питань телебачення і радіомовлення Ольгу Герасим’юк, генерального директора групи «1+1 медіа» Олександра Ткаченка, програмного директора «Нового каналу» Тетяну Данилюк, експерта ГО «Інформаційна безпека» Тетяну Попову та члена правління ПАТ «НСТУ» Миколу Чернотицького та Голову адвокації та лобіювання «Незалежної асоціації телерадіомовлення» Ольгу Большакову.
Фото: Анна Федорук
Загалом чотири найбільші українські телегрупи виконують 75%-у квоту на українську мову після завершення перехідного періоду. Серед великих телеканалів у зоні ризику перебувають три мовники – виконання квоти з їхнього боку відбувається якщо не «на межі», то десь зовсім близько.
Загальна картина дослідження свідчить про те, що до критичної точки наблизилижаються ТРК «Україна», ICTV та «Інтер»:
У явному програші тематичні телеканали – у них виникло більше проблем з виконанням квоти, ніж у інших, – Нацрада оштрафувала вже п’ять таких мовників.
Великі канали в очікуванні результатів першого моніторингу відомства і того, як Нацрада трактуватиме деякі специфічні норми квотування. Регулятор, незважаючи на обіцянку підбити підсумки першої хвилі моніторингу телеквот у грудні, вирішив затягнути інтригу.
Законодавці, тим часом, пропонують перед виборами підвищити телеквоту на українську мову до 90%.
«Телекритика» публікує основні тези, що пролунали під час обговорення.
Микола Княжицький. Фото: Анна Федорук
Голова Комітету Верховної ради з питань культури і духовності Микола Княжицький пропонує підвищити квоту на українську мову на телебаченні з нинішніх 75% до 90%. Відповідна норма буде прописана в законопроекті №5670-д «Про забезпечення функціонування української мови як державної», ухваленому парламентом 4 жовтня в першому читанні. Раніше повідомлялося, що 24 жовтня завершився термін подання поправок до другого читання). Свою позицію Княжицький пояснює так:
«Сьогодні збирається група депутатів з нашого комітету, які продовжують допрацьовувати закон до другого читання. Очевидно, ми йдемо до того, щоб на загальнонаціональних українських телеканалах 100% або 90% мовлення було державною мовою. Чому я кажу 90%? У нашій країні є дуже багато національних меншин, їхні права, безумовно, повинні бути захищені. Як на польському телебаченні виходить програма українською, так і в нас може виходити програма польською, румунською, угорською мовами. 10%, як на мене, для цього достатньо. Інша річ, що в цих підходах повинен бути якийсь перехідний період. У законі, який ми запроваджуємо, передбачаються такі перехідні періоди для різних верств населення (нацменшин. – Ред.), оскільки закон регулює не тільки сферу телебачення і радіомовлення, а й інші сфери також.
Закон (про телеквоту. – Ред.) був кроком вперед на шляху до розвитку української мови та культури. Сподіваюся, наступний закріпить цей рух. Але сьогодні багато структур, зокрема комерційних, які намагаються його обійти. У цьому законі ми запроваджуємо таку норму: квота на українську мову на загальнонаціональних телеканалах має становити 90%. На регіональних телеканалах – 80%. Поки що проект закону такий. Але він може змінитися (під час розгляду. – Ред.) у Верховній раді.
Як ухвалювався цей закон? Він теж мав перехідний період. Його переваги були в тому, що ми одразу в законі запровадили 100% переклад українською мовою іноземних фільмів та серіалів. Це норма, яку теж почали обходити, видаючи, наприклад, програми спільного виробництва за програми власного.
Ми намагаємося цю ситуацію змінити, але очевидно, що люди прагнуть обходити такі норми. Є трохи інша ситуація, яка полягає в тому, що через рік після ухвалення закону, тобто з жовтня, набула чинності ще одна норма про те, що щонайменше 75% має бути перекладено. Закон писали ми, але голосував за нього весь парламент; обговорювали його представники різних комітетів і під час голосування лобісти певних норм вносять свої зміни до цього закону, які не дають змоги цьому закону ефективно працювати.
