Усе почалося зі звернення «Комітету телеетики» з відкритим листом до голови Нацради з питань телебачення і радіомовлення Юрія Артеменка з вимогою провести позапланову перевірку ТОВ «Телерадіокомпанія “Україна”» як мовника каналу «НЛО.TV». На тій підставі, що цей канал 22 червня транслював розважальні передачі, незважаючи на те що в країні був офіційний траур.
У Нацраді зазначили, що моніторинг трансляцій вели, але поки не аналізували, тож треба просто зачекати. А ось потім почалися дивні дива. Виявилося, що Дня скорботи і вшанування пам’яті 22 червня в календарі пам’ятних дат Нацради немає взагалі. При цьому жодних відомостей про скасування цієї дати, запровадженої ще президентом Леонідом Кучмою в 2000 році, теж немає. Указ президента, як відомо, повинен скасувати президент. Дата зависла в повітрі, і абсолютно не зрозуміло, в жалобі країна 22 червня чи не в жалобі.
Шукати правду в цьому питанні варто тільки одному місці – в Адміністрації президента. Офіційно скасувати дату початку «Великої Вітчизняної війни» Петра Порошенка закликали вже неодноразово. І це логічно, адже в сучасній українській історіографії немає ніякої «Великої Вітчизняної війни», є Друга світова війна, яка розпочалася 1 вересня 1939 року.
Про це щороку нагадує, наприклад, директор Українського інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович.
«Відзначення 22 червня на державному рівні – атавізм совка, який продовжує життя міфу про «Велику вітчизняну». Радянського міфу, який мав за завдання приховати факт, що СРСР разом з Третім рейхом починав Другу світову, що третину цієї війни вони боролися по один бік барикад», – написав він на своїй сторінці у Facebook і цього року.
Про те саме написав і журналіст Віталій Гайдукевич:
«До 22 червня 1941 року було півтора року червоного терору на землях, які не знали колгоспів. Півтора року забитих тюрем й ідеологічних чисток.
А що відбулось 22 червня? Один окупант встиг випередити іншого, тільки й усього. Тоді чому Україна досі оперує штампами радянської ідеологічної машини?»
Заклики скасувати траур цього дня офіційно лунають щороку, але президент не поспішає цього робити. Адже будуть рейтингові втрати серед тієї частини населення, яка цей день визнає. Цікаво, чому влада виявляє таку нерішучість саме зараз?
Ось і виходить, що офіційно день жалоби 22 червня є, і громадяни, що хочуть бути в жалобі, можуть собі це дозволити. Але водночас його й не існує, для держави і державних органів. Зокрема й для Нацради, яка свою політичну позицію з цього питання, судячи з усього, взагалі не має. І просто вдає, що такої дати немає.
Вирішити цей парадокс можна двома шляхами. Або скасувати дату остаточно, і тоді будь-які телеканали 22 червня зможуть транслювати все, що хочуть. Або почати карати за розважальні шоу у той день, коли по всій країні офіційний траур.
