Вранці 5 липня на мосту через річку Сазава біля селища Кацов був знятий фінальний кадр. Фільм створювався протягом півтора року (крім того, що режисер Вацлав Мархоул йшов до нього десятиліття), причому зйомки відбувалися на території чотирьох країн – в Україні, Словаччині, Польщі та Чехії, а загалом було задіяно 43 локації.
«Пофарбоване пташеня» (так називається книжка) Єжи Косинського – автобіографічна розповідь про поневіряння шестирічного хлопчика-єврея, якому довелося пережити пекло на землі: переховуючись від нацистів, він кочує селами Східної Європи (зокрема й окупованою територією України), стикаючись з нелюдською жорстокістю місцевих селян.
Зараз фільм перебуває на стадії постпродакшену: всі візуальні й аудіороботи виробники планують завершити до кінця лютого наступного року. Світова прем’єра «Пофарбованого пташеня» запланована на травень, вихід у кінопрокат – на вересень 2019 року. А сьогодні «Телекритика» згадає все, що нам вдалося дізнатися про зйомки цього фільму.
Режисер йшов до цього фільму 10 років
Вацлав Мархоул (праворуч) на зйомках фільму
Фото Якуба Чеха надано Державним агентством України з питань кіно
Чеський режисер Вацлав Мархоул давно мріяв зняти цей фільм, ще з середини нульових – у цілому підготовка до зйомок тривала десятиліття. З його слів, він доклав чимало зусиль, щоб з’ясувати, кому належали права на екранізацію після самогубства письменника в 1991 році і смерті його другої дружини. Тільки в 2010 році Мархоул зміг знайти правовласника і розпочати роботу над сценарієм.
Сценарій створювався три роки і редагувався загалом сімнадцять разів, поки не з’явилася версія, яка остаточно задовольнила режисера. Якість сценарію було відзначено фахівцями – у 2013 році скрипт був нагороджений Призом Кшиштофа Кесльовського в Каннах. Фінансування для зйомок «Пофарбованого пташеня» Мархоул збирав протягом чотирьох років.
«Півтора року тому у мене було відчуття, що я осідлав дикого коня, і ми з ним сміливо кинулися на велику відстань, на великій швидкості»
Головного героя на зйомках підтримували психолог і бабуся
Виконавець головної ролі Петро Котляр
Фото:2mediacz
Головну роль – хлопчика, який проходить усі кола воєнного пекла, зіграв десятирічний Петро Котляр з міста Чеський Крумлов. Вацлав Мархоул підкреслював, що робота з хлопчиком була важкою і відповідальною частиною зйомок. Спочатку Петрові довелося пройти психологічні тести, а на знімальному майданчику чергували психолог і бабуся хлопчика. Що не дивно: від опису окремих сцен у книзі Єжи Косинського кров холоне в жилах.
З чеських акторів у фільмі знялися Петро Ванек (зіграв кондотьєра Коррелью в європейському серіалі «Борджіа») і Радим Фіала («Тобрук»), а також українські актриси Ніна Шуневич та Алла Сакалова.
Зіркових акторів не довелося довго вмовляти
У кадрі – легендарний актор Скорсезе і Тарантіно Гарві Кейтель
Фото Якуба Чеха надано Державним агентством України з питань кіно
«Фільм, як і книжка, складається з окремих новел – адже хлопчик, головний герой, кочує з одного села в інше. І в кожній такій новелі мають бути головні ролі, на які режисер спочатку планував запрошувати знакових акторів, – розповів «Телекритиці» український продюсер фільму Ігор Савиченко. – До всіх акторів Вацлав звертався сам, зустрічався кілька разів, обговорював фільм. Список претендентів був набагато ширшим, та після того, як ви зацікавили актора, потрібно ще зацікавити його агента. А це процес довгий, нудний і не має нічого спільного з тим прекрасним образом зіркового життя, який нам часто показують у голлівудських фільмах про кінокухню».
Гарві Кейтель (зіграв у п’яти фільмах Мартіна Скорсезе, в «Скажених псах» і «Кримінальному чтиві» Квентіна Тарантіно, одна з останніх робіт – «Молодість» Паоло Соррентіно) почув про проект під час фестивалю в Локарно, запитав сценарій і відразу ж погодився на роль священика. Удо Кієр, протягом вже 30 років один з найулюбленіших акторів Ларса Фон Трієра, зіграв роль мельника. Іншому трієровському акторові Стеллану Скарсгарду (відомий також за фільмами «Пірати Карибського моря» і «Дівчина з татуюванням дракона») дісталася роль нацистського офіцера.
Фільм знімався на чорно-білу плівку
Оператор Володимир Смутни (ліворуч) та Вацлав Мархоул
Фото надане Ігорем Савиченком
Зі слів творців фільму, спершу вони пробували знімати на цифрову камеру, та після перших проб відмовилися від цього – їх не влаштував отриманий результат, який давав спотворене сприйняття матеріалу. Зрештою вирішили знімати на чорно-білу 35-міліметрову плівку, яка дає більшу автентичність. Крім того, оператор Володимир Смутни (він уже працював на українській копродукції «Вій 3D») працював із CinemaScope – широкоекранна система, яка використовувалася в масовому виробництві фільмів тільки до 1967 року. Спеціально для цього Вацлав Мархаул добирав знімальну команду старої школи, яка добре знає, як працювати з такими технологіями. Усе це дало змогу створити на екрані унікальну атмосферу.
За 30-річну кар’єру Стеллану Скарсгард вперше довелося приміряти в кадрі нацистську форму
Фото Якуба Чеха надано Державним агентством України з питань кіно
«Пофарбоване пташеня» – антиукраїнський фільм?
На запитання «Телекритики», чи не дивує вас підтримка Держкіно (держава виділила на зйомки 9,6 млн гривень від загального бюджету 128 млн), адже українські селяни за версією Єжи Косинського беруть найактивнішу участь у Голокості, Ігор Савиченко відповів:
«Мене часто дивують проекти, які підтримує комісія Держкіно, особливо її останній склад. Але у випадку з «Пофарбованим пташеням» йдеться не конкретно про Україну – як на мене, це притча про похмуре середньовіччя, у яке може зануритися будь-яка країна і будь-який народ, що перебувають у стані війни і геноциду, кожного дня стикаючись із масовими смертями. Крім того, це не історія про Україну, Польщу, Чехію чи Словаччину – йдеться про якойсь простір в тилу фронту. Навіть діалоги прописані вигаданою мовою, зрозумілою всім слов’янам. Та й самих діалогів на весь фільм планується не більше 10 хвилин. Цей фільм передусім – пам’ятка війни, побаченої очима десятирічного хлопчика».