Микола Княжицький та Ольга Большакова. Фото: Анна Федорук
Які це лобісти і які норми? Після 22:00 мовлення не регламентується, і є канали, які після цього часу фактично заповнюють свій ефір іншомовним продуктом. Те саме відбувається вночі. Так от, ця норма, яка звужує прайм до 22-ї години, і норма, під яку підводять програми спільного виробництва, представляючи їх як українські, безумовно обмежують норми того закону, який ми маємо.
Цей закон не є лобістським щодо одного каналу або групи, його завдання – захистити українську мову
І є канали, які свідомо ведуть мовлення українською і в яких відсоток української мови значно більший. А українське мовлення, як правило, часто буває оригінальним. Якщо наші органи регулюючі або колегія Держкіно на певні порушення заплющують очі, наприклад, а інші канали намагаються не порушувати закони, то вони опиняються в нерівній ситуації. Тому що одні повинні витрачати гроші на виробництво українського контенту або перекладу, а інші купують російський контент, видають його за український і нібито виконують закон.
Звичайно, у новому законі з функціонування української мови як державної ми врахуємо усі ці помилки, щоб усі суб’єкти мовлення були поставлені в рівні умови. Цей закон не є лобістським щодо жодного каналу чи групи, його завдання – захистити українську мову.
Адже, якщо ми хочемо побудувати незалежну країну, вона має будуватися на власній культурі та мові, мати власний ринок, який буде частиною європейського. Досі в нас була багатовекторність і ми були частиною російського медіаринку. На жаль, досі українські групи були і залишаються головними виробниками російського контенту в Росії, російські медіагрупи поширювали сюди свій контент, і ми стали частиною простору російської культури і російських цінностей, які загалом суперечать європейським цінностям. Так, спершу був спротив, але потім самі медіагрупи нас підтримали і почали пишатися тим, скільки власного українського продукту вони зробили. Потім було ухвалено закон про підтримку кінематографії, держава виділила гроші на виробництво кіно, планує і на серіали, це дало додатковий поштовх. Але ми вже бачимо, на що перетворився наш медіапростір останніх років – він став значно більш українським. Повернути Україну в сферу російського впливу – це неможливо і цього не буде. Краще будемо конкурувати у створенні українських фільмів, серіалів, програм і так далі».
Міністр культури України Євген Нищук. Фото: Анна Федорук
Міністр культури України Євген Нищук розповів, як його міністерство працює у мовній сфері:
«Проведена “Телекритикою” аналітика дає можливість підтвердити правильність ухваленого закону. Насправді результати і старт цього закону констатують подолання тих міфів, які нам нав’язували впродовж багатьох років. Що буде розділення суспільства, що у сходу та півдня буде неприйняття внутрішнє. Є ще одна статистика – станом на початок 2018 року 84% населення східного та південного регіонів почуваються комфортно, коли на ТБ йдуть українські програми.
Я згадую ситуацію з дубляжем фільмів українською – російськомовні українці залюбки йдуть на таке кіно, яке звучить красивою українською. Так само багато людей, які обережно ставилися до цього закону, зараз усвідомили, скільки чудової української музики з’явилося в ефірі.
Станом на початок 2018 року 84% населення східного і південного регіонів почуваються комфортно, коли на ТБ йдуть українські програми
Так, є моменти, якими займається Міністерство культури – наповненням і глибинним виконанням цього закону, адже ми не є регулюючим чи контролюючим відомством з цих питань. Наприклад, з українською музикою проблеми почалися тоді, коли справа дійшла до кліпів, адже якісних дуже мало, якщо йдеться не про першу десятку наших виконавців. І тут вже наша робота за тим, аби ми через запровадження і повний запуск Українського культурного фонду підтримали ті чи ті живі класні фести або концерти, на яких народжуються класні команди, які зможуть заявити про себе і отримати кошти на якісні кліпи для ТБ.
Якщо говорити про телевізійні серіали, то пригадую, що в 2017 році ми говорили з Олександром Ткаченком про те, що фінансово буде дуже складно вистояти, якщо ми перейдемо повністю на українські серіали – із власним виробництвом, тематикою, мовою і вітчизняними акторами. І ми розуміли, що держава має підтримати, підштовхнути цей процес – фінансуючи його на 30–50%. І держава в 2018 році вперше розпочала цей процес, після пітчингу із 69 проектами ми відібрали 17 серіалів та 8 анімаційних фільмів. Усі – українською мовою. Я впевнений, весною 2019 року у нас буде можливість проаналізувати нову фантастичну ситуацію із рейтингами цілого пулу українських серіалів вітчизняного виробництва повного циклу.
Так, у нас були дискусії, зокрема із представниками кіносередовища, про те – навіщо підтримувати медіабізнес. От саме для того, щоб ми змінили телевізійну картинку. Тому що українці хочуть мати своїх телевізійних зірок та дивитися серіали про свій контекст. Йдеться також і про документалістику, і науково-публіцистичні серіали, скетчі, комедії.
Це ланцюгова реакція. Наприклад, зросла кількість глядачів у наших театрах і, на мою думку, саме тому, що там грають телевізійні актори. І ця інвестиція держави у наш продукт дасть чудовий результат. Економічний зиск із цієї ситуації через рік-півтора нас також здивує. Тобто виявиться, що виробництво своїх телепрограм, шоу буде виправданим.
Ну а наше завдання як міністерства у цій ситуації – створити єдиний культурно-інформаційний простір, який працюватиме винятково на об’єднання всієї країни».
Євген Нищук, Вікторія Сюмар, Ольга Большакова. Фото: Анна Федорук
Голова Комітету ВРУ з питань свободи слова та інформаційної політики Вікторія Сюмар висловила свою точку зору на подальшу долю закону:
«Коли ми писали цей закон, ніхто не вірив, що його ухвалять. І на комітеті були такі шоу, що я в майбутньому напишу мемуари про те, як мені виламували руки і переконували, що ми нищимо робочі місця і все довкола. Лобістів неухвалення закону було набагато більше. Усі звикли купувати в Росії третьосортний продукт, який вже давно окупився, а тут треба підводитись і щось створювати. Ну а після – всі підтримали закон про мову на телебаченні.
А що робити? Відповідь на поверхні. Якщо кіно хороше – його будуть дивитись українською мовою. Ми прийшли до 75 %, це перехідний період, але прямуємо ми до 100%, і це нормально для будь-якої країни. Серіали вже треба знімати українською, бо те, що знімається зараз, в ефірі буде через півтора року. Це моя порада медіагрупам.
Але ми чудово знаємо, що наш наступний рік буде виборчий, і багато хто захоче погратися на цій темі. Але принаймні я рада, що на загальнонаціональних каналах я дивлюся новини українською. Навіть «Інтер» може. Тобто стрибок пішов. Питання – що буде далі? Як простимулювати індустрію, як завезти сюди європейські компанії, щоб рібейт запрацював? Я дуже вдячна Олександрові за те, що він залучає європейських кінематографістів, аби вони знімали європейське кіно тут, аби ми ставали частиною європейського культурного простору і ринку. І ось це наш найбільший виклик – аби замість спекуляцій на тему «мы вам вернем ваш язык» було: ми підтримаємо українського виробника, українських авторів, українських сценаристів, українські студії, журналістів, телеканали і наповнимо нашу країну реальними грошима. Це єдиний правильний шлях, і в наступному парламенті цю позицію потрібно відстоювати».
Олександр Ткаченко і Євген Нищук. Фото: Анна Федорук
Генеральний директор групи «1+1 медіа» Олександр Ткаченко поділився побоюваннями щодо перспектив українських телесеріалів:
«Хочу подякувати усім присутнім, зокрема представникам влади, адже саме завдяки їхньому завзяттю змінилися закони. Я не знаю, що буде в наступному парламенті, але той історичний крок, який було зроблено, неможливо недооцінити. Тому що був Майдан і є війна, інакше цей крок би не стався. Втім, крім того, що української мови в ефірі має бути якомога більше, як ознаки того, що існує реальний український культурний простір, хочу звернути увагу на одну річ, яка виявилася вже після ухвалення цього закону. Практично всі канали в своїх новинах перейшли на українську мову. Але великою зоною проблеми є серіали.
Практично всі серіали, за рідкісним винятком, йдуть російською мовою, і це створює зовсім інший контекст в сприйнятті телебачення
Тут існує зовсім інший комерційний підхід до їх виробництва. Серіали, які виробляються на дві країни – Росію і Україну, – мають набагато більше комерційного потенціалу, ніж серіали, які виробляються виключно українською мовою. Цього року група «1+1 медіа» виробила два серіали, які були в ефірі, – «Школа» та «Дві матері» українською мовою, але інші канали не дотримувалися норм закону і не виробляли українські серіали. В принципі, зміни щодо української мови в серіалах не відбулося. І це змінює контекст у сприйнятті телебачення як такого. Практично всі серіали за деякими винятками йдуть російською мовою, і це створює зовсім інший контекст у сприйнятті телебачення. Саме серіали продовжують йти російською мовою. Якщо ситуацію не змінювати, то вона зацементує цей процес і серіали будуть продовжувати виготовлятися російською. І нам як учасникам конкурентного ринку буде складно конкурувати із такими серіалами, які йдуть у прайм-тайм. Це складна історія з точки зору повернення коштів від показів, що збиває приціл у багатьох продюсерів і керівників серіалів – стосовно того, які продукти потрібно виготовляти. Крок виробництва серіалу – щонайменше рік, добре, що на це звернуло увагу міністерство та пані Сюмар, але це лише невеликий відсоток від загальної кількості продукції, яка йде в ефірі. Тому що переважна більшість цих годин, які проаналізувала «Телекритика», – це якраз серіали».
Перший заступник голови Національної ради з питань телебачення і радіомовлення Ольга Герасим’юк дала коментар по телефону, звернувши увагу присутніх на якість мови на телебаченні:
«Я вважаю, що запровадження квот зробило свою позитивну справу – українська мова почала повертатися в ефір. Звісно передусім усі зараз звертатимуть увагу на цифри. Але я також хотіла б звернути увагу на якість мови, адже й філологи, і звичайні українці говорять про складність сприйняття мови на нашому ТБ. Тобто механічне виконання відсотку української мови не передбачає турботи про її якість. А ми з вами чудово розуміємо, як готують ведучих та яка робота ведеться на пропагандистських ворожих каналах – що і як вимовляти, на чому робити наголос і так далі. У нас цей напрямок роботи не винесений на важливий рівень, багато сленгу, запозиченого з інших мов. Так, це тонкощі.
Раніше у нас, коли, наприклад, починались «Плюси», завжди були у штаті літредактори, які готували ведучих. І зараз ми повинні повернутися до цього формату, де ми повинні формувати мовну культуру, бо мова – це мислення, це світогляд. В нинішній історичній ситуації це дуже важливе питання».
Тетяна Данилюк. Фото: Анна Федорук
Тетяна Данилюк, програмний директор «Нового каналу» акцентувала на тому, що у StarLightMedia немає проблем із виробництвом розважального контенту українською мовою, зате в кіносеріальних виробництві така проблема залишилася:
«Закон про мовні квоти цементує українську гідність, національну ідею. Щодо виробництва, ми бачимо, що наше суспільство все ж білінгвічне, немає якості мови, про що казала Ольга (Герасим’юк. с Ред.). Актори десятиліттями були заточені на виробництво російськомовного контенту. Телебачення – це живий продукт, він іде від свідомості людей, зсередини.
Згодна з Олександром Ткаченком щодо виробництва серіалів – там, де українська мова має бути живою, 100%-й перехід виконати неможливо. На виробництво україномовних серіалів нам як медіагрупі потрібно 2–3 роки, тому що це не є традицією, практикою нашого холдингу в такому глобальному розумінні. Ми довгий час жили закупівлею, зокрема серіалів. Ми підковані у виробництві розважального контенту, знаємо, як його трансформувати в україномовний.
У розважальних проектах нам вдалося перевести ведучих на українську на 100%. Українська мова у них всередині – це запорука успіху. Ось актори не можуть відтворити українську навіть за красиво написаним сценаристами текстом. Тому ми не завжди можемо 100%-во керувати якістю продукту. Якщо продукт неякісний, ми не можемо реалізовувати його економічно. Ми досі не зовсім добре стоїмо на ногах (…) У нас цього року вийшло тільки 20 годин російськомовних серіалів, їх виробляти простіше, оскільки ми виходимо з того. що є. Коли ми виробляємо серіали в копродукції на кілька територій, ми залучаємо акторів із РФ або Польщі, бюджет на серіал розподіляється на дві території, два телеканали. Зате, коли ми знімаємо тільки для себе, вартість бюджету значно зростає, потрібен більший термін для того, щоб повернути вкладені в нього гроші. Окупити таку кількість грошей поки неможливо. Та частина, яку ми виробляємо російською мовою, вона нас рятує».
Ольга Большакова і Тетяна Попова. Фото: Анна Федорук
Голова адвокації та лобіювання «Незалежної асоціації телерадіомовлення» Ольга Большакова, яка представляє інтереси місцевих і регіональних телеканалів, зазначила, що виконати квоту у 90% буде складно.
«Ми не отримували скарг від наших мовників щодо норм, які складно виконати. Це покажуть результати моніторингу Нацради, який вони зараз проходять. Адже мовникам здається, що зараз усе добре, але потім перевірка може виявити порушення. Мені було шкода почути, що Комітет культури в особі пана Княжицького вже говорить про збільшення квоти до 80–90%, незважаючи на те, що під час першого читання закону було зафіксовано, що залишаються ті квоти, які тільки набули чинності. Я думаю, що все буде виконано, оскільки всі хочуть жити і працювати, але сказати, що це буде легко, не можу», – підсумувала вона.
Торкнулися під час обговорення і теми мовлення телеканалів на Донбасі.
«На сході ми стикнулися з ситуацією, коли в сім’ї, де є змога дивитися супутникове телебачення з українськими і російськими телеканалами, більше дивляться телеканали все ж таки російською мовою. Зараз є тільки один російськомовний проукраїнський телеканал – це американський «Настоящее время». Всі інші наші телеканали переважно, на жаль, україномовні. Це створює проблеми для комунікації на тих територіях, де є мовлення з Росії. Для цих регіонів я б залишила меншу квоту», – розповіла експерт ГО «Інформаційна безпека» Тетяна Попова.
Член правління ПАТ «НСТУ» Микола Чернотицький розповів, що у них проблем немає:
«Виконання квоти для Суспільного мовника не було проблемою з бібліотекою. У новинах усіх філій російські репліки дублюються. Це обов’язкове право для наших працівників. Весь контент, який закуповується в тому числі для наших філіалів, регіонального мовлення, перекладається українською мовою. Жодних труднощів щодо цього у нас не було. Це одна із переваг Суспільного мовника».
Учасники круглого столу також зачепили тему мови реклами. Закон про телеквоту виключає квотування мови анонсів та реклами. Тоді як методичка Нацради, яку було розроблено регулятором спільно з телегрупами, квотує також мову рекламних блоків. «Ми нещодавно мали проблему – у нас була англійська пісня в ролику. На «1+1» нам сказали – або міняйте пісню, або перекладайте. Ми інколи стикаємося з такою проблемою. Але реклама уже давно вся українська. Звісно є якісь винятки. У наших клієнтів цієї проблеми немає», – зазначила Тетяна Попова, експерт ГО «Інформаційна безпека» та керуючий партнер рекламного агентства Arena Media Expert.
Марія Хрущак і Микола Чернотицький. Фото: Анна Федорук
Нагадаємо, вперше тема мови рекламних блоків була порушена на конференції «Медіаправо». З квотуванням реклами виникли труднощі в рекламного холдингу Publicis Groupe Ukraine, головний юрист якого – Олена Андрієнко (керівник юрвідділу ДП «ССМ»), виступила проти, вказавши на труднощі при музичному супроводі та власних назвах. Заступник голови Нацради Уляна Фещук пообіцяла прибрати загадування про квотування реклами з документу. Рекламні блоки на телебаченні обмежені законом 9 хвилинами на годину. Як пояснювала чиновниця, норма з’явилася в методичці для того, щоб полегшити загальну квоту телеканалам. Моніторинг «Телекритики» показує, що від цього виграє передусім телеканал «Україна» – без зарахування рекламних блоків канал порушує квоту на українську.
